Справа № 420/5423/18
11 березня 2019 року м. Одеса
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Бойко О.Я.,
за участі:
секретаря судового засідання Белінського Г.В.,
представника позивача (ОСОБА_2В.) ОСОБА_3, за ордером,
позивача ОСОБА_4, за паспортом,
представника відповідача ОСОБА_5, за довіреністю,
представника третьої особи (ТОВ «Макстгруп») ОСОБА_6, за ордером,
представник третьої особи (Департамент КВ ОМР) ОСОБА_7, за довіреністю
позивач ОСОБА_8 не з'явився,
третя особа Консульство Республіки Молдова в Одесі не з'явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_8 до ОСОБА_1 міської ради, третя особа на боці позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Консульство Республіки Молдова в Одесі, треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю “Макстгруп”, Департамент комунальної власності ОСОБА_1 міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 19.09.2018 р. за №3677-VІІ, зобов'язати вчинити певні дії,-
ОСОБА_9 спору:
ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_8 звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 міської ради, третя особа на боці позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Консульство Республіки Молдова в Одесі, треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю “МАКСТГРУП”, Департамент комунальної власності ОСОБА_1 міської ради в якому просили:
1. Визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради від 19 вересня 2018 року за №3677-VІІ, яким було вирішено:
-надати дозвіл ТОВ «Макстгруп» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 5,0000 га, за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2, 2-А, 2-Б, 2-В, 2-Г, 2-Д, 2-Е, 2-Ж, 2-К, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель санаторію з приміщеннями торгівельного призначення та громадського харчування.
2. Зобов'язати ТОВ «Макстгруп» після формування земельної ділянки надати до виконавчого органу ОСОБА_1 міської ради щодо забезпечення реалізації повноважень ОСОБА_1 міської ради у галузі земельних відносин розроблений та погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
3. Встановити, що у разі невиконання пункту 2 цього рішення, ОСОБА_1 міська рада має право в односторонньому порядку визнати це рішення таким, що втратило чинність, без відшкодування замовнику витрат, пов'язаних з розробкою землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки.
4.Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію ОСОБА_1 міської ради з питань землеустрою та земельних правовідносин.
ІІ. Аргументи сторін
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили наступне.
На земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2/2 Б розташовується акредитоване консульське представництво Республіки Молдова в Україні.
19.09.2018 р. ОСОБА_1 міська рада прийняла рішення №3677-VІІ, а саме: вирішено надати дозвіл ТОВ «Макстгруп» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 5,0000 га, за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2, 2-А, 2-Б, 2-В, 2-Г, 2-Д, 2-Е, 2-Ж, 2-К, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель санаторію з приміщеннями торгівельного призначення та громадського харчування.
На думку позивачів ОСОБА_1 міська рада первинно повинна була розглянути питання надання погодження на розробку землевпорядної документації саме дипломатичній установі, яка зверталась до неї із зазначеним питанням, однак в порушення норм чинного законодавства України, відповідні дії ОСОБА_1 міською радою здійснені не були
Також, відповідні дії по суті порушують положення Консульської конвенції між Україною та Республікою Молдова від 01.11.1996 р.
Позивачі зазначили, що під час прийняття рішення про погодження розроблення документації з метою подальшого передання земельної ділянки на якій розташовано консульство Республіки Молдова в Україні, відповідач порушив положення чинного законодавства України, а тому відповідне рішення ОМР повинно бути скасовано.
Позивачі також зазначили, що на відповідній території знаходяться захисні споруди цивільного захисту (бомбосховище, сховище) протирадіаційне укриття № 56943 (загальна площа -540 кв.м., 2 класу, що розраховане на 600 осіб).
Крім того щодо земельної ділянки, яка розташована під відповідними спорудами то чинним законодавством передбачено виключно право передання її в оренду разом із захисною спорудою.
Таким чином, позивачі вважають, що для отримання погодження на розробку проектів землеустрою заявник повинен в тому числі надати документи на отримання в оренду захисної споруди. Однак відповідач не врахував даний факт в результаті чого прийнято рішення, що суперечить положенням чинного законодавства України, адже в разі надання погодження на розроблення документації щодо земельної ділянки на якій розташовано захисну споруду, обов'язковим є попереднє отримання зазначеної споруди в оренду.
Позивачі вважають, що в результаті протиправних дій ОСОБА_1 міської ради порушені їх права, як учасників територіальної громади м. Одеси, адже зазначене питання стосується майна, що перебуває у власності громади, до складу якої вони входять.
Представник позивача ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позові.
Позивач ОСОБА_8 у судове засідання не з'явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.
22.10.2018 р. ухвалою ОСОБА_1 окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву ОСОБА_2 до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження.
12.11.2018 р. ухвалою ОСОБА_1 окружний адміністративний суд об'єднав в одне провадження під загальним номером №420/5423/18:
-адміністративну справу №420/5423/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: на стороні позивача - Консульство Республіки Молдова в Одесі, третя особа на боці відповідача, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю “МАКСТГРУП” про визнання протиправним та скасування рішення від 19.09.2018 р. за №3677-VІІ;
-адміністративну справу №420/5426/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: на стороні позивача - Консульство Республіки Молдова в Одесі, третя особа на боці відповідача, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю “МАКСТГРУП” про визнання протиправним та скасування рішення від 19.09.2018 р. за №3677-VІІ;
-адміністративну справу №420/5424/18 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1 міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю “МАКСТГРУП” про визнання протиправним та скасування рішення від 19.09.2018 р. за №3677-VІІ.
Розпочато розгляд справи спочатку та призначено перше підготовче судове засідання на 10 грудня 2018 р. о 10 год. 00 хв.
10.12.2018 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання продовжено підготовче судове засідання до 90 днів.
28.01.2019 р. ухвалою зупинено провадження по справі для розгляду заяви позивача ОСОБА_8 про відвід головуючого судді по справі.
30.01.2019 р. ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_8 про відвід судді Бойко О.Я. по справі №420/5423/18.
20.02.2019 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання поновлено провадження у справі та закрито підготовче провадження, продовжено розгляд справи по суті.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві (т.2 а.с.29-42).
Представник відповідача в обґрунтування відзиву зазначила наступне.
Зміст поданих до суду адміністративних позовів очевидно вказує на те, що вони не спрямовані на відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивачів, які у своїх позовах, діючи від свого імені фактично клопочуть про необхідність відновлення прав іншої особи, яка і не наділяла позивачів правом представництва її інтересів у суді.
Іншою підставою для звернення позивачів з даним позовом до суду визначено безпідставне на їх погляд відведення земельної ділянки, на якій розташована захисна споруда цивільного захисту, не визначивши при цьому, яким чином скасування оскаржуваного рішення може відновити їх правове становище.
Представник відповідача зазначила, що у свою чергу, оскаржуваним рішенням міської ради вирішено надати ТОВ «Макстгруп» дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 5,0000 га, за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2, 2-А, 2-Б, 2-В, 2-Г, 2-Д, 2-Е, 2-Ж, 2-К, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель санаторію з приміщеннями торгівельного призначення та громадського харчування. Визначено зобов'язання відповідного суб'єкта господарювання надати після формування земельної ділянки до виконавчого органу ОСОБА_1 міської ради щодо забезпечення реалізації повноважень ОМР у галузі земельних відносин розроблений та погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку, а також визначено правові наслідки невиконання відповідним суб'єктом господарювання цього рішення та визначено особу, відповідальну за контроль за виконанням прийнятого рішення.
Таким чином, на думку представника відповідача, рішення визначене предметом спору у цій справі стосується прав та обов'язків виключно ТОВ «Макстгруп».
Крім того, позивачі не наділені законом правом звертатися до суду за захистом порушених прав консульських установ.
Представник третьої особи ТОВ «Макстгруп» у судовому засіданні пояснив, що 30.12.2016 р. товариство набуло право власності на нежитлові будівлі за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 2 будівлю головного корпусу (об'єкт нежитлової нерухомості) за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 2-А, будівлю пансіонату №5 (об'єкт нежитлової нерухомості) за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Б будівлю корпусу №3 (об'єкт нежитлової нерухомості) за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 2-В будівлю газової котельні (об'єкт нежитлової нерухомості) за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г адміністративний корпус (об'єкт нежитлової нерухомості) за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Д будівлю басейну (об'єкт нежитлової нерухомості) за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Е будівлю клубу-столової (об'єкт нежитлової нерухомості) за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, адміністративний корпус (об'єкт нежитлової нерухомості) за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж будівлю пансіонату №4 (об'єкт нежитлової нерухомості) за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 2-К , що підтверджується інформаційною довідкою №121002765 від 18.04.2018 р.
З метою оформлення права користування (оренди) земельною ділянкою розташовую під вищезазначеними об'єктами нерухомості ТОВ «Макстгруп» звернулося до ОМР із відповідним клопотанням.
За результатами розгляду клопотання ОМР прийняла рішення №3677-VІІ, відповідно до якого надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 5,0000 га, за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2, 2-А, 2-Б, 2-В, 2-Г, 2-Д, 2-Е, 2-Ж, 2-К, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель санаторію з приміщеннями торгівельного призначення та громадського харчування.
Доводи позивачів стосовно того, що на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2, 2-А, 2-Б, 2-В, 2-Г, 2-Д, 2-Е, 2-Ж, 2-К розташовано акредитоване консульське представництво Республіки Молдова в Україні та захисна споруда цивільного захисту не відповідає дійсності.
Представник третьої особи Департаменту комунальної власності ОСОБА_1 міської ради у судовому засіданні надав пояснення, що за наявною в Департаменті інформацією позивачі до ОСОБА_1 міської ради та Департаменту з приводу оформлення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2, 2-А, 2-Б, 2-В, 2-Г, 2-Д, 2-Е, 2-Ж, 2-К не зверталися.
Крім того рішенням ОМР від 12.12.2018 р. надано дозвіл Міністерству іноземних справ та європейської інтеграції Республіки Молдова на розробку проекту відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,4000 га, за адресою: за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2/2 «Б» цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель екстериторіальних організацій та органів, вид використання - для експлуатації та обслуговування будівлі консульства Республіки Молдова в Одесі.
З графічних матеріалів, наданих ТОВ «Макстгруп» та консульством Республіки Молдова, що стали підставою для прийняття ОМР зазначених вище рішень вбачається, що за площею та конфігурацією, це дві різні земельні ділянки.
Консульством Республіки Молдова в особі Міністерства іноземних справ та європейської інтеграції Республіки Молдова рішення ОМР від 19.09.2018 р. №3677-VІІ не оскаржувалось, що на думку Департаменту свідчить про відсутність порушення прав третьої особи.
Третя особа Консульство Республіки Молдова в Одесі в судове засідання не з'явилася про день час та м місце розгляду справи повідомлена належним чином та завчасно.
Заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином
ІІІ. Обставини, встановлені судом
Так суд встановив, що за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2/2 Б розташовується акредитоване консульське представництво Республіки Молдова в Україні.
Третя особа ТОВ «Макстгруп» набуло право власності на нежитлові будівлі за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 2 будівлю головного корпусу (об'єкт нежитлової нерухомості) за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 2-А, будівлю пансіонату №5 (об'єкт нежитлової нерухомості) за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Б будівлю корпусу №3 (об'єкт нежитлової нерухомості) за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 2-В будівлю газової котельні (об'єкт нежитлової нерухомості) за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г адміністративний корпус (об'єкт нежитлової нерухомості) за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Д будівлю басейну (об'єкт нежитлової нерухомості) за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Е будівлю клубу-столової (об'єкт нежитлової нерухомості) за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, адміністративний корпус (об'єкт нежитлової нерухомості) за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж будівлю пансіонату №4 (об'єкт нежитлової нерухомості) за адресою м. Одеса, вул. Посмітного, 2-К , що підтверджується інформаційною довідкою №121002765 від 18.04.2018 р.(т.2 а.с.52-55).
З метою оформлення права користування (оренди) земельною ділянкою розташовую під вищезазначеними об'єктами нерухомості третя особа звернулося до ОМР із відповідним клопотанням.
19.09.2018 р. відповідач прийняв рішення за №3677-VІІ, яким було вирішено (т.2 а.с.150):
-надати дозвіл ТОВ «Макстгруп» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 5,0000 га, за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2, 2-А, 2-Б, 2-В, 2-Г, 2-Д, 2-Е, 2-Ж, 2-К, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель санаторію з приміщеннями торгівельного призначення та громадського харчування.
2. Зобов'язати ТОВ «Макстгруп» після формування земельної ділянки надати до виконавчого органу ОСОБА_1 міської ради щодо забезпечення реалізації повноважень ОСОБА_1 міської ради у галузі земельних відносин розроблений та погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
3. Встановити, що у разі невиконання пункту 2 цього рішення, ОСОБА_1 міська рада має право в односторонньому порядку визнати це рішення таким, що втратило чинність, без відшкодування замовнику витрат, пов'язаних з розробкою землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки.
4.Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію ОСОБА_1 міської ради з питань землеустрою та земельних правовідносин.
Позивачі зазначили, що на відповідній території знаходяться захисні споруди цивільного захисту (бомбосховище, сховище) протирадіаційне укриття № 56943 (загальна площа -540 кв.м., 2 класу, що розраховане на 600 осіб).
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
ІV Джерела права та висновки суду.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території селищ належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад міст; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до ст.85 ЗК України іноземні держави можуть набувати у власність земельні ділянки для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших, прирівняних до них, організацій відповідно до міжнародних договорів.
Згідно з п.2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України.
Відповідно до ч.2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо їх відведення, звертаються з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_10, Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч.3 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову в його наданні.
Суд встановив, що звертаючись до відповідача з клопотанням про розгляд питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Макстгруп» у відповідності до вимог наведеної норми закону надав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, що підтверджується копіями графічних матеріалів (т.2 а.с. 43-44).
Як вбачається з цих графічних матеріалів на території позначеній заявником як бажане місце розташування земельної ділянки, не розташовано будівлі Консульства Республіки Молдова в Одесі, яка розташована за іншою адресою, а саме м. Одеса, вул. Посмітного 2/2 Б.
Відсутність цієї будівлі на території, щодо якої прийнято оскаржуване рішення також підтверджується актом огляду земельної ділянки, складеним спеціалістами відділу самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотримання земельного законодавства управління земельних ресурсів департаменту комунальної власності ОМР, в якому зазначено перелік об'єктів розташованих на цій земельній ділянці, серед яких не значиться Консульство Республіки Молдова в Одесі (т.2 а.с.48).
Крім того, звертаючись із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Консульство Республіки Молдова в Одесі також у відповідності до вимог чинного законодавства України додало до нього відповідні графічні матеріали позначивши на них іншу земельну ділянку, аніж та, щодо якої прийнято спірне рішення.
Суд зазначає, що згідно з листом Департаменту комунальної власності ОМР від 09.11.2018 р. №0118/2155 земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2/2 Б, стосовно якої надійшло звернення Консульства Республіки Молдова в Одесі від 19.10.2018 р. №02.2-10/1090 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,400 га, для експлуатації та обслуговування будівлі Консульства Республіки Молдова в Одесі, не є суміжною та не входить до меж земельної ділянки, що планується до відведення ТОВ «Макстгруп» за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2, 2-А, 2-Б, 2-В, 2-Г, 2-Д, 2-Е, 2-Ж, 2-К а вказане клопотання Консульства Республіки Молдова в Одесі не стосується земельної ділянки, щодо якої прийнято рішення відповідачем №3677-VІІ від 19.09.2018 р. (т.2 а.с.49).
До вказаного листа також додано графічні матеріали, на яких позначені як земельна ділянка, щодо відведення якої звернулось ТОВ «Макстгруп», так і земельна ділянка, щодо відведення якої звернулось Консульство Республіки Молдова в Одесі, з яких чітко вбачається, що йдеться про різні земельні ділянки (т.2 а.с.50).
Таким чином, суд робить висновок, що доводи позивачів щодо протиправності прийнятого відповідачем рішення №3677-VІІ від 19.09.2018 р. спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які надав відповідач.
З урахуванням викладених вище доводів безпідставними також є посилання позивачів на порушення під час прийняття оскаржуваного рішення ст.85, 134 ЗК України, а також Консульської конвенції між Україною та Республікою Молдова, які стосуються питань відведення земельних ділянок для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших, прирівняних до них організацій тоді як на земельній ділянці, щодо якої прийнято спірне рішення такі будівлі та споруди не розташовані.
Отже суд зазначає, що факт розташування будівлі Консульства Республіки Молдова в Одесі поза межами території, щодо якої прийнято оскаржуване рішення міської ради, підтверджує відсутність порушеного права позивачів та третьої особи Консульство Республіки Молдова в Одесі.
Відповідно до ч.1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Згідно з ч.2 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.
Відповідно до ч.4, ч.5 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Так, суд зауважує, що на етапі надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в силу відсутності чітких меж відповідної земельної ділянки взагалі відсутні підстави стверджувати про порушення прав, свобод чи інтересів будь-яких інших осіб, адже фактично ці дії мають лише підготовчий характер у питанні потенціального відведення такої земельної ділянки на підставі розробленого проекту землеустрою у майбутньому, що виходить поза межі завдання адміністративного судочинства, яке покликано поновлювати права, свободи чи інтереси осіб, щодо яких на момент звернення до суду вже були допущені порушення з боку органу владних повноважень.
Зокрема, суд зазначає, що у рішенні №3677-VІІ від 19.09.2018 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначаються лише орієнтований розмір і місце розташування земельної ділянки, адже фактичні межі та її площа визначаються у процесі розроблення землевпорядної документації з приводу чого і надається такий дозвіл.
Щодо доводів позивачів про порушення законодавства України через надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на якій розташована споруда цивільного захисту.
Позивачі зазначають, що на території, щодо якої прийнято оскаржуване рішення, розташована захисна споруда цивільного захисту (бомбосховище, сховище) протирадіаційне укриття №56943, тоді як передання таких об'єктів до приватної власності заборонено. Вказуючи на ці обставини, позивачі визначають, що на їх думку, передача земельної ділянки, на якій розташована споруда цивільного захисту, можлива лише на праві оренди та за умови отримання в користування самої захисної споруди, посилаючись при цьому на положення постанови КМУ від 10.03.2017 р. №138 «Деякі питання використання споруд цивільного захисту».
Суд встановив, що відповідач приймаючи рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не вирішує питання щодо передачі захисних споруд цивільного захисту, адже таке питання перебуває поза площиною питань, що вирішуються у прийнятому відповідачем рішенні. Так, за змістом оскаржуваного рішення міська лише надає дозвіл на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої під належним на праві власності позивачам об'єктами нерухомого майна, що жодним чином не стосується питання відчуження споруд цивільного захисту, у зв'язку з чим посилання позивачів на ці обставини та правові норми, що регулюють питання відчуження споруд цивільного захисту, взагалі не стосуються предмету спору.
Відповідач зазначив, що захисна споруда цивільного захисту, яка обліковується під номером 56943, становить собою протирадіаційне укриття приблизною площею 72 кв.м., розраховане на перебування 110 осіб, яке вбудоване під будівлею, що перебуває у власності третьої особи ТОВ «Макстгруп».
Так, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 16.08.2018 р. №134545102, третій особі на праві приватної власності належить, зокрема будівля головного корпусу, загальною площею 3977,2 кв.м. розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2-А.
Відповідно до ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з ч.2 ст.134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Отже суд встановив, що третя особа у відповідності до ст. ст. 123, 124 ЗК України звернулася із відповідним клопотанням до уповноваженого органу з метою оформлення у встановленому законодавством порядку права користування земельною ділянкою, розташованою під належними її на праві приватної власності об'єктами нерухомого майна, за результатами чого і було прийнято спірне рішення у справі.
Знаходження за вказаною адресою захисної споруди цивільного захисту не включає права власника будівлі, під якою розташована така споруда, визначеного у нормах законодавства права на земельну ділянку, на якій розташована відповідна будівля.
Відповідно до ч.8 ст.32 Кодексу цивільного захисту утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
Суд зазначає, що законодавством передбачена можливість знаходження захисних споруд цивільного захисту на балансі (не у власності чи на умовах користування) у суб'єктів господарювання, утворених внаслідок приватизації (корпоратизації), із визначенням обов'язку їх утримання за рахунок цих осіб, що перш за все має на меті забезпечити готовність цих споруд до їх використання за призначенням.
Крім того, за змістом ч.13, ч.14 ст.32 Кодексу цивільного захисту, захисні споруди у мирний час можуть передаватися в оренду для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням цільового призначення таких споруд, крім тих, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням, а саме:
1) в яких розташовані пункти управління;
2) призначених для укриття працівників суб'єктів господарювання, що мають об'єкти підвищеної небезпеки;
3) розташованих у зонах спостереження атомних електростанцій та призначених для укриття населення під час радіаційних аварій.
Особливості оренди захисних споруд визначаються типовим договором оренди, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, слід розрізняти обов'язок утримувати споруду цивільного захисту у готовності до використання за призначенням (що не передбачає права користування відповідною спорудою) від їх використання на умовах оренди для задоволення господарських, культурних та побутових потреб.
У типовому договорі оренди захисних споруд цивільного захисту, затвердженому постановою КМУ від 10.03.2017 р. №138, на яку посилаються позивачі, врегульовані питання саме використання захисних споруд цивільного захисту, правові відносини щодо якого мають оформлюватися шляхом укладання відповідного договору оренди.
Згадані у п.3 Типового договору умови щодо надання права користування земельною ділянкою, на якій розташована захисна споруда цивільного захисту, що передається в оренду для використання у розмірі необхідному для досягнення мети оренди, є похідними від самого факту передачі споруди в оренду для її використання не за призначенням.
Однак, у даному випадку йшлось не про надання захисної споруди у користування на умовах оренди, а вирішувалось питання щодо організації відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди юридичній особі, яка є власником розташованих на цій земельній ділянці об'єктів нерухомого майна. Зазначене право особи на отримання у користування земельної ділянки під належними їй об'єктами нерухомого майна не ставиться законодавцем у залежність від факту набуття цією особою права оренди на захисні споруди цивільного захисту, вбудовані в один із згаданих об'єктів нерухомого майна.
При цьому будь-які питання розміщення в межах спірної земельної ділянки інших об'єктів, які не належать на праві власності особі, якій передбачається відведення земельної ділянки, вирішуються під час складання проекту землеустрою (дозвіл на розроблення якого і надано оскаржуваним рішенням міської ради), в тому числі шляхом виключення відповідної території зі складу земельної ділянки, встановленням сервітуту тощо.
Отже, суд робить висновок, що наведені позивачами доводи щодо порушення законодавства України через надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на якій розташована споруда цивільного захисту , не відповідають дійсності та є необґрунтованими, а наведені позивачами з цього приводу норми законодавства стосуються інших правових відносин, що перебувають поза площиною предмету спору.
Крім того, відповідно до ч.15 ст.32 Кодексу цивільного захисту контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями.
Суд зазначає, що позивачами взагалі не визначено, на які їх суб'єктивні права, свободи чи інтереси має вплив оскаржуване ними у справі рішення з огляду на розташування на цій території захисних споруд цивільного захисту, та яким чином ці права відновляться внаслідок задоволення заявленого позову.
Щодо відсутності порушеного права, свободи чи інтересу позивачів суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу
В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Враховуючи вимоги КАС України особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Зазначена правова позиція також узгоджується із рішеннями Верховного суду у справах №800/502/17 від 01.02.2018 р., №800/191/17 від 08.02.2018 р..
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного ОСОБА_9.
При цьому позивачі обґрунтовують позовні вимоги порушенням певних суб'єктивних прав іншої особи - Консульства Республіки Молдови, які на їх думку, виникли у зазначеної особи у відношенні до земель, щодо яких прийнято оскаржуване рішення.
Однак, зміст поданих до суду адміністративних позовів очевидно вказує, на те, що вони не спрямовані на відновлення порушених прав, свобод чи інтересів безпосередньо позивачів, які у своїх позовах, діючи від свого імені, фактично клопочуть про необхідність відновлення прав іншої особи, яка і не наділяла позивачів правом представництва її інтересів у суді.
Крім того, суд зазначає, що третя особа Консульства Республіки Молдови, жодного разу не з'явилася у судові засідання та не надала суду будь-яких пояснень стовно розгляду даної справи.
Іншою підставою для звернення позивачів до суду визначено безпідставне на їх погляд, відведення земельної ділянки, на якій розташована захисна споруда цивільного захисту, не визначивши при цьому, яким чином скасування оскаржуваного рішення може відновити їх правове становище.
Таким чином, суд зазначає, рішення відповідача визначене предметом спору у цій справі стосується прав та обов'язків виключно ТОВ «Макстгруп» та жодним чином не змінює стану суб'єктивних прав та обов'язків позивачів, адже не припиняє та не унеможливлює реалізацію їх прав , свобод чи інтересів та не створює виникнення у позивачів додаткового обов'язку.
Відсутність підстав для захисту порушених прав позивачів шляхом скасування оскаржуваного рішення витікає також з сутності оскаржуваного рішення, яке є індивідуальним актом.
Відповідно до п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Конституційний Суд України в п.5 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 р. №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних прав або обов'язків, в тому числі обов'язок забезпечити виконання наданого відповідно до підпорядкованості доручення.
Саме таким критеріям відповідає оскаржуваний у справі акт органу місцевого самоврядування, оскільки передбачає конкретні приписи (гадати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення конкретної земельної ділянки), і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (після розроблення відповідного проекту землеустрою рішення більше не створюватиме будь-яких правових наслідків).
Відповідно до ч.2 ст.264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Таким чином, суд робить висновок про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єктом владних повноважень наданими доказами довів правомірність прийнятої постанови про накладання на позивача санкцій з порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини.
Під час судового розгляду представник відповідача довів правомірність оскаржуваного рішення від 19.09.2018 року за №3677-VІІ.
Натомість, наведені позивачами доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.
Таким чином, суд робить висновок, що адміністративний позов не належить до задоволення.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 77, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.
2. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
3. Позивачі:
ОСОБА_4, адреса: АДРЕСА_1, 65104, реєстраційна номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1;
ОСОБА_8, адреса: АДРЕСА_2, 65000;
ОСОБА_2 адреса: вул. пр-т Небесної Сотні (Маршала Жукова) 10/5,кв, Одеса,Одеська область,65000 ;
Відповідач : ОСОБА_1 міська рада адреса: пл. Думська, 1,Одеса,Одеська область,65004, код ЄДРПОУ 26597691;
Треті особи:
Консульство Республіки Молдова в Одесі адреса: вул. Посмітного, 2/2 Б, м. Одеса, 65009;
ТОВ "МАКСТГРУП", адреса: вул. Бориспільська, буд. 2, оф.112, м. Київ, 02009, код ЄДРПОУ 38908112;
Департамент комунальної власності ОСОБА_1 міської ради адреса: 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд.1, код ЄДРПОУ 26302595.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 21 березня 2019 року
Суддя О.Я. Бойко
.