21 березня 2019 року Справа № 280/4647/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Кисіля Р.В., розглянувши у порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69037) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Гагаріна, буд. 2Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
05.11.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якій позивач просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування позивачу періоду з 08.08.1989 по 24.01.1994 до трудового стажу;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу період з 08.08.1989 по 24.01.1994 до трудового стажу та зробити перерахунок пенсії.
Крім того, просить звільнити його від сплати судового збору, поновити строк на звернення до суду із цим позовом та визнати причини його пропуску поважними.
Ухвалою від 09.11.2018 позовна заява була залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
26.11.2018 до суду надійшла заява позивача на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 29.11.2018 у задоволенні заяви позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено.
Ухвалою від 29.11.2018 позивачу був продовжений процесуальний строк для усунення недоліків позову до 14.12.2018.
Ухвалою від 19.12.2018 позивачу був продовжений процесуальний строк для усунення недоліків позову до 29.12.2018.
27.12.2018 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 02.01.2019 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 04.02.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є пенсіонером та перебуває у відповідача на обліку. Протягом тривалого часу позивач з'ясовував причини неврахування відповідачем періоду з 08.08.1989 року по 24.01.1994 року до страхового стажу позивача. В зазначений період позивач працював в Кооперативі «Ремонт» Запорізького пивоварного заводу №1. З усних пояснень представника відповідача позивач дізнався, що колір чорнила, яким вчинений запис №16 від 24.01.1994 у трудовій книжці позивача про роботу у зазначеному кооперативі, не відповідає вимогам законодавства. Позивач вважає дії відповідача щодо неврахування позивачу періоду з 08.08.1989 по 24.01.1994 до трудового стажу протиправними, тому звернувся до суду із цим позовом.
Відповідач позов не визнав, 22.01.2019 від нього до суду надійшов відзив, відповідно до якого відповідач зазначив про пропущення позивачем строку звернення до суду із цим позовом, оскільки про порушення свого права позивач дізнався у листопаді 2008 року, з моменту проведення перерахунку пенсії, відповідно до рішення комісії від 20.11.2008 №317. Щодо зарахування до трудового стажу періоду роботи з 08.08.1989 по 24.01.1994, посилаючись на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058), Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58), зазначає, що записи у трудовій книжці позивача за №15 та №16 про прийняття та звільнення з посади газоелектрозварювальника в кооперативі «Ремонт» не відповідає Інструкції №58, оскільки запис в графі 4 зроблено іншим по кольору чорнилом ніж чорним, синім або фіолетовим. Крім того, зазначив що в жовтні 2008 року позивач звертався до відповідача із заявою від 15.10.2008 про зарахування до стажу періоду роботи з 08.08.1989 по 24.01.1994 за показами свідків. 17.10.2008 було опитано свідків, які підтвердили факт роботи з позивачем. Рішенням комісії для розгляду питань пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №317 від 20.11.2008 позивачу зараховано у загальний стаж період роботи з 28.02.1990 по 25.05.1992, оскільки цей період роботи є спільним для позивача та опитаних свідків. Розпорядженням від 21.11.2008 №188994 позивачу проведено перерахунок пенсії у відповідності із зазначеним рішенням комісії. Просив відмовити у задоволенні позову.
Також, 22.01.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, за участю представника відповідача.
З приводу клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін суд зазначає, що в силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг розглядаються судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому дана норма має імперативний характер та не дозволяє суду розглянути таку справу в порядку іншого позовного провадження. А тому, у суду відсутні правові підстави для розгляду справи в іншому порядку, ніж визначений ст. 263 КАС України.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Позивач народився 01 лютого 1953 року (а.с. 9).
Згідно даних трудової книжки позивача (записи №№ 15, 16) в період з 08.08.1989 по 24.01.1994 позивач працював у Виробничому кооперативі «Ремонт» на посаді газоелектрозварювальника п'ятого розряду (а.с. 11).
З 24.03.2008 йому призначена пенсія за віком (а.с. 17 зворот).
Заявою від 15.10.2008 позивач звертався до ОПФУ Орджонікідзевського району м. Запоріжжя із заявою про зарахування до загального трудового стажу періоду роботи з 08.08.1989 по 24.01.1994, в якій зазначив свідків, які можуть підтвердити зазначений стаж (а.с. 49).
Рішенням ПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №317 від 20.11.2008, прийнятим на підставі даних протоколу опиту свідків, позивачу зараховано у загальний стаж період роботи з 28.02.1990 по 25.05.1992 (а.с. 52).
З даних протоколу опиту свідків від 17.10.2008 та доданих до нього копій трудових книжок опитаних свідків вбачається, що свідок ОСОБА_2 працював з позивачем в Кооперативі «Ремонт» з 28.02.1990 по 20.01.1993, а свідок ОСОБА_3 з 14.07.1989 по 25.05.1992 (а.с. 53-56).
З наведеного вбачається, що до стажу роботи позивача у Виробничому кооперативі «Ремонт» був зарахований період початку роботи у цьому підприємстві свідка ОСОБА_2 по дату звільнення з цього підприємства свідка ОСОБА_3 Причини неврахування періоду роботи позивача з 08.08.1989 по 27.02.1990 (періоду коли на цьому підприємстві працював свідок ОСОБА_3М.), а також періоду з 26.05.1992 по 20.01.1993 (періоду коли у цьому підприємстві працював свідок ОСОБА_2М.) відповідачем суду не обґрунтовані.
З розпорядження ПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 21.11.2008 №188994 вбачається, що до розрахунку стажу позивача органами Пенсійного фонду України включений період роботи з 28.02.1990 по 25.02.1992.
Листом від 21.12.2017 №571/Г-9 відповідач надав відповідь на звернення позивача від 07.12.2017 щодо перерахунку стажу, відповідно до якої запис в трудовій книжці позивача, внесений з 08.08.1989 по 24.01.1994 не відповідає нормам Закону при призначенні пенсії за віком з 02.02.2008 згідно заяви від 24.03.2008 (а.с. 14).
29.03.2018 позивач звертався до відповідача із заявою, в якій, крім іншого просив повідомити про причини неврахування до стажу періоду з 08.08.1989 по 24.01.1994 (а.с. 15).
Листом від 16.04.2018 №255/Г-9 відповідач надав відповідь на заяву позивача від 02.04.2018 про надання інформації щодо зарахування періоду роботи з 08.08.1989 по 24.01.1994 до розрахунку стажу, в якій зазначив, що відповідь на порушене питання була надана листом від 21.12.2017.
Вважаючи дії відповідача щодо неврахування періоду роботи до трудового стажу протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Розглядаючи спір по суті, суд виходить з наступного.
За визначенням наведеним в ч. 1 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Судом встановлено, що спірний стаж отриманий позивачем до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідно страховий стаж позивача щодо цього періоду має визначатися за законодавством, яке діяло до набрання чинності Законом №1058, який набрав чинності з 01.01.2004.
За приписами ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із ст. 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно по п. п. 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Судом встановлено, що показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, даними органу пенсійного фонду України 17.10.2008, підтверджений період роботи позивача у Виробничому кооперативі «Ремонт» в період роботи цих свідків у цьому кооперативі з дати запису №15 у трудовій книжці позивача (08.08.1989) по дату звільнення свідка ОСОБА_2 з цього кооперативу (20.01.1993). Будь-яких причин неврахування до стажу роботи позивача періоду з 08.08.1989 (дати запису №15 у трудовій книжці позивача) по 27.02.1990 (періоду коли на цьому підприємстві працював свідок ОСОБА_3М.), а також періоду з 26.05.1992 по 20.01.1993 (періоду коли у цьому підприємстві працював свідок ОСОБА_2М.) відповідачем суду не зазначено, як не зазначено таких причин у рішенні ПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №317 від 20.11.2008.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на те, що стаж роботи позивача з 08.08.1989 по 24.01.1994, про який у трудовій книжці позивача зроблені записи №15 та №16, не підтверджений даними трудової книжки, оскільки ці записи вчинені чорнилами іншого кольору, ніж це визначено Інструкцією №58.
З цього приводу суд зазначає, що абз. 3 п. 2.4 Інструкції №58 визначено, що записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Разом з тим, жоден нормативний акт не встановлює, правило, за яким записи у трудовій книжці вчинені чорнилами іншого кольору, ніж зазначений у п. 2.4 Інструкції №58 є недійсним чи таким, що не підтверджує набуття трудового стажу.
З доданої до матеріалів справи копії трудової книжки позивача суд не може встановити колір чорнила, яким вчинені записи №15 та №16 у цій трудовій книжці, проте зазначені записи вчинені акуратно та ручкою, запис про звільнення позивача засвідчений печаткою кооперативу, при цьому ці записи вчинені у спосіб, що дає змогу встановити зміст цих записів, встановити наявність у позивача відповідного стажу роботи.
Через наведене суд вважає претензії відповідача до кольору чорнила, яким вчинені записи №15 та №16 у трудовій книжці позивача, безпідставними та надмірними, а втручання у право позивача щодо набутого трудового стажу необґрунтованим.
З урахуванням того, що судом встановлене врахування органом Пенсійного фонду до загального стажу позивача періоду його роботи у Виробничому кооперативі «Ремонт» з 28.02.1990 по 25.05.1992, та безпідставність невключення до цього стажу періодів з 08.08.1989 по 27.02.1990 та з 26.05.1992 по 24.01.1994, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог, а саме в частині вимог щодо включення періодів роботи позивача у Виробничому кооперативі «Ремонт» з 08.08.1989 по 27.02.1990 та з 26.05.1992 по 24.01.1994 до загального трудового стажу позивача. При цьому суд зазначає, що позивач не просить зарахувати період його роботи у зазначеному кооперативі до спеціального стажу, який дає право на вихід на пенсію за вислугою років.
З приводу посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду із цим позовом суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що позивач був обізнаний про фактичні причини неврахування спірного періоду до трудового стажу позивача (вчинення записів №15 та №16 у трудовій книжці чорнилами іншого кольору, ніж визначений у п. 2.4 Інструкції №58), оскільки в матеріалах справи відсутні докази висунення відповідачем до дати звернення до суду із цим позовом до кольору чорнила, яким вчинені записи №15 та №16 у трудовій книжці позивача, а тому таке посилання відповідача є недоведеним. Отже, у суду відсутні підстави для залишення позову без розгляду через пропущення позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що не підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку із тим, що позивач в силу приписів п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, відповідно до вимог ст.139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69037) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Гагаріна, буд. 2Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо неврахування до загального трудового стажу періоду роботи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у Виробничому кооперативі «Ремонт» з 08.08.1989 по 27.02.1990 та з 26.05.1992 по 24.01.1994.
Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, період його роботи у Виробничому кооперативі «Ремонт» з 08.08.1989 по 27.02.1990 та з 26.05.1992 по 24.01.1994, та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цього стажу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Суддя Р.В. Кисіль