61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
21.03.2019 м.Харків Справа № 905/316/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м.Дніпро
до відповідача: Управління поліції охорони в Донецькій області, м.Маріуполь, Донецька область
про стягнення 6018,43грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Позивач, Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” м.Дніпро, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Управління поліції охорони в Донецькій області, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 6018,43грн., з яких: 4472,31грн. - інфляція; 1546,12грн. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №60 від 06.04.2007р. про надання послуг електрозв'язку, угоду про заміну сторони від 01.01.16р. та рішення господарського суду Донецької області від 21.08.2018р. у справі №905/463/18.
В якості правових підстав подання позову позивач зазначив положення статей 509, 526, 527, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.
Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/316/19.
Ухвалою господарського суду від 13.02.19р. відкрито провадження у справі №905/316/19; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 05.03.19р.
Ухвалою суду від 05.03.19р. судове засідання відкладено на 21.03.19р.
У судове засідання 21.03.19р. представники сторін не з'явились; про місце, час та дату судового засідання сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштових відправлень.
Відповідачем відзив напозовну заяву не наданий.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про місце, час та дату судового засідання, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, суд
встановив:
06.04.2007р. між Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” (нині - Публічне акціонерне товариство “Укртелеком”) та Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області укладено договір №60 про надання послуг електрозв'язку.
01.01.2016р. між Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” (сторона 1), Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (сторона 2) та Управлінням поліції охорони в Донецькій області (сторона 3) підписано угоду про заміну сторони.
За змістом даної угоди сторона 2 передає, а сторона 3 набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов'язань за договором №60 від 06.04.2007р. та визнається стороною по договору замість сторони 2 (п.1 угоди).
Сторона 1 надає свою згоду на заміну сторони у договорі (п.2 угоди).
За змістом п.6 угоди остання набуває чинності з дати підписання і діє протягом усього періоду чинності договору від 06.04.2007р. №60. На підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що умови цієї угоди застосовуються до відносин між ними, які виникла з лютого 2015р. включно.
Факт наявності заборгованості за вказаними договорами був предметом дослідження у судовій справі №905/463/18.
Рішенням господарського суду Донецької області №905/463/18 від 21.08.18р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м.Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Дніпро до Управління поліції охорони в Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення основного боргу в розмірі 65400,02грн., 3% річних в розмірі 4064,22грн, інфляційних нарахувань в розмірі 18625,49грн., задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 54842,85грн.; інфляційні нарахування у розмірі 15618,88грн.; 3% річних у розмірі 3408,15грн. та судовий збір у розмірі 1477,57грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.18р. у справі №905/463/18 рішення господарського суду Донецької області від 21.08.18р. у справі №905/463/18 залишено без змін.
Проте, враховуючи не виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині погашення основного боргу у сумі 54842,85грн., позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення інфляція у розмірі 4472,31грн. та 3% річних у розмірі 1546,12грн.
Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам суд виходить з наступного:
Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України).
Також підстави припинення зобов'язання визначені статтями 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Крім того, за змістом ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 21.08.18р. у справі №905/463/18 (залишеним в силі постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.18р.), встановлено, що у відповідача була наявна заборгованість з основного боргу перед позивачем у сумі 54842,85грн.
Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Отже, наявність вказаного рішення суду впливає на обґрунтованість вимог позивача, а тому враховується при розгляді спірних позовних вимог у даній справі.
Враховуючи, що погашення заборгованості відповідачем не було здійснено, позивачем правомірно нараховано інфляцію та 3% річних.
У постанові Верховного Суду України від 26.04.17р. у справі №918/329/16, прийнятій у зв'язку з неоднаковим застосування судами ст.625 Цивільного кодексу України, викладено правову позицію щодо правової природи нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. У вказаній постанові зазначено, що правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.
Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.18р. у справі №906/1283/16.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.
Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Судом встановлено, що в межах справи №905/463/18 позивачем були заявлені вимоги про стягнення інфляції та 3% річних, та згідно вказаного рішення суду з відповідача було стягнуто інфляцію за період з лютого 2016 року по січень 2018 року, а також 3% річних за період з 01.02.2016р. по 26.02.18р.
Згідно наданого позивачем в межах даної справи розрахунку, інфляція в сумі 4472,31грн. нарахована за період з лютого 2018 року по грудень 2018 року, а 3% річних в сумі 1546,12грн. нараховані за період 27.02.18р. по 04.02.19р.
Судом перевірено розрахунок інфляційних і 3% річних та встановлено, що позивачем вірно визначений період таких нарахувань, а проведені розрахунки є арифметично вірними.
Перевірка розрахунку 3% річних та інфляційних здійснена судом за допомогою програми «Ліга Закон».
Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних за період з лютого 2018 року по грудень 2018 року в сумі 4472,31грн. та 3% річних за період 27.02.18р. по 04.02.19р. в сумі 1546,12грн.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Дніпро до Управління поліції охорони в Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення інфляції в сумі 4472,31грн. та 3% річних в сумі 1546,12грн., задовольнити повністю.
Стягнути з Управління поліції охорони в Донецькій області (вул. Італійська, буд. 84, м.Маріуполь, Донецька область, 87515; код ЄДРПОУ 40109189) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (бул. ОСОБА_1, буд. 18, м.Київ, 01601; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (вул. Херсонська, буд. 26, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 49600, ЄДРПОУ 25543196) інфляцію в сумі 4472,31грн., 3% річних в сумі 1546,12грн. та судовий збір у розмірі 1921,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Рішення складено та підписано 21.03.19р.
Суддя М.О. Лейба