Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
15 березня 2019 рокуСправа № 912/3231/18
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу № 912/3316/18
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оушен Фінанс", 25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Ельворті, 7, офіс 321
про стягнення 20 321 516,63 грн
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 4893-к-о від 12.11.18 адвокат, посвідчення №1476 від 17.08.18 р., в режимі відеоконференції;
від відповідача - ОСОБА_3 адвокат, ордер №012473 від 27.02.2019; посвідчення №220 від .05.02.2018;
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", позивач) до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оушен Фінанс" (далі - ТОВ "Оушен Фінанс", відповідач) про стягнення 20 321 516,63 грн, з яких заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном в розмірі 19 593 954,61 грн та пеня в розмірі 727 562,02 грн, з покладенням на відповідача судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов'язань по договору фінансового лізингу № 4О16054ЛИ від 01.07.2016 в частині сплати лізингових платежів та відсоткової винагороди за користування майном.
Ухвалою від 17.12.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/3231/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 11.01.2019 та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
10.01.2018 відповідач подав суду клопотання від 10.01.2019 про відкладення підготовчого засідання, оскільки директор товариства знаходиться у відрядженні.
Позивач та відповідач участь повноважних представників в підготовчому засіданні 11.01.2019 не забезпечили, хоча належним чином повідомленні про місце, дату та час засідання суду.
Ухвалою від 11.01.2019 господарський суд відклав підготовче засідання до 04.02.2019, а також звернув увагу сторін на строки встановлені ухвалою суду від 17.12.2018 для подання заяв по суті справи та необхідність подання відповідного клопотання в порядку ст. 119 ГПК України в разі пропуску строку.
Відповідач участь повноважного представника в підготовчому засіданні 04.02.2019 не забезпечив.
Поштовий конверт з ухвалою суду від 11.01.2019, направлений на адресу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оушен Фінанс", до господарського суду не повернувся. Відповідно до роздруківки з сайту ПАТ "Укрпошта" відправлення №2502204103103 не вручено під час доставки.
Ухвалою від 04.02.2019 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрив підготовче провадження та призначив справу №912/3231/18 до судового розгляду по суті на 27.02.2019.
12.02.2019 до суду надійшло клопотання позивача на виконання ухвали суду, про долучення розрахунку заборгованості.
Так як цей розрахунок надано на виконання ухвали суду і в ньому уточнено лише найменування складових боргу, тому він не вважається новим доказом і приймається судом.
27.02.2019 відповідач подав суду клопотання про зупинення провадження у справі, в задоволенні якого ухвалою суду від 27.02.2019 відмовлено.
В засіданні суду 27.02.2019 оголошено перерву на 09:00 год. 06.03.2019.
06.03.2019 відповідач подав суду клопотання про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та продовженні підготовчого засідання, в задоволенні якого ухвалою суду від 06.03.2019 відмовлено.
В засіданні суду 06.03.2019 оголошено перерву на 14:00 год. 15.03.2019.
15.03.2019 в судовому засіданні представник позивача підтримав позов, представник відповідача позов заперечив.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати всі витребувані та додаткові документи, в т. ч. заперечення проти позову, які мають значення для розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
01.07.2016 між ПАТ КБ "Приватбанк" (надалі - ОСОБА_4) та ТОВ "Оушен Фінанс" (надалі - Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 4О16054ЛИ (далі - Договір, а.с. 21-23), відповідно до п.1.1. якого ОСОБА_4 є власником нерухомого майна, яке зазначено у Додатку №1 ОСОБА_4 (надалі - майно) (а.с. 24). Банк передає Лізингоодержувачу майно, а Лізингоодержувач приймає майно від Банку в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим ОСОБА_4 строки, на умовах фінансового лізингу.
Відповідно до п. 1.2. на дату укладання цього ОСОБА_4 вартість майна становить: 483965093,00 грн.
Строк лізингу зазначено сторонами у п.9.1. ОСОБА_4 (п.1.3. ОСОБА_4).
Згідно п.1.4. ОСОБА_4 для здійснення Лізингоодержувачем платежів за цим ОСОБА_4 відкриває рахунки:
- рахунок для сплати вартості предмета лізингу №20714050001980;
- рахунок для сплати винагород за лізингом №20783050000592.
Умови передачі майна зазначено у розділі 3 ОСОБА_4 (п.1.5. ОСОБА_4).
Розділом 2 ОСОБА_4 визначено розмір лізингових платежів і порядок їх розрахунку та оплати.
Так, згідно з п. 2.1. ОСОБА_4 розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком №2 (а.с.25-27).
Лізингові платежі сплачуються на рахунок, зазначений у п.1.4. цього ОСОБА_4 (п. 2.2. ОСОБА_4).
Відповідно до п.2.3. ОСОБА_4 Лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п.1.4. цього ОСОБА_4:
2.3.1. Винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі 500,00 грн у день укладення цього ОСОБА_4.
2.3.2. Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в Додатку 2.
2.3.3. У випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим ОСОБА_4, відсоткова винагорода за користування майном складає 24% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку №2.
2.3.4. Лізингоодержувач сплачує Банку на відповідний рахунок, зазначений у п.1.4. цього ОСОБА_4, винагороду за користування майном отриманим в лізинг, у розмірі, що визначається згідно з формулою зазначеною у даному пункті.
Відповідно до п. 3.1. ОСОБА_4 передача Банком і прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно Акту прийому-передачі майна зазначеним у Додатку №3, що є невід'ємною частиною цього ОСОБА_4. З моменту підписання Додатку №3 Лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну в результаті експлуатації майна. Ризик невідповідності майна цілям використання цього майна несе Лізингоодержувач.
Пунктом 4.1. ОСОБА_4 передбачено, що протягом усього терміну дії цього ОСОБА_4 майно є власністю Банка.
Лізингоодержувач зобов'язується не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені Сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього ОСОБА_4 (п.6.2.8 ОСОБА_4).
Згідно з п.п. 6.2.11 Лізингоодержувач зобов'язується сплачувати Банку:
- винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)";
- лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна);
- відсоткову винагороду за користування майном;
- винагороду за користування майном отриманим в лізинг;
- інші витрати Банка, безпосередньо пов'язані з цим ОСОБА_4.
Строк дії цього ОСОБА_4 з дати підписання цього ОСОБА_4 до 25.06.2036 року (п.9.1. ОСОБА_4).
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання. Строк дії договору обумовлений строком лізингу. Даний договір втрачає свою силу після виконання сторонами всіх зобов'язань по ньому (п.9.2. ОСОБА_4).
Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.
01.07.2016 між Сторонами підписано Акт прийому-передачі майна №1, відповідно до якого ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оушен Фінанс" прийняло в платне володіння та користування нерухоме майно вартістю 483 965 093,00 грн (а.с. 28). Сторони не мають заперечень/застережень, щодо передачі та отримання майна.
01.07.2016 між сторонами укладено Додаткову угоду до договору фінансового лізингу №4О16054ЛИ від 01.07.2016 (а.с. 29), відповідно до якої змінено пункт 4.2. розділу 4 та викладено його в наступній редакції: "4.2. Протягом усього терміну дії цього ОСОБА_4: Лізингоодержувач має право передавати в оренду предмет лізингу; Лізингоодержувачу забороняється без згоди Банка передавати майно у сублізинг, у позику, або будь-яким іншим способом третій стороні (за виключенням оренди), передавати в заставу або відчужувати у будь-який спосіб. Лізингоодержувач (боржник) у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою Банку. За згодою банку виконання обов'язків Лізингоодержувача може бути покладено на іншу особу. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку Лізингоодержувача іншою особою цей обов'язок Лізингоодержувач повинен виконати сам".
07.07.2016 між сторонами укладено Додаткову угоду до договору фінансового лізингу №4О16054ЛИ від 01.07.2016 (а.с. 30), відповідно до якої змінено пункт 1.4. ОСОБА_4 та викладено його в наступній редакції: "Для здійснення Лізингоодержувачем платежів за цим ОСОБА_4 відкриває рахунки:
- рахунок для сплати вартості предмета лізингу №20714050001980;
- рахунок для сплати відсоткової винагороди за лізингом №20783050000592;
- рахунок для сплати винагороди за користування майном, отриманим в лізинг №20782057001874".
29.07.2016 Додатковою угодою до ОСОБА_4 (а.с. 33) внесено зміни до п.1.4. договору та викладено даний пункт в наступній редакції: "Для здійснення Лізингоодержувачем платежів за цим ОСОБА_4 відкриває рахунки:
- рахунок для сплати вартості предмета лізингу №20714050001980;
- рахунок для сплати відсоткової винагороди за лізингом №20783050000592."
А також внесено зміни у п.п. 6.2.11. ОСОБА_4, зазначивши: "Сплачувати Банку:
- винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)";
- лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна);
- відсоткову винагороду за користування майном;
- інші витрати Банка, безпосередньо пов'язані з цим ОСОБА_4".
05.08.2016 Додатковою угодою до ОСОБА_4 сторонами внесено зміни у Додаток №2 до ОСОБА_4 щодо графіку лізингових платежів (а.с.34-35).
Крім того, 03.11.2016 між сторонами укладено Додаткову угоду до договору фінансового лізингу №4О16054ЛИ від 01.07.2016 (а.с. 38), відповідно до якої з 07.11.2016 змінено пункт 2.3.2. ОСОБА_4 та викладено його наступним чином: "2.3.2. Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 10,5 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в Додатку 2".
Також, з 07.11.2016 змінено пункт 2.3.3. ОСОБА_4 та викладено його у такій редакції: "У випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим ОСОБА_4, відсоткова винагорода за користування майном складає 21% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку №2."
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив позовні вимоги з тих підстав, що договір є нікчемним так як нотаріально не посвідчений.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі ОСОБА_4, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 806 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ч.3 ст. 806 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингоодержувач, зокрема, зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Як вбачається з матеріалів справи, графіком лізингових платежів (в редакції від 05.08.2016) передбачена сплата лізингових платежів 25.07.2016, 25.08.2016, в подальшому з 25.07.2017 до 25.06.2026 (а.с. 34-35).
Однак, як вбачається з виписки за рахунком №20714050001980 за період з 01.07.2016 по 22.11.2018 (а.с. 46) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оушен Фінанс" сплачено лише два лізингові платежі: 25.07.2016 у розмірі 403 304,24 грн та 23.08.2016 в розмірі 4 036 742,48 грн.
Крім того, відповідач також допустив порушення строків сплати відсоткової винагороди за користування майном. Зокрема, відповідна прострочена заборгованість виникла у Лізингоодержувача 01.03.2017, 01.04.2017, 01.05.2017, 01.06.2017, 01.07.2017 та 03.07.2017 що підтверджується виписками по рахункам №20783050000592 та №20792057001660 (а.с. 47 - 50).
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні положення закріплено й у ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України.
За змістом пунктів 8.2, 8.2.3. ОСОБА_4 цей Договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою Банка шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача за три дні, зокрема, у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу Лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів Порушення строків сплати винагород за ОСОБА_4.
У випадку розірвання цього ОСОБА_4, майно повинно бути повернуто Лізингоодержувачем у термін розірвання, по Акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу (п.8.3. ОСОБА_4).
У повідомленні про розірвання Сторони зазначають причину дострокового розірвання цього ОСОБА_4. При цьому для розірвання цього ОСОБА_4, договір про внесення змін Сторони не укладають (п.8.4. ОСОБА_4).
Враховуючи, що ТОВ "Оушен Фінанс" прострочило сплату лізингових платежів більше ніж на 30 днів, а також порушило строки сплати відсоткової винагороди, позивачем було направлено відповідачу повідомлення від 31.05.2017 за вих №ЭUpr1/3-67106, відповідно до якого ОСОБА_4 вимагав у встановлений термін (15.06.2017) сплатити заборгованість за договором та по акту прийому-передачі повернути майно (а.с. 41). Дане повідомлення вручено відповідачу 06.06.2017, що підтверджується повідомленням-розпискою про вручення відправлення спецзв'язку (а.с. 41 з звороту).
15.06.2017 між позивачем та відповідачем підписано Акт прийому-передачі майна, відповідно до якого Лізингоодержувач передав, а ОСОБА_4 прийняв майно, яке було предметом договору фінансового лізингу №4О16054ЛИ від 01.07.2016 (а.с. 42). Під час передачі майна сторони не мали заперечень/застережень, щодо передачі та отримання майна.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом п. 9.1. ОСОБА_4 (в редакції від 05.08.2016) строк дії договору з дати підписання цього договору до 25.06.2026 року. У частині не виконаних сторонами зобов'язань договір діє до повного їх виконання.
Згідно із п. 6.2.4. ОСОБА_4 Лізингоодержувач зобов'язався повернути майно банку у випадку розірвання договору у стані, у якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.
Відповідно до пунктів 2.3.2., 2.3.3. ОСОБА_4 Лізингоодержувач сплачує відсоткову винагороду за користування майном виходячи з фактичної кількості днів користування майном.
Оскільки лізингове майно повернуто позивачу 15.06.2017, відповідач зобов'язаний сплатити відсоткову винагороду за користування майном за період до 15.06.2017, яка складає 19 593 954,61 грн.
Проте відповідач заборгованість по відсотковій винагороді за користування майном у розмірі 19 593 954,61 грн не сплатив.
У зв'язку з чим, позивачем направлено відповідачу повідомлення від 07.02.2018 за вих. №ЭUpr1/3-185009 про термінову сплату заборгованості, яке було отримано відповідачем 14.02.2018 (а.с. 44).
09.07.2017 позивачем повторно направлено відповідачу повідомлення про сплату заборгованості від 06.07.2018 за вих. №ЭUpr1/3-320967, яке отримано відповідачем 11.07.2018 (а.с. 45).
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач всупереч вимогам чинного законодавства та умовам ОСОБА_4, свої зобов'язання за цим договором не виконав належним чином, порушив умови ОСОБА_4 фінансового лізингу в частині сплати відсоткової винагороди за користування майном.
За розрахунком позивача, який не спростовано відповідачем, станом 22.11.2018 заборгованість відповідача зі сплати відсоткової винагороди за користування майном складає 19 593 954,61 грн.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував, що дає суду підстави вирішувати спір за наявними письмовими доказами.
Перевіривши розрахунки позивача щодо сплати відсоткової винагороди за користування майном, суд визнає їх обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи. А отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оушен Фінанс" пеню за порушення термінів сплати лізингових платежів та відсоткової винагороди за користування майном в сумі 727 562,02 грн, відповідно до розрахунку позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 7.1. ОСОБА_4 встановлено, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань зі сплати лізингових платежів, по сплаті винагород, сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, господарський суд встановив, що позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню у розмірі 727 562,02 грн за період з 31.03.2017 по 15.06.2017.
Щодо тверджень відповідача про недійсність ОСОБА_4 фінансового лізингу через його нотаріальну непосвідченість, господарський суд зазначає наступне.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 ГК).
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 2 статті 180 ГК).
За загальним правилом, господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 ГК).
Позивач та відповідач дійшли згоди про те, що Договір набуває чинності з моменту його підписання. Строк дії договору обумовлений строком лізингу. Даний договір втрачає свою силу після виконання сторонами всіх зобов'язань по ньому (п.9.2. ОСОБА_4).
Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений (стаття 209 ЦК).
За змістом статті 806 ЦК за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
У частині 2 статті 806 ЦК передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Системне тлумачення частини 2 статті 806 ЦК та параграфу 1 Глави 58 ЦК свідчить, що у частині 2 статті 806 ЦК закріплена бланкетна норма, яка відсилає до загальних положень про договір найму (параграф 1 Глави 58 ЦК).
Відповідно до договору лізингу можуть субсидіарно застосовуватися тільки норми параграфу 1 Глави 58 ЦК, а не інші параграфи цієї глави. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Враховуючи наведене, господарський суд приходить до висновку, що договір, укладений між позивачем і відповідачем, не потребує нотаріального посвідчення, тому немає підстав вважати такий договір нікчемним.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2018 у справі № 915/865/17.
До того ж за правилами статей 15, 16 ЦК, статті 20 ГК і статті 1 ГПК кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
За змістом статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Однак вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду за наявності відповідного спору.
Суд звертає увагу, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 1 статті 216 ЦК).
До спірного договору не застосовуються будь-які встановлені ЦК або іншим законом особливості щодо форми його укладання. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК.
Жодних домовленостей між сторонами про нотаріальне посвідчення або державну реєстрацію ОСОБА_4 фінансового лізингу не існувало, законодавством для сторін спірного договору такі дії не визнано обов'язковими.
Враховуючи вищезазначене, господарський суд вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення заборгованість за ОСОБА_4 фінансового лізингу №4О16054ЛИ від 01.07.2016 в розмірі 20 321 516,63 грн, з яких 19 593 954,61 грн заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном та 727 562,02 грн пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оушен Фінанс" (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Ельворті, 7, офіс 321, ідентифікаційний код 39818287) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за ОСОБА_4 фінансового лізингу №4О16054ЛИ від 01.07.2016 в розмірі 20 321 516,63 грн, з яких 19 593 954,61 грн заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном, 727 562,02 грн пеня, а також 304 822,75 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21.03.2019.
Суддя В.Г. Кабакова
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.