15 березня 2019 року м.Київ № 320/704/19
Київський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Головенко О.Д. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Сквирського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області та просить суд:
зобов'язати здійснити виплату компенсації втрати частини доходу з 01.01.2012 по дату фактичної виплати сум недоотриманого доходу за постановою Сквирського районного суду від 10.11.2017 у справі № 376/2565/17;
зобов'язати здійснити виплату недоотриманих сум пенсії згідно довідки ВАТ «Сквира - Авто» про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 12.03.2002 № 94, починаючи з 01.01.2012 по 15.06.2017, з урахуванням вже виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся із відповідною заявою до Сквирського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області про здійснення йому перерахунку пенсії згідно довідки ВАТ «Сквира - Авто» про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 12.03.2002 № 94, починаючи з 01.01.2012 по 15.06.2017, з урахуванням вже виплачених сум, однак відповідач повідомив, що з 01.01.2012 перерахунок здійснено за матеріалами пенсійної справи.
На думку позивача такі дії є неправомірними, у зв'язку з чим звернувся з позовом до адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Засобами поштового зв'язку 15.03.2019 надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії СМ № 106199, виданий Сквирським РВ ГУ МВС України в Київській області 04.10.1999, зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 101006, виданим Київською обласною державною адміністрацією 29.09.1999, вкладка № 179538.
Позивачу встановлено І групу інвалідності, про що свідчить посвідчення № 035795 серії Є від 08.02.2007 та витяг із акту огляду МСЕК серії КИО - І № 148245 від 14.09.2001.
Відповідно до експертних висновків Київської регіональної міжвідомчої експертної комісії № 1160 від 23.06.1999 та №781 від 26.06.2001 ОСОБА_1 встановлено діагноз: ХНМК ІІ ст., переважно в БББ з правосторонньою провідниковою недостатністю, вестибулярною дисфункцією, вираженим антено-неврологічним синдромом та інтелектуально-мністичним зниженням особистості на фоні атеросклерозу судин головного мозку та «М» анонімного Са епітеліального ґенезу в надключичні, пахвові лімфовузли зліва.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з трудової книжки серії БТ-І № 3590901 позивач з 16.10.1984 по 06.09.1986 працював на Сквирському автомобільному підприємстві 11033, правонаступником якого є ВАТ «Сквира-Авто», на посаді водія.
У період з 02.05.1986 по 04.05.1986 ОСОБА_1 був задіяний у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою від 15.02.2018 № 06-44-233, виданою Сквирською районною державною адміністрацією Київської області, актом Сквирського АТП-І3267 від 20.04.1991.
При цьому, рішенням Сквирського районного суду Київської області від 19.10.2001 у справі № 2-7000/2001 встановлено факт того, що ОСОБА_1 перебував у відрядженні з 03.05.1986 по 04.05.1986 включно в м. Чорнобиль та в с. Новошепеличі Чорнобильського району Київської області, і тривалість робочого часу становила 35 год. в зоні відчуження, з яких 4 год. - у м. Чорнобиль, та 31 год. - в с. Новошепеличі, тривалість робочого часу щоденно становила 17 год. 30 хв. в зоні відчуження.
На підставі рішення суду, позивачу ВАТ «Сквира-Авто» видано довідку від 12.03.2002 № 94 про заробітну плату в зоні відчуження ЧАЕС, згідно якої йому було нараховано та виплачено 244 крб. 18 коп.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивачу була призначена пенсія та протягом певного періоду здійснювалися нарахування та виплата такої пенсії з урахуванням довідки ВАТ «Сквира-Авто» від 12.03.2002 № 94, однак в подальшому, розрахунок пенсії на підставі зазначеної довідки було припинено та проведено перерахунок пенсії позивачу, який призвів до зменшення її розміру, про що позивача не було повідомлено, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою від 12.06.2017 № 571 про проведення перерахунку відповідно до довідки ВАТ «Сквира-Авто» від 12.03.2002 № 94.
Листом від 30.06.2017 № 30/1-01 позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 19.10.2001 у справі № 2-7000/2001 не містить зобов'язань щодо перерахунку пенсії, а отже підстави для обчислення пенсії за довідкою ВАТ «Сквира-Авто» від 12.03.2002 № 94 відсутні.
Вищезазначене рішення відповідача було оскаржено позивачем у Сквирському районному суді Київської області, постановою якого від 10.11.2017 у справі № 376/2565/17, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 зобов'язано Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії згідно довідки ВАТ «Сквира-Авто» від 12.03.2002 № 94 про заробітну плату в зоні відчуження в сумі 244,18 крб. відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням вже виплачених сум, починаючи з 16.06.2017.
Представник позивача повторно звернувся до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою № 463 від 22.11.2018, у якій просив повідомити про причини припинення виплати пенсії пенсії та провести її перерахунок відповідно до довідки ВАТ «Сквира-Авто» від 12.03.2002 № 94, однак відповідач зазначив, що з 01.01.2012 перерахунок пенсій здійснено згідно матеріалів пенсійної справи, а отже підстави для обчислення пенсії за довідкою ВАТ «Сквира-Авто» від 12.03.2002 № 94 відсутні.
Позивач вважає такі дії протиправними, у зв'язку з чим звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону № 796 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Згідно ч. 4 ст. 15 Закону № 796 видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Частиною 3 ст. 54 Закону № 796 встановлено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. ст. 54, 57 Закону № 796. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
При цьому, в силу пп. 4 п. 3 даного Порядку у разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.
Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну України від 29.10.1992 № 09-3751/1032/3к/13-412/308 у разі, якщо робота в зоні відчуження оплачена невірно, без урахування урядових рішень, то повинен бути здійснений перерахунок заробітної плати згідно із законодавством. При цьому, визначена таким чином заробітна плата не індексується, не виплачується, а тільки враховується при нарахуванні пенсії.
До того ж, у листі Мінсоцполітики від 09.06.1995 № 224/8.13 передбачено, що підприємства і організації у разі неправильної оплати праці в зоні відчуження повинні зробити перерахунок заробітної плати особам, які в 1986-1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що головною підставою для здійснення перерахунку пенсії особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, є довідка про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яка видається підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Частиною 4 ст. 78 КАС України регламентовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що на виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 10.11.2017 у справі 376/2565/17, яке набрало законної сили 03.04.2018 відповідно до розпорядження від 17.04.2018 ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії за період з 16.06.2017 відповідно до довідки № 94 від 12.03.2002 із врахуванням заробітної плати у розмірі 244,18 крб., борг по перерахунку за період з 16.06.2017 по 30.04.2018, що становить 75 921,26 грн. виплачено у травні 2018 року, що підтверджується наданими відповідачем документами, зокрема протоколом про індивідуальний перерахунок від 18.04.2018.
З цього слідує, що покладені судом зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати вищезазначеної пенсії відповідачем виконано у порядку, встановленому судовим рішенням та в межах повноважень, покладених на пенсійний орган.
Суд звертає увагу, що з рішення Сквирського районного суду Київської області від 10.11.2017 у справі 376/2565/17 вбачається, що позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії згідно довідки ВАТ «Сквира - Авто» про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 12.03.2002 № 94, з урахуванням вже виплачених сум, починаючи з 16.06.2017, однак в межах зазначеного рішення не розглядалось питання про виплату недоотриманих сум пенсії згідно довідки ВАТ «Сквира - Авто» про заробітну плату в зоні відчуження ЧАЕС від 12.03.2002 № 94 та компенсацію втрати частини доходів саме з 01.01.2012 по 15.06.2017, оскільки позивачем таких вимог заявлено не було.
Нормами ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VІ встановлено, що перерахунок призначеної пенсії проводиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Оскільки позивач вперше звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії 12.06.2017, то у відповідача не було підстав для здійснення такого перерахунку раніше.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання здійснити виплату компенсації втрати частини доходу з 01.01.2012 по дату фактичної виплати сум недоотриманого доходу за постановою Сквирського районного суду від 10.11.2017 у справі № 376/2565/17 та зобов'язання здійснити виплату недоотриманих сум пенсії згідно довідки ВАТ «Сквира - Авто» про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 12.03.2002 № 94, починаючи з 01.01.2012 по 15.06.2017, з урахуванням вже виплачених сум є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.