Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 березня 2019 р. Справа№200/1874/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (код ЄДРПОУ 37014600, 85013, Донецька область, м. Добропілля, пр-т Шевченка, 2)
до Обласної профпаталогічної медико-соціальної експертної комісії № 1 м. Краматорськ (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Дніпропетровська, 14)
про визнання недійсним висновку про встановлення групи інвалідності
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Обласної профпаталогічної медико-соціальної експертної комісії № 1 м. Краматорськ про визнання недійсними висновку про встановлення другої групи інвалідності первинно, а також 80% втрати працездатності.
Ухвалою від 11 лютого 2019 року суд залишив без руху позовну заяву позивача та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків.
22 лютого 2019 року на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, в якій виконав вимоги ухвали суду від 11 лютого 2019 року, чим усунув її недоліки.
Ухвалою від 25 лютого 2019 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження в адміністративній справі № 200/1874/19-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Одночасно, суд задовольнив клопотання позивача про залучення третьої особи по справі та залучив ОСОБА_1 у якості третьої особи по справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, задовольнити клопотання позивача про витребування доказів, зобов'язавши відповідача надати суду належним чином засвідчену копію медекспертної справи ОСОБА_1.
За правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Позивач звернувся із даним позовом до суду, оскільки вважає, що визнавши ОСОБА_1 інвалідом та встановивши йому 80% втрати працездатності, що стало підставою для його звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, відповідач порушив права підприємства. обґрунтовуючи вимоги позовної заяви позивач зазначає, що критеріями встановлення 2 групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому 2 ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи, у той час, як ОСОБА_1, на думку позивача, вільно самостійно пересувається, займається домашнім господарством та не проявляє будь-яких обмежень в життєдіяльності, що не відповідає зазначеним критеріям. Щодо встановлення ступнею втрати працездатності позивач посилався на порушення відповідачем пункту 17 Положення про медико-соціальну експертизу, а саме, на думку позивача, комісія поверхнево провела огляд ОСОБА_1, не провела аналіз наданих до комісії медичних документів, які містять суперечливі діагнози.
Відповідач надіслав на адресу суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Мотивуючи подані заперечення відповідач, зокрема, зазначив, що МСЕК було встановлено саме 2 групу інвалідності строком на один рік на підставі даних об'єктивного огляду та медичних даних, враховуючи важку травму, яка спричинила оперативне втручання на головному мозку та з урахуванням необхідності повторного оперативного втручання на головному мозку. Також, відповідач наголосив, що позивач був повідомлений про результати МСЕК, оскільки про встановлення потерпілому 2 групи інвалідності було зроблено відмітку в листі тимчасової непрацездатності, а виплати за листком виконуються через підприємство.
В установлений судом строк третя особа правом надання пояснення щодо позову в порядку статті 165 КАС України не скористалася.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Як встановлено судом та підтверджено наявними матеріалами справи, третя особа, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 19 березня 2018 року перебував у трудових відносинах із відповідачем та виконував роботу електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею, що підтверджується записами у трудовій книжці серії АВ № 016174.
Судом також встановлено та не є спірним питанням у справі, що 19 березня 2018 року із ОСОБА_1 (надалі - третя особа, потерпілий) стався нещасний випадок на виробництві, який мав важкі наслідки та в результаті якого останній отримав сполучену травму тіла.
За даним фактом утвореною комісією було проведено службове розслідування, на підставі якого складено відповідний акт від 21 березня 2018 року. Як вбачається з відомостей зазначеного акту, за результатами проведеного службового розслідування комісія дійшла висновку, що нещасний випадок з ОСОБА_1 вважається пов'язаним з виробництвом, підлягає обліку по ВСП «Шахтоуправління «Білозерське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» та складається акт за формою Н-1.
22 березня 2018 року директором виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Білозерське» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» ОСОБА_2 було затверджено акт № 3 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що стався 19 березня 2018 року о 10 годині 55 хвилин із працівником підприємства електрослюсарем підземним ОСОБА_1.
Судом встановлено, що 11 грудня 2018 року ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 227/5448/18 за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропілллявугілля» про відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_4 виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 695 від 17 квітня 2018 року, ОСОБА_1 надійшов в стаціонар 23 березня 2018 року по лінії екстреної медичної допомоги з травматологічного відділення, де перебував на лікуванні з 19 березня 2018 року по 23 березня 2018 року з діагнозом сочетанна травма на виробництві 19 березня 2018 року. На підставі зазначеної виписки судом встановлено, що в плановому порядку 30 березня 2018 року потерпілому здійснено оперативне втручання - резекція вдавленого відкритого імпресивного перелому правої теменної кістки.
Судом встановлено, що 19 квітня 2018 року було зроблено консультаційний висновок спеціаліста відносно пацієнта ОСОБА_1.
14 червня 2018 року Обласною травматологічною лікарнею здійснено медичний висновок відносно потерпілого, згідно якого було встановлено заключний діагноз важка відкрита проникаюча виробнича черепно-мозкова травма та рекомендовано направити на МСЕК та продовжити спостереження та лікування у невролога за місцем проживання, показано оперативне втручання - пластика кісткового дефекту через 1 місяць.
26 червня 2018 року ОСОБА_1 видано направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК). ОСОБА_4 зазначеного документу, клінічний прогноз потерпілого визначено як «сомнительный», трудовий прогноз - «ограниченно трудоспособный».
5 липня 2018 року ОСОБА_1 направлено первинно на огляд для визначення ступеня втрати професійної працездатності внаслідок нещасного випадку, який стався на виробництві 19 березня 2018 року із діагнозом важка відкрита проникаюча виробнича черепно-мозкова травма (19 березня 2018 року), забій головного мозку 1 ступеню з стисненням вдавленим імпресійним переламом правої тім'яної кістки, ушкодженнями твердої мозкової оболонки, зовнішньою цефелгією, лівобічною пірамідною недостатністю, вазомоторною цефалгією; забійні рани м'яких тканин голови, кінцівок; операція 30 березня 2018 року відстрочено ПХО (первинна хірургічна обробка) перелам, видалення кісткових відламків, пластика твердої мозкової оболонки з наявністю кісткового дефекту правої тім'яної кістки 5,0 * 4,5 см.
Також матеріали справи містять дані щодо перебування потерпілого на лікарняному 120 днів.
ОСОБА_4 огляду медико-соціальної експертною комісією від 16 липня 2018 року було встановлено основний діагноз відкрита проникаюча черепно-мозкова травма: вдавлений перелом тім'яної кістки праворуч, забій головного мозку, стан після оперативного втручання вдавленого відкритого перелому правої тім'яної кістки з елементами моторної афазії. Також, у даному акті було зроблено висновок про умови і характер праці, яким протипоказано важка фізична праця та робота в підземних умовах. У графі 34 «Обґрунтування експертного рішення» було зазначено, зокрема, про наявність у потерпілого патології, та про необхідність в активному лікуванні.
Також, 16 липня 20018 року було складено індивідуальну програму реабілітації інваліда № 425 ОСОБА_1, яким було встановлено обмеження життєдіяльності до виконання ІПР до самообслуговування, пересування та трудової діяльності, визначено необхідність медичного спостереження та реабілітаційні заходи, протипоказання до важкої фізичної праці та роботу у підземних умовах.
Не погоджуючись із зазначеними висновками МСЕК, відповідач звернувся до суду з даним позовом. Отже, спірним питанням у справі є правомірність встановлення 2 групи інвалідності та визначення 80 % втрати працездатності потерпілому внаслідок отримання виробничої травми.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає
Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 1105)
Нормами статті 38 зазначеного Закону, зокрема, передбачено що ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги. Огляд потерпілого, складання та корегування індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду, суду чи прокуратури. Позачергова експертиза проводиться МСЕК за заявою потерпілого, страховика чи інших заінтересованих осіб, суду чи прокуратури.
ОСОБА_4 пункту 2.1 Інструкції про встановлення груп інвалідності наказом Міністерства охорони здоров'я України 5 вересня 2011 року № 561 до основних видів порушення функцій організму людини, які визначаються медико-соціальною експертизою, належать:
порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, мови, емоцій, волі);
порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, больової, температурної та інших видів чутливості);
порушення статодинамічних функцій (голови, тулуба, кінцівок, рухливих функцій, статики, координації руху);
порушення функції кровообігу, дихання, травлення, виділення, обміну речовин та енергії, внутрішньої секреції, імунітету тощо;
мовні порушення (не обумовлені психічними розладами), порушення голосоутворення, форми мови - порушення усної (ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, афазія) та письмової (дисграфія, дислексія), вербальної та невербальної мови;
порушення, які викликають спотворення (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, які призводять до зовнішнього спотворення, аномальні дефекти травного, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тулуба).
Нормами пункту 2.2 зазначеної Інструкції визначено критерії життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
Здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров'я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю. Професійна працездатність - здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією, яка дозволяє реалізувати трудову зайнятість у певній сфері виробництва відповідно до вимог змісту і обсягу виробничого навантаження, встановленого режиму роботи та умов виробничого середовища.
Параметри оцінки - збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах.
Порушення професійної працездатності - найчастіша причина соціальної недостатності, яка може виникати первинно, коли інші категорії життєдіяльності не порушені, або вторинно на основі обмеження життєдіяльності. Здатність до праці за конкретною професією у інвалідів з обмеженням інших критеріїв життєдіяльності може бути збережена повністю або частково чи відновлена засобами професійної реабілітації, після чого інваліди можуть працювати у звичайних або спеціально створених умовах з повною чи неповною тривалістю робочого часу.
Ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.
Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.
Виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.
Значне обмеження життєдіяльності виникає внаслідок значних порушень функцій органів чи систем організму, що призводить до неможливості або значного порушення здатності чи можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності, та супроводжується необхідністю в сторонньому догляді (сторонній допомозі).
Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II або III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
Суд не приймає доводи позивача щодо неможливості встановлення 2 групи інвалідності через те, що діагноз хворого не співпадає з переліком хвороб, визначених у пункті 3.3 зазначеної Інструкції, з огляду на те, що перелік зазначених хвороб включено до розділу переліку захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду. У той же час,згідно наявних матеріали справи вбачається, що третій особі встановлено 2 групу інвалідності первинно строком на один рік та визначено дату чергового переогляду 16 липня 2019 року.
З аналізу зазначених норм законодавства, суд доходить висновку, що перелік захворювань для встановлення 2 групи не є вичерпним, а встановлюється на підставі повного аналізу стану хворого, з урахування тяжкості хвороби та ступеню обмеження життєдіяльності.
Наказом Міністерства охорони здоров'я від 5 червня 2012 року № 420 затверджені Порядок (надалі - Порядок) та Критерії встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків (надалі - Критерії).
Так, згідно Критеріїв наслідки черепно-мозкової травми, кліщового енцефаліту та інших вірусних інфекцій центральної нервової системи, гострих отруєнь, ураження електрострумом та іонізуючим випромінюванням, що проявляються у вигляді, зокрема, вираженого синдрому афазії встановлюється ступінь втрати працездатності у межах 65-80 %; у вигляді дефекту кісток черепа (незаміщеного) залежності від площі дефекту (3 см2, від 3 до 6 см2 та понад 6 см2) встановлюється ступінь втрати працездатності на рівні 5-25, 30-40 або 45-80 % - відповідно (пункти 1.3 Критеріїв). Як вбачається із медичної документації потерпілого йому було встановлено діагноз, зокрема, вдавленого відкритого перелому правої тім'яної кістки з елементами моторної афазії з наявністю кісткового дефекту правої тім'яної кістки 5,0 * 4,5 см.
Відповідно до пункту 1.4 Критеріїв медико-соціальна експертиза потерпілого здійснюється МСЕК у складі комісії відповідно до пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, за наявності:
акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н - 1, наведеною в додатку 4 до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок);
акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П - 4, наведеною в додатку 17 до Порядку; медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання за формою, наведеною в додатку 16 до Порядку;
направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), суду чи прокуратури;
направлення закладу охорони здоров'я, за формою № 088/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 088/о).
ОСОБА_4 пункту 1.5 за наявності у потерпілого наслідків однієї травми чи професійного захворювання ступінь втрати професійної працездатності у відсотках визначається залежно від тяжкості, але не нижче першого значення, наведеного у Критеріях встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затверджених цим наказом.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку ступінь втрати професійної працездатності у відсотках встановлюється, виходячи з наслідків ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з урахуванням професійних здібностей, що є у потерпілого, клініко-функціональних можливостей і важливих професійних якостей, які дозволяють продовжувати виконання роботи за попередньою професією до нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання. Враховуються зниження кваліфікації, зменшення обсягу виконуваної роботи та важкість праці в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах від 5 до 100 відсотків.
Основним принципом експертизи професійної працездатності потерпілого, згідно умов пункту 2.2 Порядку, є сукупний аналіз таких критеріїв:
клініко-функціональних;
характеру професійної діяльності (кваліфікації, якості і обсягу праці, здатності до його виконання);
виду і ступеня обмеження життєдіяльності.
ОСОБА_4 з пунктом 2.2.1 клініко-функціональні критерії включають:
характер і важкість травми, професійного захворювання;
особливості перебігу патологічного процесу, зумовленого нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням (регресуючий, прогресуючий, стабільний);
характер (вид) порушень функцій організму; ступінь порушень функцій організму (значно виражений, виражений, помірний, легкий);
клінічний і реабілітаційний прогнози;
професійні здібності;
клініко-трудовий прогноз.
При визначенні ступеня втрати професійної працездатності, відповідно до пункту 2.2.2, у відсотках враховуються такі професійні чинники: здатність потерпілого після нещасного випадку на виробництві або виникнення професійного захворювання виконувати роботу в повному обсязі за попередньою професією, роботою, під час якої стався нещасний випадок або встановлено професійне захворювання (до нещасного випадку або професійного захворювання), чи іншою рівноцінною їй за кваліфікацією.
При втраті основної або іншої рівноцінної їй за кваліфікацією раніше освоєної професії визначається можливість використання залишкової професійної працездатності на іншій роботі нижчої кваліфікації в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах праці.
При визначенні ступеня втрати професійної працездатності у відсотках враховується вираженість порушень функцій організму потерпілого, що призводять до обмеження здатності до трудової діяльності та інших категорій життєдіяльності (пункт 2.2.3).
При виражених порушеннях функцій організму, що призводять до значного обмеження життєдіяльності за умови збереження здатності до самообслуговування, та відсутності потреби в постійному сторонньому догляді чи допомозі (ІІ група інвалідності) і можливості виконання професійної діяльності лише у спеціально створених виробничих умовах ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах 65 - 80 відсотків (пункт 2.13.3).
З аналізу норм законодавства суд доходить висновку, що рішення МСЕК приймається за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії може встановлюватись інвалідність та ступень втрати професійної працездатності.
На підставі зазначеного та враховуючи тяжкість отриманої травми та її наслідків, зокрема оперативне втручання та показання щодо повторного оперативного втручання на головному мозку, відповідачем було прийнято рішення (зроблено висновок) про встановлення 2 групи інвалідності строком на один рік.
Крім того, відповідачем були зроблені висновки про умови і характер праці, згідно яких потерпілому протипоказана важка фізична праця та роботи в підземних умовах. У той же час, суд зауважує, що згідно трудової книжки потерпілого на час нещасного висновку він виконував саме підземні роботи та зокрема в цьому, на думку суду, може проявлятися «виражене обмеженння життєдіяльності», що спростовує доводи позивача, викладені у його позовній заяві.
ОСОБА_4 з пунктом 17 Положення медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Суд зауважує, що позивачем не надано достатніх та переконливих доказів щодо порушення відповідачем зазначених норм законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
ОСОБА_4 з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.
Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.
Однак, презумпція винуватості не є абсолютною. Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень-відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів. Отож застосування принципу презумпції винуватості суб'єкта владних повноважень не обумовлює його автоматично програшного становища у справі та не звільняє суд від обов'язку ухвалити справедливе і правосудне судове рішення.
З аналізу норм чинного законодавства та досліджених матеріалів справи, суд доходить висновку, що дії щодо встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності первинно та 80% втрати працездатності були вчинені відповідачем правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. Крім того, висновок відповідача про встановлення 2 групи інвалідності та відповідного відсотка втрати працездатності відповідають принципу пропорційності та винесений на підставі дослідження та з урахуванням усіх обставин. За таких обставин, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають. Судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (код ЄДРПОУ 37014600, 85013, Донецька область, м. Добропілля, пр-т Шевченка, 2) до Обласної профпаталогічної медико-соціальної експертної комісії № 1 м. Краматорськ (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Дніпропетровська, 14) про визнання недійсним висновку про встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності первинно , а також 80% втрати працездатності, відмовити повністю.
Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 20 березня 2019 року. Повне судове рішення складено 20 березня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Смагар С.В.