01 березня 2019 року Справа № 280/5584/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу
позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство «Електрозахист» (69123, АДРЕСА_1)
до Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ - 53, Львівська пл. 8),
до Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (04053, м. Київ, Львівська площа, 8)
про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство «Електрозахист» (надалі - позивач, TOB «ВП «Електрозахист») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач 1), Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (надалі - відповідач 2) в якому позивач просить суд
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 13.12.2018 №1023636/39118881 про неврахування Таблиці даних платника податків;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 13.12.2018 №1023634/39118881 про неврахування Таблиці даних платника податків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство «Електрозахист 23.11.2017 сформовано та направлено Таблицю даних платника податку №2. За результатами розгляду Таблиці та пояснень відповідачем прийнято рішення про неврахування Таблиці даних платника податків від 13.12.2018 №1023636/39118881. Крім того 23.11.2018 позивачем подано Таблицю даних платника податку №3. За результатами розгляду Таблиці та пояснень відповідачем прийнято рішення про неврахування Таблиці даних платника податків від 13.12.2018 №1023636/39118881. Вказує, що позивачем не було надано недостовірної інформації. Вся інформація, яка зазначена у вищезазначених Таблицях, є достовірною та відповідає дійсності. Просить суд задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, з підстав викладених у поданому до суду відзиві (вх.№7215 від 21.02.2019) в якому зазначив, що підставами для прийняття рішення від 13.12.2018 №1023636/38118881 про врахування / неврахування Таблиці даних платника податків та рішення від 13.12.2018 №1023634/38118881 про врахування / неврахування Таблиці даних платника податків є отримання фіскальним органом податкової інформації, що свідчить про надання платником недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку. Отже вважає , що були законні підстави для прийняття рішення про неврахування Таблиці №2 та Таблиці №3. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 02.01.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 25.01.2019.
Ухвалою суду від 05.02.2019 року відмовлено у задоволені клопотання про перехід у загальне позовне провадження та відкладено розгляд справи на 01.03.2019.
У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст. ст. 257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство «Електрозахист» (код ЄДРПОУ 39118881) зареєстроване в якості юридичної особи 03.03.2014, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за № 1 103 102 0000 035998. (а.с. 11-12).
Основними видами діяльності позивача є:
Код КВЕД 27.90 Виробництво іншого електричного устаткування;
Код КВЕД 27.11 Виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів (основний);
Код КВЕД 27.12. Виробництво електророзподільної та контрольної апаратури;
Код КВЕД 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування;
Код КВЕД 33.20 Установлення та монтаж і устаткування (а.с. 13-16).
23.11.2017 року TOB «ВП «Електрозахист», у відповідності до положень наказу Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 року, було подано Таблицю даних платника податку №2 (а.с.17). З квитанції №1 від 23.11.2017 року вбачається, що вказаний документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України (а.с.18).
В подальшому Квитанцією №2 від 28.11.2017 року TOB «ВП «Електрозахист» було повідомлено, що «документ прийнято. Інформація з Таблиці даних платника податку врахована» (а.с.19).
За результатами розгляду зазначеної Таблиці даних платника податку 13.12.2018 року комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації було прийнято Рішення про неврахування Таблиці даних платника податків №1023636/39118881, в якій зазначено наступне: «відповідно до п.36 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117, прийнято рішення про неврахування Таблиці даних платника податку від 23.11.2017 року №2, врахованої згідно Рішення Комісії Державної фіскальною служби України від 27.11.2017 року №325865/39118881». Підставою є наявність в органах державної фіскальної служби податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій (а.с.20).
Також 23.11.2017 року TOB «ВП «Електрозахист» подано Таблицю даних платника податку №3 (а.с.21).
До позивача надійшла квитанція №1 від 23.11.2017 року з якої вбачається, що вказаний документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України (а.с.22).
Квитанцією №2 від 28.11.2017 року TOB «ВП «Електрозахист» було повідомлено, що «документ прийнято. Інформація з Таблиці даних платника податку врахована» (а.с.23).
За результатами розгляду зазначеної Таблиці даних платника податку 13.12.2018 року комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації було прийнято Рішення про неврахування Таблиці даних платника податків №1023634/39118881, в якій зазначено наступне: «відповідно до п.36 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117, прийнято рішення про неврахування Таблиці даних платника податку від 23.11.2017 року № 3, врахованої згідно Рішення Комісії Державної фіскальної служби України від 27.11.2017 року №325864/39118881». Підставою є наявність в органах державної фіскальної служби податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій (а.с.24).
Не погоджуючись з рішеннями комісії відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 36.1 ст.36 ПК України, податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Розділ V ПК України (статті 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.
Відповідно до п. 29-34 Порядку з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 (надалі - Порядок) платник податку має право подати до ДФС таблицю даних платника податку за встановленою формою згідно з додатком 3.
У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010); коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються (виготовляються) та/або придбаваються (отримуються) платником податку; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016-2010), що постачаються (виготовляються) та/або придбаваються платником податку.
Комісії регіонального рівня приймають рішення про врахування або не врахування таблиці даних платника податку, яке протягом операційного дня стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.
У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку зазначається причина такого неврахування.
Як вбачається з матеріалів справи, Рішеннями Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації враховані подані 23.11.2017 позивачем таблиці №2 та №3 даних платника податку (а.с.17, 21).
Однак, рішеннями Комісії ДФС від 13.12.2018 року №1023636/39118881 та від 13.12.2018 року №1023634/39118881 не враховано Таблиці №2 та №3 даних платника податків.
Пунктом 36 Порядку зазначено про відсутність права комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації не враховувати таблиці даних платника податків у разі наявності в органах державної фіскальної служби України податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій.
Водночас, Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що рішення про неврахування Таблиці даних платника податків повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації.
Проте, суд зазначає, що відповідач по справі, обмежився лише загальною оцінкою, при цьому, сукупність наданих документів до матеріалів справи, не дають підстав для сумніву щодо дійсного укладання договорів, укладених між позивачем та замовником на виконання вимог яких складена Таблиця даних платника податку.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року, яке, відповідно до ч.1 статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 року у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Крім того, в разі, якщо контролюючий орган і вважав, що є обставини, які унеможливлювали врахування Таблиці даних платника податків, поданою позивачем, то відповідні обставини повинні бути зазначені у рішенні.
Адже, встановлене пунктом 36 Порядку правило про те, що у разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка була врахована, в тому числі в автоматичному режимі, комісії контролюючих органів мають право прийняти рішення про неврахування таблиці даних платника податку, не знайшли свого підтвердження.
На підставі викладеного, судом встановлено неправомірність винесення рішення про неврахування Таблиці даних платника податків.
Згідно вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи те що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів про відсутність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем та замовником то суд прийшов до висновку, що контролюючий орган не мав правових підстав для прийняття рішення від 13.12.2018 №1023636/39118881 та від 13.12.2018 №1023634/39118881.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство «Електрозахист» - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1023636/39118881 від 13.12.2018 про неврахування Таблиці даних платника податків;
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1023634/39118881 від 13.12.2018 про неврахування Таблиці даних платника податків.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа,буд. 8, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство «Електрозахист» (69123, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39118881) судові витрати у розмірі 3524 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.295-297 КАС України.
Рішення у повному обсязі виготовлено 01.03.2019.
Суддя Н.В.Стрельнікова