Справа № 541/579/19
Номер провадження3/541/237/2019
21 березня 2019 року м. Миргород
Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Андрущенко-Луценко С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, паспорт сер.СЮ №368478,
за ст.21213 ч.2 КУпАП,-
За протоколом про адміністративне правопорушення, 14.03.2019 близько 12 год. ОСОБА_2 в м.Миргород по вул.Сорочинській розповсюджував газету «Просто районка» під час виборчого процесу, яка не відповідає оригіналу, а саме: не вказано видавця, друк, тираж.
Посадовою особою, яка склала протокол, дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.2 ст.21213 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_2 на дату та час, визначені судом не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.251 КУпАп передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, у відповідності до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа), оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Ч.2 ст. 21213 КУпАП України передбачено, що адміністративна відповідальність настає за розповсюдження (рознесення, вивішування, роздавання) під час виборчого процесу друкованих матеріалів передвиборної агітації, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск, або у яких така інформація означена неправильно чи неповно, а так само організація такого розповсюдження.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері виборчого процесу.
Безпосередній об'єкт - порядок ведення передвиборчої агітації.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в розповсюдженні під час виборчого процесу друкованих матеріалів передвиборчої агітації, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск, або у яких така інформація означена неправильно чи неповно (формальний склад).
Суб'єкт адміністративного проступку - як громадянин, так і посадова особа.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення до адміністративної відповідальності.
Однак, наявний зміст протоколу не повністю відповідає об'єктивній стороні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 212-13 КпАП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Всупереч вимогам ч.1 ст.256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення від 14.03.2019 сер.ГР №244499 відсутні відомості, які б вказували, що розповсюджувана ОСОБА_1 газета, являється саме агітаційним матеріалом, що стосується виборчого процесу, який розпочався 31 грудня 2018 року. Відображення вказаних обставин в протоколі має істотне значення для розгляду справи, оскільки ч.2 ст.212-13 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення правопорушення саме під час виборчого процесу. Початок виборчого процесу чергових виборів Президента України оголошує Центральна виборча комісія відповідною постановою, проте протокол не містить на вказане будь-яких посилань. Не зазначено в якій формі здійснювалося розповсюдження агітаційного матеріалу (рознесення, вивішування, роздавання), а також, що розповсюдження друкованих матеріалів передвиборної агітації здійснювалося на користь кандидата, щодо якого є рішення ЦВК про реєстрацію.
Крім того, уповноваженою особою під час складання протоколу не враховано, що диспозиція статті 212-13 КпАП є бланкетною, в результаті чого, в порушення вимог ст.256 КУпАП, в протоколі не зазначено норми виборчого законодавства України, які було порушено, особою щодо якої його складено.
З огляду на вищевикладене, оскільки поставлене у провину правопорушення ОСОБА_1 є фактично не визначеним та неконкретним, це позбавляє суд можливості надати його діям належну правову оцінку та об'єктивно розглянути справу.
Слід звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, - на провадження у справах про адміністративні правопорушення - п.39 Рішення ЄСПЛ у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 9 червня 2011 року, заява № 16347/02).
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення, але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Окрім недоліків, що містяться в протоколі від 14.03.2019 сер.ГР №244499, суд звертає увагу на той факт, що не було належним чином зафіксовано обставин події, а саме: не вилучено та не оглянуто речові докази (агітаційні матеріали) в установленому законом порядку, відсутня їх фото чи відеозйомка, в протоколі не вказано свідків, хоча, як слідує із матеріалів провадження, про подію було повідомлено громадянином ОСОБА_3 (рапорт від 14.03.2019 року) (а.с.7), та саме його пояснення долучено до протоколу від 14.03.2019 року про обставини адміністративного правопорушення викладеного в протоколі (а.с.6).
Оскільки, протокол від 14.03.2019 сер.ГР №244499 складено з порушенням вимог ст.256 КУпАП, тому він не може бути предметом судового розгляду, оскільки викликає обґрунтовані сумніви. А згідно ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 283 КУпАП, постанова суду має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 21213 КУпАП, а тому провадження в даній справі підлягає до закриття.
Керуючись ст.ст. 221; 251; 252; 256; 279, 280; 283; 21213 ч.2 , 247 п.1 КУпАП,-
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.21213 ч.2 КУпАП провадженням закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Суддя Миргородського
міськрайонного суду ОСОБА_4