ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.03.2019Справа № 910/16095/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Транс»
до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Віал»
про визнання договору недійсним
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Лозинська О.Л.
від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-Транс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" про визнання договору іпотеки № 1 від 12.01.2015 недійсним.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віал" було укладено договір іпотеки № 1 від 12.01.2018, однак вказаний договір суперечить чинним нормам законодавства та підписаний директором ТОВ "Віал" без згоди позивача, який є його єдиним учасником, враховуючи зазначене позивач просить суд визнати договір іпотеки № 1 від 12.01.2015 недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Транс" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
11.12.2018 від позивача до відділу діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Зважаючи на категорію та складність справи, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 15.01.2019; залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Віал».
11.01.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач зазначає, що станом на дату укладання іпотечного договору - 12.01.2015 - позивач не був учасником третьої особи.
У підготовче засідання 15.01.2019 з'явився представник відповідача, представники позивача та третьої особи не з'явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 19.02.2019.
19.02.2019 через відділ діловодства суду від позивача та від третьої особи надійшли клопотання про розгляд справи без участі їх представників.
У підготовче засідання 19.02.2019 з'явився представник відповідача, представники позивача та третьої особи не з'явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
У підготовчому засіданні 19.02.2019 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2019.
У судове засідання 12.03.2019 з'явився представник відповідача, представники позивача та третьої особи не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 12.03.2019, за відсутності представників відповідача та третьої особи, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
У судовому засіданні 12.03.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази, суд
12.01.2015 між ПАТ «КБ «Хрещатик» (іпотекодержатель, відповідач) та ТОВ «ВІАЛ» (іпотекодавець, третя особа) укладено договір іпотеки №1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В. та зареєстрований в реєстрі за №27, відповідно до якого іпотекодавець, з метою забезпечення виконання у повному обсязі власних зобов'язань, що випливають з договору № 1 відступлення права вимоги від 28.12.2011 в сумі 18 015 814,37 грн. терміном до 27.12.2021, договору № 2 відступлення права вимоги від 28.12.2011 в сумі 1 878 957,93 грн. терміном до 27.12.2021 та Договору відступлення права вимоги № 3 від 28.12.2011 в сумі 3 509 412,55 грн. терміном до 27.12.2021 (разом іменовані Договори відступлення права вимоги) передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку наступне нерухоме майно: майновий комплекс, загальною площею 2 961. 9 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Сагайдака Степана № 114, який складається з наступного: будівля (літера А), площею - 2 309,00 кв.м; будівля (літера Б), площею - 58,90 кв.м; будівля (літера В), площею - 7,00 кв.м; будівля (літера Г), площею - 587,00 кв.м; а також включає: трансформатори ТМ-1000 (2 штуки); асфальтовані площадки та під'їздні шляхи загальною площею - 3 559,1 кв.м., 56 м огорожі із залізобетонних плит; 213 м огорожі із залізобетонних блоків; зовнішні каналізаційні мережі (чавунні труби діаметром 200 мм, довжиною 536.3 м); зовнішні каналізаційні мережі (жироловки), зливнева каналізація (пластикові труби діаметром 160 мм, довжиною 14 м); обладнання системи зовнішнього спостереження (відеокамери Philips - Holland моделі VCM6450/OOT - 7 штук, відео монітор PROVIDEO VM-2001B, відео монітор HS - ВМ202А, пульт керування PЕLCO, модулі підключення DQ44-2 штуки).
Дослідивши зміст договору іпотеки №1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В. та зареєстрованого в реєстрі за №27, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є іпотечним договором.
Положеннями ст. 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віал" було укладено договір іпотеки № 1 від 12.01.2018, однак вказаний договір суперечить чинним нормам законодавства та підписаний директором ТОВ "Віал" без згоди позивача, який є його єдиним учасником, враховуючи зазначене позивач просить суд визнати договір іпотеки № 1 від 12.01.2015 недійсним.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Суд зазначає, що незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі №3-207гс14 та постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №3-327гс15.
При цьому, відповідно до п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008 року N 13, законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
Так, наведене дає підстави для висновку, що позов про визнання недійсним договору, поданий не стороною такого договору, проте обґрунтований порушенням корпоративних прав позивача, підвідомчий господарському суду, при цьому, однак, викладені вище висновки Верховного Суду України не містять застережень про те, що наявність корпоративних прав звільняє позивача від обов'язку доведення порушення своїх прав чи охоронюваних законом інтересів при поданні позову про визнання правочину, стороною якого він не є, недійним.
Суд зазначає, що частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Аналогічних висновків дійшов Верховний суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.
Підстави заявленого позову зводяться до того, що позивач, будучи єдиним учасником третьої особи, не надавав згоду на підписання директором останнього Договору іпотеки №1 від 12.01.2015.
Однак, судом встановлено, що на момент укладання договору іпотеки № 1 від 12.01.2015 ТОВ «Гарант-Транс» (позивач) не було учасником ТОВ «ВІАЛ».
Так, на підставі протоколу № 9 зборів учасників ТОВ «ВІАЛ» від 12.12.2011, 22.12.2011 зареєстровано зміни до статуту ТОВ «ВІАЛ», якими пункт 1.2.7 статуту ТОВ «ВІАЛ» викладено в наступній редакції: «Єдиним Учасником Товариства, що володіє 100% статутного капіталу (фонду) Товариства є фізична особа: громадянин України ОСОБА_4». Копія змін до статуту долучена відповідачем до відзиву на позов.
Наведене підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.01.2019 №1004837097, відповідно до якого станом на 12.01.2015 єдиним учасником ТОВ «ВІАЛ» був ОСОБА_4
У матеріалах справи наявна копія протоколу № 0906/15 загальних зборів учасників/засновників ТОВ «ВІАЛ» від 09.06.2015, відповідно до якого на підставі заяви ОСОБА_4 передано частку у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ «ВІАЛ» на користь ТОВ «Гарант-Транс». Копія протоколу долучена відповідачем до відзиву на позов.
Позивачем не надано будь-яких пояснень та доказів на спростування викладеного відповідачем у відзиві та долучених до нього доказів.
З огляду на не доведення позивачем порушення його прав як учасника третьої особи, суд не здійснює дослідження обставин справи на предмет необхідності отримання згоди учасників третьої особи на укладення оспорюваного іпотечного договору та на предмет наявності у зв'язку з такими обставинами підстав для визнання договору недійсним.
Крім того, суд зазначає, що подаючи позов про визнання недійсним договору, укладеного іншими особами, позивач (не сторона договору) повинен визначити таких осіб (учасників правочину) як співвідповідачів. При цьому, у даній справі позивачем визначено відповідачем лише ПАТ «КБ «Хрещатик». Водночас, в силу ст. 48 ГПК України суд позбавлений процесуальної можливості за власною ініціативою залучати до участі у справі співвідповідача та клопотання такого змісту не було залучено позивачем, з огляду на що ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 17.12.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Віал» (як сторону оспорюваного договору).
Враховуючи вищенаведене, а саме недоведення існування порушеного права чи охоронюваного законом інтересу позивача щодо предмету спору та неналежний склад сторін справи, недоліки щодо визначення якого суд не може усунути за власною ініціативою, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Транс» не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 21.03.2019
Суддя Ю.В. Картавцева