Провадження № 2/225/131/2019
Єдиний унікальний номер № 225/3641/18
21 березня 2019 року м.Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Мигалевича В.В.,
за участю секретаря - Голубової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4 про стягнення суми боргу,
В листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 про стягнення суми боргу про стягнення суми боргу за борговою розпискою.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 02.04.2015 року вона та ОСОБА_4 передали в займи грошові кошти відповідачам в сумі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. з умовою повернути зазначену суму до 01.08.2016 року. В підтвердження цього відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 написали письмову розписку. В зазначений термін відповідачі займану грошову суму не повернули, тобто належним чином не виконав взяте на себе грошове зобов'язання. На час звернення до суду з цими вимогами, сума боргу відповідачами у добровільному порядку не сплачена. Отже, позивач вважає, що з відповідачів повинна бути стягнута заборгованість на її користь у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн.
Позивач у судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву, в якій просить суд розглянути справу за її відсутністю, наполягала на задоволені позовних вимог.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився з невідомих причин, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надавав.
Відповідачі у судове засідання не з'явились з невідомих причин, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, у порядку, визначеному ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, заяви про розгляд справи за їх відсутністю не надавали. Справа розглядається на підставі ст. 280 ЦПК України - заочно.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору позики, які регулюються Цивільним кодексом України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 змінила своє прізвище з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1" про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 від 03.02.2017 року (а.с.9).
З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 позичили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кошти в сумі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн., з зобов'язанням повернути зазначену суму до 01.08.2016 року. В підтвердження цього відповідачами по справі була написана письмова розписка від 02.04.2015 року у присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 5).
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми доказами є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
З огляду на це, суд зазначає наступне.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України між позивачем та відповідачем виникли договірні відношення, де одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України представлена письмова розписка, яка посвідчує про передачу позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визначеної грошової суми відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною третьою цієї статті визначено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі та кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Однак, як встановлено судом в порушення зазначених статей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідачі по справі, в зазначений строк позичені грошові кошти не повернули, отже не виконали взяті на себе грошові зобов'язання.
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, грошові кошти в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) грн., які були позичені позивачем, повинні бути стягненні на користь ОСОБА_1 солідарно з відповідачів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи. поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Враховуючи, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, при цьому відповідачі будучи завчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання не з'явились, заперечень проти позову не подано, суд вважає, що відповідачі, як позичальники повинні повернути позивачу ОСОБА_1 частину позичених грошових коштів за представленою розпискою у сумі 60 000 (шістдесят тисяч) грн.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги повністю доведеними, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн. (а.с.1,2).
Отже, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення суми судового збору з відповідачів на користь позивача в рівних частинах, тобто по 352 грн. 40 коп. з кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 263, 280 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_4) про стягнення суми боргу задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_3, на користь ОСОБА_1 суму боргу за позикою в розмірі 60000 (шістдесят тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_3, на користь ОСОБА_1 суму судового збору, що був сплачений при подачі позовної заяви в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. в рівних частинах, тобто по 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп. з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуте Дзержинським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя