Єдиний унікальний номер 229/1591/19
Номер провадження 2-о/229/164/2019
Рішення
Іменем України
21 березня 2019 року Дружківський міський суд Донецької області
у складі:
головуючого - судді Гонтар А.Л.
при секретарі Білик О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа Дружківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,
заявник ОСОБА_1 звернулась 21.03.2019 року до Дружківського міського суду з заявою, в якій просить про встановлення факту смерті.
В своїй заяві ОСОБА_1 посилається на те, що 20 лютого 2019 року у м. Макіївка Донецбкої області помер її чоловік ОСОБА_2. Після смерті чоловіка відкрилась спадщина. Для оформлення спадщини та отримання допомоги на поховання ОСОБА_1 треба отримати свідоцтво про смерть чоловіка.
На підставі медичної довідки про смерть ОСОБА_1 звернулась до Дружківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. Однак, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про смерть, оскільки надане нею медичне свідоцтво про смерть, видане на тимчасово окупованій території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, є незаконним та не створює правові наслідки, тому орган державної реєстрації актів цивільного стану не може зареєструвати факт смерті.
У зв'язку з вищезазначеним просить встановити факт, що 20 лютого 2019 року у місті Макіївка помер ОСОБА_2.
Заявник у судове засідання не з'явилась, надала клопотання, в якому просить справу розглядати у її відсутності, заяву задовольнити.
Представник зацікавленої особи Дружківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, телефонограмою, надали заяву, у якій просять справу розглядати у їх відсутність.
З огляду на це, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд, вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін на підставі наявних доказів, без фіксації судового процесу.
Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що заява підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України та п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.
Пунктом 8 частини 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ст. 315 ЦПК України).
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України та п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 (попереднє прізвище Васіна) ОСОБА_3 є дружиною померлого ОСОБА_2, що підтверджується актовим записом № 1748 від 14 листопада 1998 року (а.с.10).
Таким чином, наданими доказами по справі підтверджено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2.
У медичній довідці про причини смерті № 68 від 21 лютого 2019 року зазначено, що 20 лютого 2019 року помер ОСОБА_2 в місті Макіївка. (а.с.13)
Відповідно до ч.2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Постановою Верховної Ради України №254-VIII від 17 березня 2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування.
Згідно з ч.1 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» та Постанови Верховної Ради України №252-VIII від 17.03.2015 року (згідно додатку), яка набрала чинності 08 квітня 2015 року до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови. Місто Макіївка Донецької області віднесено до населених пунктів, у яких тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, а, відтак, і до тих, які визнано тимчасово окупованими територіями.
Згідно із ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VI державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:
1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою;
2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
На звернення ОСОБА_1 до Дружківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області їй було роз'яснено, що для державної реєстрації смерті її чоловіка необхідно пред'явити паспорт та надати лікарське свідоцтво про смерть форми №106/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров"я України від 8.08.2006 року №545. Надати таке лікарське свідоцтво у заявника немає можливості, оскільки її чоловік помер на території тимчасово не підконтрольній Україні.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними якщо ці органи створені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (документ), виданий цими органами є недійсним і не створює правових наслідків.
Тобто лікарьське свідоцтво про смерть ОСОБА_2, померлого 20 лютого 2019 року, видане 21 лютого 2019 року в м. Макіївка на території тимчасово не підконтрольній Україні, не створює правових наслідків.
Вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини», а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також той факт, що за встановлених обставин, встановлення факту смерті породжує юридичні наслідки, тобто від нього залежить виникнення особистих чи майнових прав заявника; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт смерті, що має юридичне значення для послідуючого отримання документів для прийняття спадщини. Таким чином є всі підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення факту смерті її чоловіка ОСОБА_2.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-8, 10-13, 258-259, 261, 263-265, 293-394, 315-319 ЦПК України, суд, -
заяву ОСОБА_1, заінтересована особа Дружківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3/26 АДРЕСА_1, який помер 20 лютого 2019 року у м. Макіївка Донецької області.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складений в нарадчій кімнаті 21 березня 2019 року.
Суддя А.Л. Гонтар