Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 березня 2019 р. Справа№200/2376/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в (спрощеному) письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язати вчинити певні дії,
13 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язати вчинити певні дії.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що вона 11 жовтня 2019 року звернулась до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Рішенням Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27 жовтня 2018 року позивачу було відмовлено в переводі з пенсії за віком на пенсію в зв'язку з втратою годувальника, через відсутність зареєстрованого шлюбу між позивачем та ОСОБА_3
Позивач вважає, що відповідач неправомірно відмовив йому в переводі з пенсії на віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника та просила суд:
- визнати протиправними дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову згідно заяви від 11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 про перехід з пенсії за віком на пенсію в зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року;
- зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно переглянути заяву ОСОБА_1 від 11 жовтня 2018 року про перехід з пенсії за віком на пенсію в зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши письмовий відзив, де зазначив, що вважає рішення № 4780 від 27 жовтня 2018 року про відмову в переводі з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника обґрунтованим та таким, що прийняте з урахуванням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не передбачено надання права на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника особам, які проживали однією сім'єю, але не перебували в шлюбі. З зазначених причин відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області проти задоволення позовних вимог заперечувало, надавши письмовий відзив де зазначило, що позивач перебуває на обліку в Селидовському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, а отже питання поновлення та виплати пенсії позивачу не відноситься до повноважень зазначеного управління. Пенсійний фонд України, як центральний орган виконавчої влади, не наділений повноваженнями щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії. Спеціальних відділів або підрозділів які безпосередньо призначають перераховують та виплачуть пенсію в Пенсійному фонді України не існує. З зазначених причин просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
З'ясовуючи, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено таке.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 21 липня 2016 року по справі № 242/1096/16-ц встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 06 грудня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року; встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3; встановлено факт втрати ОСОБА_1 основного джерела засобів існування після смерті ОСОБА_3 (рішення набрало законної сили 13 вересня 2016 року).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Селидовському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно зі ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за померлого ОСОБА_3.
27 жовтня 2018 року Селидовським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення № 4780 про відмову в переводі з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника через відсутність зареєстрованого шлюбу між позивачем та ОСОБА_3
Спірним питанням даної справи є правомірність прийняття відповідачем рішення від 27 жовтня 2018 року № 4780 про відмову в переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з підстав відсутності зареєстрованого шлюбу між позивачем та померлим годувальником ОСОБА_3
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника позивачу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсійні правовідносини є одним із видів суспільних відносин і особливою формою здійснення права на пенсію. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов'язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 85 у поєднанні із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, заходи регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства.
Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади й механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсії, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі Закон № 1058-IV). Відповідно до статті 5 вказаного Закону № 1058-IV він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що не суперечить йому.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим законом визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
За пунктом 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно із положеннями абзацу двадцять другого статті першої Закону № 1058-IV як пенсії розуміють щомісячні регулярні пенсійні грошові виплати, які отримують фізичні особи (або члени сім'ї) від держави та спеціальних фондів після досягнення пенсійного віку, в разі інвалідності чи втрати годувальника.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 Закону № 1058-IV одним із видів пенсійних виплат є пенсія у зв'язку із втратою годувальника.
Статтею 36 цього Закону встановлено, що пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності <…>.
Згідно з частиною другою статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років <…>.
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
У цій статті визначені умови, за яких членам сім'ї, зазначеним у її другій частині, призначається пенсія у зв'язку із втратою годувальника, а також закріплено право та умови отримання цієї виплати усиновленими дітьми, пасинками та падчерками, неповнолітніми дітьми, які мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, в разі їх усиновлення.
Зі змісту цих норм вбачається, що перелік непрацездатних членів сім'ї, яким може бути призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним. Вони не містять правил, згідно з якими до непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім'ї, як-от спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов'язків.
Ужиті в Законі № 1058-IV поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. За частиною першою статті 21 Сімейного кодексу України подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі статтею 36 СК саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини другої статті 21 СК проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї. Але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім'ї, а її учасники визнаватися членами сім'ї, яким з огляду на об'єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов'язки.
Ззовні такі відносини подібні до шлюбних. Однак попри цю схожість, вони не уподібнюються (не ототожнюються) з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім'ї, що не є рівнозначним поняттям «чоловік» та «дружина», позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб'єкта правовідносин між собою.
У законодавстві про пенсійне забезпечення ясно й однозначно визначено, що право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім'єю без шлюбу, не належать.
Як встановлено судом, позивачем дійсно подано до заяви від 11 жовтня 2018 року копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 04.08.2015 року, копію рішення Селидівського міського суду від 21 липня 2016 року у справі № 242/1096/16-ц (провадження № 2-о/242/280/16), що не спростовується сторонами, яким встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 06 грудня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року; встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3; встановлено факт втрати ОСОБА_1 основного джерела засобів існування після смерті ОСОБА_3.
У рішенні від 10 березня 2015 року у справі № 21-615а14 Верховний Суд України зазначив, що нормативний підхід до розуміння зазначених положень закону в контексті зазначених обставин справи дає підстави дійти такого правового висновку.
У розумінні пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка та чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали однією сім'єю без шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, і після смерті того з них, хто за життя утримував другого, той, хто залишився жити, не набуває права на призначення йому пенсійних виплат у зв'язку із втратою годувальника.
Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
З наведених обставин, враховуючи, що спеціальним Законом № 1058-IV у статті 36 наведений обмежений та вичерпний перелік осіб, які вважаються членами сім'ї померлого годувальника, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 КАС якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі. Враховуючи, що ухвалою від 18 лютого 2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі та відмову у задоволенні позову, сума передбаченого законом судового збору підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 41247274), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні від подача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 20 березня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Чекменьов Г.А.