Справа №263/6735/18
Провадження № 2/263/175/2019
21 березня 2019 року м. Маріуполь
Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Киян Д.В., за участю секретаря судового засідання Рябова С.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,
22.05.2018 р. позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала в шлюбі з відповідачем, від якого сторони мають доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якої рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 грудня 2008 року стягнуто з відповідача аліменти. При цьому, у 2017 році донька захворіла та двічі знаходилася на стаціонарному лікуванні у ЛКЗ ММР „ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО - САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №3 м. МАРІУПОЛЯ”. На лікування доньки нею було витрачено 1715,98 грн., тому просить стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на утримання дитини в розмірі 1715,98 грн.
12 червня 2018 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області направлено запит щодо реєстрації місця проживання відповідача.
26 червня 2018 року на адресу суду надійшла відповідь Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради, відповідно до якої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у Центральному, Кальміуському та Приморському районах м. Маріуполя не зареєстрований.
02 липня 2018 року ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області позовна заява залишена без руху.
10 липня 2018 року позивачем надана заява про усунення вказаних недоліків.
11 липня 2018 року ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.
20 листопада 2018 року ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.
У судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, вимоги підтримали, наполягали на задоволенні позовних вимог, не заперечували проти винесення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причину своєї неявки суд не повідомив, про дату, місце та час слухання справи був повідомлений належним чином. Заяви про розгляд справи за його відсутністю або відзив до суду не надходив, тому суд, зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи те, що по справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України - без фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги піддягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі за текстом -ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, частиною 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із частиною 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 80 ЦПК України).
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про народження серії І-НО №164701, виданого 21 липня 2000 року Приморським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Маріуполя Донецької області, батьками неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-ЖС №089825, виданого 07 липня 2012 року Жовтневим відділом держаної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладений 17 липня 1999 року, було розірвано 26 липня 2007 року.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 грудня 2008 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_3, в розмірі 1/4 частини від його доходу щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 03 квітня 2008 року та до повноліття дитини.
Згідно листа від 16 травня 2018 року за вих. № 01-11/693 за підписом головного лікаря КЗ «ЦПМСД №3 м. Маріуполя» ОСОБА_3 знаходиться на “Д” обліку з приводу хронічного вторинного пієлонефріту з травня 2017 року, ЖДА аліментарного генезу з травня 2017 року, синдром ВСД за гіпертонічним типом пароксизмальний стан з грудня 2017 року, дисфункція жовчного міхура на тлі його деформації,хронічної гепертонічної інфекції персистуючий перебіг з грудня 2017 року. У 2017-2018 роках знаходилась 5 разів на амбулаторному лікуванні у Центрі з приводу ГРВІ.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 10856-1329, ОСОБА_3 проходила стаціонарне лікування з 30 листопада 2017 року по 22 грудня 2017 року в KT “МТМО здоров'я дитини та жінки.
У відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 3411-348, ОСОБА_3 проходила стаціонарне лікування в педіатричному відділенні з 26 березня 2017 року по 12 квітня 2017 року ММЛ№4.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку про суми виплачених доходів та утримання податків за №73312/Д/05-81 ОСОБА_1 отримала за період 3 квартал 2017 року дохід у вигляді аліментів в розмірі 6130,97 грн., за 4 квартал 2017 року отримала дохід у вигляді аліментів в розмірі 6666,14 грн.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини,незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом ст.185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору, до такого висновку дійшла Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в Ухвалі від 16.12.2009 року № 6-20478св09.
У постанові від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489 цс17 Верховний Суд України зробив правовий висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї, в даному випадку у зв'язку із хворобою, що підтверджується медичними документами, наданими позивачкою.
Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягненні аліментів відповідно до ст.ст.181,182 СК України. У випадку, коли матеріальне положення батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Батьки беруть участь у додаткових витратах на дитину рівною мірою, сторона, що звертається з вимогою про відшкодування вже зроблених додаткових витрат або з вимогою про їхнє попереднє фінансування, має надати суду докази фактично понесених або майбутніх витрат, їхній розрахунок й обґрунтування.
Визначаючи розмір додаткових витрат на утримання дитини, суд виходить з матеріального становища та стану здоров'я відповідача, відсутності доказів наявності у нього на утриманні інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, батьків, а також враховуючи майновий стан позивачки, те, що дитина протягом 2017-2018 років періодично хворіла, у зв'язку з чим перебувала як на стаціонарному, так і амбулаторному лікуванні, виходячи з принципу справедливості та розумності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки додаткові витрати на утримання дитини в розмірі 1715,98 грн., які документально підтверджені наявними в матеріалах справи платіжними документами.
Крім цього, оскільки при подачі позову до суду позивачка звільнена від сплати судового збору, тому відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судові витрати необхідно стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 83, 89, 247, 258, 259, 280-289 ЦПК України, ст.ст.141, 150, 180, 181, 182, 185 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1715,98 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у розмірі 704,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін у справі:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серія МЕ № 413231, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 ІПН не відомий, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6
Суддя: Д.В. Киян