Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 березня 2019 р. Справа№200/14916/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С., при секретарі судового засідання Столяренко Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати, -
за участю:
від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
від відповідача - ОСОБА_4
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ОСОБА_5
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу № 234/165-18 к від 28.11.2018 про звільнення з посади спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти та науки Донецької обласної адміністрації за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», у вигляді порушення присяги державного службовця; визнання протиправним та скасування наказу № 230/165-18 к від 26.11.2018 про скасування надбавки; поновлення на посаді головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації з 29.11.2018; стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що її звільнення за порушення присяги здійснено із порушенням Закону України «Про державну службу». Передумовою звільнення за порушення присяги має бути вчинення надзвичайно тяжкого проступку, як за фактом його вчинення, та і за наслідками, до яких такий проступок призвів. Посилаючись на ч. 1 статті 61 та ч. 1 статті 71 Закону України «Про державну службу» позивач наполягала на тому, що задля визначення наявності вини, характеру та тяжкості дисциплінарного проступку має проводитися службове розслідування. Втім, як зазначила позивач, їй невідомо про проведення стосовно неї службового розслідування. З приводу подій, що відбулися 02.11.2018 позивачем надавалися письмові пояснення, втім, позивач вважає, що її пояснення не були прийняті до уваги під час розгляд дисциплінарної справи.
Позивач зауважила на тому, що її було позбавлено права приймати участь у проведенні дисциплінарного провадження комісією, з доповідною запискою ОСОБА_6 № 13/296-18 від 02.11.2018 її ознайомлено не було, з огляду на що позивач вважає що всі акти та висновки, видані дисциплінарною комісією не можуть вважатися ухваленими в межах чинного законодавства.
Згідно позову, наказ про звільнення не відповідає вимогам статті 77 Закону України «Про державну службу», оскільки в ньому відсутня конкретизація вчиненого дисциплінарного порушення, кваліфікованого як порушення присяги державного службовця, не зазначено юридичної кваліфікації дисциплінарного проступку.
Крім зазначеного, дисциплінарне стягнення застосовано в період перебування позивача на лікарняному, що підтверджується листком про тимчасову непрацездатність, доданим до позову, що суперечить частині 4 статті 74 Закону України «Про державну службу».
В обґрунтування незаконності наказу відповідача № 230/165-18 к від 26.11.2018 позивач зазначила протиправність скасування встановленої їй надбавки за інтенсивність праці починаючи з 02.11.2018.
В судовому засіданні позивач та представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, зауважили на невідповідності висновків відповідача стосовно подій, що відбулися 02.11.2018 фактичним обставинам, що мали місце та просили суд задовольнити позов.
Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди визначив в наданому суду відзиві на позов.
За змістом відзиву відповідач вважає, що під час прийняття наказів про звільнення позивача від 28.11.2018 № 234/165-18к та про скасування надбавки від 26.11.2018 № 230/165-18к Департаментом не було допущено положень Закону України «Про державну службу». Так, в ході проведеного дисциплінарного провадження встановлено, що 02.11.2018 в ході виниклої суперечки, спровокованої позивачем з приводу надання ключів прибиральниці для прибирання в службовому кабінеті позивач погрожувала колезі, нецензурно висловлювалася в її адрес та вдарила в область голови. Зазначену поведінку позивача було розцінено як порушення присяги державного службовця, оскільки така поведінка порушує закріплені Конституцією України гарантії охорони життя і здоров'я, честі і гідності недоторканості і безпеки людини, підриває довіру до державного службовця як носія влади, призводить до приниження авторитету державного органу.
Дисциплінарне провадження розпочато на підставі доповідної начальника відділу, в ході цього провадження досліджувалися пояснення всіх присутніх в кабінеті під час виникнення сварки, за змістом висновку дисциплінарної комісії позивачем вчинено дисциплінарний проступок у вигляді порушення присяги державного службовця. Враховуючи результати службової оцінки діяльності позивача та сутність вчиненого проступку комісією було рекомендовано застосувати до позивача захід дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади.
Відповідач зауважив на тому, що за фактом вчинення позивачем проступку було розпочато дисциплінарне провадження, службове розслідування не проводилося, оскільки Законом України «Про державну службу» визначені випадки його обов'язкового проведення, до яких не відноситься випадок позивача. Стосовно зауважень позивача щодо порушення права на ознайомлення із матеріалами дисциплінарної справи, відповідач зазначив, що позивачем не було вчинено жодних дій спрямованих на реалізацію цього права, до комісії із заявами про ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи позивач не зверталася.
Відповідач вважає, що незазначення в наказі про звільнення фактичних обставин, які були розцінені як порушення присяги не спричиняє незаконність наказу про звільнення та не може бути підставою поновлення позивача на роботі, за підтвердження факту вчинення дисциплінарного проступку, вчинення якого передбачає звільнення з посади.
Стосовно доводів позивача про її звільнення під час перебування на лікарняному, відповідач зауважив на тому, що 28.11.2018 - в день прийняття наказу про звільнення, позивач перебувала на роботі та була ознайомлена з прийнятим наказом про звільнення, проте відмовилася його підписати. Після 15:00 години 28.11.2018 позивач залишила самовільно робоче місце, та, як було з'ясовано пізніше, звернулася до лікарні за лікарняним листом. Згідно табелю обліку робочого часу 28.11.2018 в позивача стоїть вихід на роботу. Втім, не зважаючи на це, після отримання Департаментом інформації про перебування позивача на лікарняному наказом від 29.12.2018 № 295/165-18 к внесено зміни до наказу про звільнення в частині визначення дати звільнення, датою звільнення позивача із врахуванням наказу є 04.12.2018.
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 02.01.2019 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2019 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні, судове засідання по справі призначено на 31.01.2019. Судове засіданні відкладалося на 20.02.2019, в судовому засіданні оголошувалася перерва до 11.03.2019 та 14.03.2019. В судовому засіданні, що відбулося 11.03.2018 за клопотанням відповідача допитані у якості свідків ОСОБА_6 (начальник відділу професійної освіти) та ОСОБА_7 (начальник відділу управління персоналом та секретар дисциплінарної комісії), в судовому засіданні 14.03.2019 допитано в якості свідка за клопотанням представників позивача ОСОБА_8 (головний спеціаліст відділу), в задоволенні клопотання в частині допиту у якості свідків ОСОБА_9В та ОСОБА_10 відмовлено. Ухвалою від 14 березня 2019 року позивачу відмовлено в зупиненні провадження у справі до набрання чинності рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі 200/3404/19-а.
Позивач - ОСОБА_1, НОМЕР_1, виданий Київським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області, РНКОПП НОМЕР_2. Позивач зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Фактичною адресою позивача є: АДРЕСА_1.
Згідно запису від 19.10.2015 року трудової книжки серії БТ-ІІ № 6149805 позивач наказом № 798-к від 12.10.2015 призначена за результатами конкурсу на посаду головного спеціаліста відділу професійно-технічної освіти Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації. Копія наказу № 798-к від 12.10.2015 наявна в матеріалах справи (арк. справи 21). Того ж дня позивача приведено до Присяги державного службовця, про що також наявний запис в трудовій книжці. З 15.06.2016 позивач обіймає посаду головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації.
Наказом Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації №397/163-18-ОД від 05.11.2018 на підставі доповідної записки начальника відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції ОСОБА_6 № 13/296-18 від 02.11.2018 та статей 68, 69 Закону України «Про державну службу» відкрито дисциплінарне провадження за фактом вчинення позивачем дій, що мають ознаки дисциплінарного проступку. В доповідній записці № 13/296-18 від 02.11.2018 начальника відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції йдеться про нецензурне спілкування ОСОБА_1 в кабінеті та нанесення удару працівнику того ж відділу - ОСОБА_11 в ході виниклої у відділі суперечки з приводу надання прибиральниці ключів для прибирання кабінету.
Обставини, що стали підставою для відкриття дисциплінарного провадження, викладені в інформаційній довідці від 20.11.2018 (арк. справи 112-115).
Згідно висновку № 30/296-18 від 20.11.2018 дії ОСОБА_1 щодо використання на роботі у спілкуванні з колегою нецензурної лексики, незапобігання уникнення конфлікту в стосунках з колегою, погроз, нанесення тілесних ушкоджень кваліфіковано дисциплінарним проступком, передбаченим пункту 1 частиною 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», - порушення присяги державного службовця.
Поданням дисциплінарної комісії департаменту № 33/296-18 від 27.11.2018 на підставі статті 73 Закону України «Про державну службу» рекомендовано застосувати до ОСОБА_1 захід дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби.
Наказом Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації № 230/165-18 к від 26.11.2018 відповідно до Закону України «Про державну службу», пункту 9 Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 18.01.2017 з 02.11.2018 скасовано надбавку за інтенсивність праці ОСОБА_1, встановлену наказом № 115-к від 25.06.2018.
Наказом департаменту освіти та науки № 234/165-18 к від 28.11.2018 на підставі статті 65 Закону України «Про державну службу», за вчинення державного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» у вигляді порушення присяги державного службовця звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції.
29.12.2018 Департаментом прийнято наказ № 295/165-18 к «Про внесення змін до наказу департаменту від 28.11.2018 № 234/165-18к «Про звільнення ОСОБА_1А.», зокрема змінено дату звільнення позивача з 28.11.2018 на 04.12.2018, з урахуванням періоду тимчасової непрацездатності ОСОБА_1
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Базовим (загальним) законом, що визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях є Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 889-VIII державним службовцем є громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Статтею 8 Закону № 889-VIII до обов'язків державного службовця віднесено: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина. Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.
В статті 17 Закону України «Про державну службу» (в редакції на час складання позивачем присяги державного службовця) зазначено, що громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки". Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України № 889-VIII особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту:"Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки".
Частина 1 статті 65 Закону № 889-VIII визначає підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII порушення Присяги державного службовця визначено дисциплінарним проступком.
Згідно частини 5 статті 66 Закону № 889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону.
Пунктом 4 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII визначено підставою припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Відповідно до частини 6 статті 74 Закону № 889-VIII державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.
Частиною 1 статті 76 Закону № 889-VII передбачено, що державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.
Механізм застосування стимулюючих виплат державним службовцям з метою посилення мотивації працівників державних органів до високопрофесійної, результативної та високоякісної роботи визначений Положенням про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 18.01.2017 «Питання плати праці працівників державних органів».
Пунктами 2, цього положення передбачено, що керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати.
До додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки: за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи.
Надбавка за інтенсивність праці встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв: 1) якість і складність підготовлених документів; 2) терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; 3) ініціативність у роботі. (пункт 5 Положення).
Згідно пункту 9 Положення у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи надбавки скасовуються або їх розмір зменшується.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_12
Як вбачається з матеріалів справи підставою звільнення позивача стали події, що відбулися 02.11.2018 в кабінеті відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації.
За змістом доповідної записки від 02.11.2018, пояснень від 02.11.2018 начальника відділу ОСОБА_6 головним спеціалістом відділу професійної освіти ОСОБА_1 під час розмови в кабінеті 02.11.2018 з приводу ключа від кабінету, нецензурно виражалася на адресу головного спеціаліста відділу ОСОБА_11, в ході сварки ОСОБА_1 підвелася з робочого місця та, підійшовши до ОСОБА_11, вдарила її. Такі ж самі свідчення про сварки та нанесення ОСОБА_1 кілька вдарів ОСОБА_11 ОСОБА_6Г надав в судовому засіданні під час допиту його як свідка. Аналогічні письмові пояснення від 05.11.2018. надала ОСОБА_13, присутня в кабінету під час сварки 02.11.2018. Згідно пояснень ОСОБА_14 02.11.2018 в ході вирішення питання про надання прибиральниці ключа від кабінету, ОСОБА_1 словесно ображала ОСОБА_11, провокувала її на сварку та в ході сварки схопила ОСОБА_11 за волосся та штовхала її. Аналогічні пояснення надала 06.11.2018 працівник департаменту ОСОБА_15 ОСОБА_11 в наданих поясненнях зазначила, що під час сварки, що відбулася в кабінеті 02.11.2018, ОСОБА_1 виражалася нецензурно, погрожувала та нанесла кілька ударів.
Згідно пояснень ОСОБА_8, 02.11.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_11М, відбулася словесна перепалка, в ході якої вони словесно ображали одна одну. В поясненнях від 02.11.2048 ОСОБА_8 зазначила, що в ході сварки ОСОБА_1 підскочила до ОСОБА_11, ОСОБА_8 почула метушню, проте, коли вона підвела очі від комп'ютера біля ОСОБА_1 та ОСОБА_11 вже був ОСОБА_6, який їх заспокоював.
В судовому засіданні опитана в якості свідка ОСОБА_8. надала свідчення аналогічні наданим поясненням, проте, під час надання уточнюючих запитань зазначила, що впевнена, що ОСОБА_16 не наносила ударів ОСОБА_11
У наданих поясненнях від 19.11.2018 ОСОБА_1 підтвердила словесну перепалку із ОСОБА_11, втім зазначила, що вона не наносила їй ударів, а лише різко смикнула за свою брошку, якою вона зачепилася за волосся ОСОБА_11М, коли вона хотіла забрати в ОСОБА_11 ключ від кабінету, що був на столі ОСОБА_11
Згідно службової записки ОСОБА_17 на ім'я ОСОБА_7 від 02.11.2018 о 9 год. 25 хв. на її телефон з телефону ОСОБА_1 надійшло смс - повідомлення, яким ОСОБА_1 повідомляла про те, що вдарила ОСОБА_11 До зазначеної службової записки надані знімки екрану телефону ОСОБА_17
Згідно висновку дисциплінарної комісії описані вище дії ОСОБА_1 порушують закріплені Конституцією України гарантії охорони життя і здоров'я, честі та гідності, недоторканості та безпеки людини, підривають довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу. Наведені дії ОСОБА_1, що полягають в застосуванні нецензурної лексики у спілкуванні з колегою, вимовлення погроз та нанесення тілесних ушкоджень свідчать про порушення присяги державного службовця, який пунктом 1 ч. 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» визначені як дисциплінарний проступок.
В ході судового розгляду позивач та її представники заперечували факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 та зауважували на протиправності кваліфікації ситуації, що відбулася 02.11.2018, як порушення присяги, зауважували, що дії позивача являють собою порушення етики державного службовця, яке визначено дисциплінарним проступком порушення правил етичної поведінки державних службовців та передбачені п. 2 частини 2 статті 65 Зпкону України № 889 , відповідальність за який не передбачає звільнення з посади.
При вирішенні питання щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді сварки із ОСОБА_11 та нанесення їх тілесних ушкоджень, суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази: письмові пояснення ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_11 надані дисциплінарній комісії, свідчення ОСОБА_6 та скріншот з телефону ОСОБА_17 дійшов висновку про підтвердження наявними в матеріалах справи документами допущення позивачем поведінки, що не є гідною державного службовця, яка виразилася в словесних образах на адресу колеги та нанесення їй тілесних ушкоджень.
Суд не приймає до уваги посилання свідчення ОСОБА_8, оскільки вони відрізняються від наданих нею письмових пояснень дисциплінарній комісії. Так, в письмових поясненнях дисциплінарній комісії ОСОБА_8 зауважила на тому, що не бачила нанесення ударів ОСОБА_1, не виключаючи за змістом пояснень їх нанесення, в той час як у наданих в судовому засіданні свідченнях вона зазначила, що впевнена в тому, що ОСОБА_1 не наносила ударів ОСОБА_18 Водночас зазначені твердження відрізняються від пояснень інших осіб, що були присутні в кабінеті 02.11.2018 під час наведених подій.
Під час вирішення питання щодо правомірності кваліфікації дій позивача як порушення присяги державного службовця суд виходить з наступного.
Аналізуючи текст Присяги державного службовця, складений позивачем, суд зауважує, що позивач, вступаючи на державну службу, свідомо взяв на себе відповідальність за забезпечення ефективного здійснення завдань і функцій Української держави шляхом сумлінного виконання посадових обов'язків. Крім того, поведінка державного службовця має відповідати очікуванням громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до державної служби, сприяти реалізації прав і свобод людини і громадянина. Державний службовець повинен дбати про позитивний імідж та авторитет органів державної влади і державної служби в цілому, дорожити своїм ім'ям та статусом.
Тобто, недобросовісне виконання своїх посадових обов'язків у поєднанні із зневажливим, недбалим ставлення до них зокрема та до завдань, що стоять перед державною службою загалом, є одним із проявів порушення даної присяги.
Верховний Суд України неодноразово, аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.
Правову позицію щодо даного питання неодноразово висловлював Верховний Суд України - постанови від 21 травня 2013 року (справа №21-403а12), від 4 червня 2013 року (справа №21-167а13) та від 9 липня 2013 року (справа №21-217а13).
Як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 25 квітня 2018 (804/1365/16).
Так, згідно вказаної правової практики, під порушенням Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд вважає, що оводи відповідача є обґрунтованими з огляду на виклики сьогодення у контексті зміцнення довіри до органів влади, а скоєння позивачем дисциплінарного проступку стало можливим внаслідок ігнорування та недотримання ним вимог нормативно-правових актів та загальноприйнятих правил поведінки.
Звільнення за порушення Присяги може мати місце у випадках, коли державний службовець вчинив дисциплінарний проступок проти інтересів державної служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу.
Дану санкцію за вчинення вказаного дисциплінарного проступку слід розглядати як винятковий та виключний захід, який має застосовуватися лише в тих випадках, коли характер вчиненого проступку, з врахуванням усіх факторів, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також інші обставини справи свідчать про неможливість та/або недоцільність продовження перебування такої особи на вказаній посаді.
Суд вважає, що застосовуване дисциплінарне стягнення відповідає допущеному позивачем дисциплінарному проступку. Враховуючи обставини вчинення дисциплінарного проступку позивачем та його зміст, та зміст присяги державного службовця, до якої приведений позивач, суд вважає обґрунтованим кваліфікування відповідачем зазначеного проступку як порушення присяги та притягнення позивача до відповідальності, відповідно до пункту 4 частини статті 66 Закону України «Про державну службу».
Оцінюючи посилання позивача на протиправність звільнення як найсуворішого заходу впливу, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки в матеріалах дисциплінарного провадження не зазначено обставин, що пом'якшують відповідальність за вчинене порушення та/або характеризують як взірцеву поведінку позивача.
Суд не приймає до уваги доводи позивача про її звільнення в періоду перебування на лікарняному, оскільки із врахуванням наказу Департаменту № 295/165-18 к від 29.12.2018 «Про внесення змін до наказу департаменту від 28.11.2018 № 234/165-18к «Про звільнення ОСОБА_1А.» позивача звільнено після виходу з лікарняного. Крім цього, слід зазначити, що в ході судового розгляду підтверджено перебування позивача на роботі 28.11.2018 та її ознайомлення із наказом про звільнення. Втім, позивач відмовилася від підписання наказу, та після цього самовільно залишила місце роботи. Згідно виписки з карти виклику № 31070 станції швидкої допомоги м. Слов'янськ, 28.11.2018 за викликом, що надійшов о 16 годині18 хв. на адресу вул. Донська, 10, зупинка автобусів, виїзна бригади швидкої допомоги обслужила ОСОБА_1, останню було госпіталізовано до міської лікарні № 1.
Доводи позивача щодо недотримання процедури дисциплінарного провадження в частині ознайомлення з початком перебігу дисциплінарного провадження спростовуються наявними в матеріалах справи власноруч написаними поясненнями, що були відібрані в неї в рамках проведення даного провадження, згідно свідчень допитаної в якості свідка ОСОБА_7 28.11.2018 позивач було ознайомлено із наказом про звільнення, але вона відмовилася від його підписання. Крім того, суд зауважує, що гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого приписами частини 6 статті 74, частини 1 статті 76 Закону № 889-VIII, державний службовець реалізує шляхом власного волевиявлення наміру ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи. Наявність обґрунтованої відмови та вчинюваних перешкод дисциплінарної комісії у реалізації зазначеного права державного службовця дає змогу стверджувати про порушення гарантій, передбачених нормами даних статей Закону.
Таким чином, суд вважає, що оскільки позивач, надаючи пояснення в письмовій формі, був обізнаний з початком перебігу дисциплінарного провадження стосовно нього - то посилання на порушення гарантій його прав, визначених частиною 6 статті 74, частини 1 статті 76 Закону № 889-VIII є необґрунтованим, оскільки докази волевиявлення позивача спрямованого на реалізації даного права відсутні.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32), зокрема у п.58 рішення у справі Seryavin та інші проти України від 10.02.2010, 4909/04 зазначив, що згідно з його усталеною практикою, що відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, п.29).
Інші порушення на яких наголошував позивач в обґрунтування вимог про скасування наказу про звільнення не спростовують факту вчинення ним дисциплінарного порушення, вчинення якого передбачає звільнення з посади.
З огляду на зазначені норми законодавства та встановлені у справі обставини, суд перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам ч. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку, що при прийнятті наказу про звільнення № 234/165-18 к від 28.11.2018 відповідачем було сукупно враховано всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення як звільнення є законним та обґрунтованим, а оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законом, а тому в задоволенні вимог позивача в частині скасування наказу та похідних вимог від цієї вимоги - зобов'язання поновити на посаді та виплатити заборгованість за час вимушеного прогулу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Під час вирішення щодо правомірності наказу відповідача про скасування наказу № 230/165/18-к від 26.11.2018 «Про скасування надбавки», суд виходить із наступного.
Як вбачається з наданих відповідачем відзиву на позов підставою прийняття зазначеного наказу стало вчинення позивачем дисциплінарного проступку, правовою підставою визначено п.9 Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів».
Втім наведений пункту положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям не визначає вчинення дисциплінарного проступку підставою для скасування надбавки за інтенсивність праці працівникам. Оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували несвоєчасне виконання позивачем завдань або погіршення якості роботи, суд вважає, що наказ від 26.11.2018 є таким, що прийнятий із порушенням вимог Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів», з огляду на що підлягає скасуванню.
Отже, заявлені позивачем вимог в частині скасування наказу 230/165/18-к від 26.11.2018 «Про скасування надбавки» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір за вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу від 26.11.2018 № 230/165/18-к «Про скасування надбавки» в розмірі 704,80 грн. за квитанцією 8/КЗ від 03.01.2019, що підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З огляд на наведене, на підставі Закону України «Про державну службу», Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 18.01.2017 «Питання плати праці працівників державних органів» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (84101, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Новосодівська, 25/26, РНОКПП НОМЕР_2) до Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації (84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Василя Стуса, 47, код ЄДРПОУ 33913374) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати, - задовольнити частково.
Скасувати наказ Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації № 230/165- 18 к від 26.11.2018 «Про скасування надбавки ОСОБА_1А.».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 19 березня 2019 року.
Суддя Михайлик А.С.