номер провадження справи 3/66/13
14.03.2019 Справа № 908/2195/13
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Рачук О.О., розглянувши матеріали заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” №690-Ск-3356-0319 від 04.03.2019 (вх. № 08-12/57/19 від 04.03.2019) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7; код ЄДРПОУ 03345716)
про стягнення 2 007 105,80 грн.
Орган, на примусовому виконанні якого перебуває виконавчий документ: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_1 (69035, м. Запоріжжя, вул. Жаботинського Леоніда, буд. 50, офіс 102)
За участю представників сторін:
Від позивача (стягувача): ОСОБА_2, довіреність № 14-4 від 14.01.2019, адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю РН №1474 від 28.09.2018);
Від відповідача (заявника): ОСОБА_3, довіреність № Др-124-1218 від 19.12.2018, адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001560 від 09.02.2018);
Приватний виконавець: ОСОБА_1, посвідчення №0010 від 30.05.2017 ;
04.03.2019 до господарського суду Запорізької області від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” надійшла заява від 04.03.2019 р. за вих. №690-Ск-3356-0319 про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду Запорізької області від 27.09.2013р. про стягнення з ПАТ "Запоріжгаз" на користь НАК "Нафтогаз України" пені у розмірі 434 102,43 грн., 3% річних у розмірі 86 820,47 грн., штрафу у розмірі 1 445 404,30 грн. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 39 462,47 грн.
Відповідно до ОСОБА_4 з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2019, враховуючи звільнення з посади судді-доповідача у цій справі ОСОБА_4, заяву передано для розгляду судді Проскурякову К.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2019 по справі № 908/2195/13 заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” прийнято до розгляду, зупинено виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/2195/13 від 27.09.2013 до розгляду заяви від 04.03.2019р. по суті, судове засідання призначено на 14.03.2019 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) стягувача, боржника та приватного виконавця. Запропоновано сторонам та приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_1 здійснити відповідні процесуальні дії.
13.03.2019 від ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до суду надійшли письмові заперечення № 39-95-19 від 11.03.2019 (вх. № 08-08/5085/19 від 13.03.2019), відповідно до яких стягувач просить у задоволенні заяви ПАТ по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” відмовити.
14.03.2019 до суду від приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_1 надійшла заява № б/н від 12.03.2019 (вх. № 08-08/5125/19 від 14.03.2019) про долучення до справи № 908/2195/13 копій матеріалів виконавчого провадження № 58508982. Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 14.03.2019 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.
У судовому засіданні 14.03.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
У судовому засіданні 14.03.2019 представник заявника - ПАТ по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (далі - ПАТ "Запоріжгаз") - підтримав доводи викладені у заяві №690-Ск-3356-0319 від 04.03.2019. Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Запорізької області, виданий 27.09.2013 про примусове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 по справі № 908/2195/13 про стягнення з ПАТ “Запоріжгаз” на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 434 102,43 грн. пені, 86 820,47 грн. 3% річних, 1 445 404,30 грн. 7% штрафу та 39 462,47 грн. судового збору, посилаючись на те, що після набрання чинності рішенням у справі № 908/2195/13 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Запоріжгаз" 28.01.2014р. укладено додаткову угоду №2 до Договору купівлі-продажу природного газу від 04.04.2012р. № 2/12-ПР, якою сторони змінили порядок остаточного розрахунку за фактично переданий газ за Договором до 31.01.2014р. Вважає, що внаслідок укладання цієї додаткової угоди №2 з огляду на фактичні розрахунки між сторонами зобов'язання ПАТ "Запоріжгаз" щодо своєчасної оплати вартості поставленого за Договором природного газу виконано вчасно, без порушень строків такої плати, а тому підстави для застосування будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за природний газ відсутні, а зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за несвоєчасний розрахунок за поставний природний газ відсутнє. Посилаючись на ч.1 ст. 160, ч.ч. 2 та 3 ст. 328 ГПК України просить визнати вказаний вище наказ від 27.09.2013р. таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з припиненням зобов'язання боржника.
Представник стягувача (ПАТ “НАК “Нафтогаз України”) заперечив проти задоволення заяви боржника з підстав викладених у письмових поясненнях № 39-95-19 від 11.03.2019. Просить суд відмовити у задоволенні заяви ПАТ “Запоріжгаз” №690-Ск-3356-0319 від 04.03.2019 про визнання наказу господарського суду Запорізької області від 27.09.2013 по справі № 908/2195/13 таким, що не підлягає виконанню, зокрема зазначивши, що рішення суду у справі 908/2195/13 (постанова Донецького АГСУ від 10.09.2013р.), на виконання якого видано наказ, залишається чинним та обов'язковим до виконання. Додаткова угода № 2 від 28.01.2014р. до Договору купівлі-продажу природного газу від 04.02.2012р. № 2/12-ПР укладена вже після винесення вказаної постанови Донецького АГСУ. Від 10.09.2013р. Вважає, що доводи заявника зводяться до переоцінки встановлених у судовому рішення обставин справи та не є підставами в розумінні ст. 328 ГПК України, за якими наказ визнається таким, що не підлягає виконанню, оскільки спірний наказ не видано помилково, рішення суду залишається чинним та не виконаним боржником. На цій стадії процесу не проводиться перевірка правильності винесених у справі рішень та не може бути змінено суті рішення, а суд лише має з'ясувати чи виконаний боржником його обов'язок щодо сплати заборгованості. Посилаючись також на ст. ст. 8, 129-1 конституції України, ст. ст. 326, 328 ГПК України та практику Європейського суду з прав людини просить у задоволенні заяви ПАТ "Запоріжгаз" відмовити.
Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_1 надав суду для огляду оригінали матеріалів виконавчого провадження № 58508982. Вирішення питання стосовно заяви ПАТ по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” №690-Ск-3356-0319 від 04.03.2019 залишив на розсуд суду.
Розглянувши заяву ПАТ “Запоріжгаз” №690-Ск-3356-0319 від 04.03.2019 (вх. № 08-12/57/19 від 04.03.2019), дослідивши та проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд знаходить підстави для її часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень та інформаційної системи “Діловодство спеціалізованого суду”, рішенням господарського суду Запорізької області від 31.07.2013 у справі №908/2195/13 позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 468 084 (чотириста шістдесят вісім тисяч вісімдесят чотири) грн. 58 коп. пені, 1 445 404 (один мільйон чотириста сорок п'ять тисяч чотириста чотири) грн. 30 коп. штрафу, 93 616 (дев'яносто три тисячі шістсот шістнадцять) грн. 92 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 40 142 (сорок тисяч сто сорок дві) грн.12 коп. витрат на судовий збір.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 у справі №908/2195/13 рішення Господарського суду Запорізької області від 31.07.2013 у справі №908/2195/13 скасовано частково. Позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 434 102,43 грн., 3% річних у розмірі 86 820,47 грн., штраф у розмірі 1 445 404,30 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 39 462,47 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 33 982,15 грн. та 3% річних у розмірі 6 796,45 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 338,62 грн. Доручено Господарському суду Запорізької області видати накази. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2013 року у справі №908/2195/13 залишено без змін.
27.09.2013 на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 у справі №908/2195/13 видано відповідні накази, в т.ч. наказ від 27.09.2013р. про стягнення з ПАТ "Запоріжгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пені у розмірі 434 102,43 грн., 3% річних у розмірі 86 820,47 грн., штрафу у розмірі 1 445 404,30 грн. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 39 462,47 грн., щодо якого ПАТ "Запоріжгаз" подано заяву від 04.03.2019р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2013 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.20103 залишено без змін.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вказаними вище судовими рішеннями у справі № 908/2195/13 встановлено, що 04.04.2012 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (Покупець) був укладений договір №2/12-ПР на купівлю-продаж природного газу, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору (п. 1.1 договору).
Пунктом 6.1 Договору визначено, що оплата за природний газ проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:
- оплата в розмірі 30 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;
- оплата в розмірі 70 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться в порядку, визначеному у п. 6.2 Договору.
Відповідно до п.6.2 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу.
У відповідності до п. 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.
Пунктом 7.2 договору сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2 Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
У п. 11.1 договору зазначено, що цей Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками і діє в частині поставки газу до 31.12.2012 р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Позивач, на виконання умов договору, протягом березня 2012 р. - червня 2012 р. передав відповідачу природний газ, що підтверджено актами прийому-передачі природного газу від 31.03.2012 р., від 30.04.2012 р., від 31.05.2012 р., від 30.06.2012 р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Однак відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати природного газу, отриманого у березні 2012 р. - червні 2012 р., у встановлений Договором термін не виконав, оплативши вартість газу з прострочками протягом вказаного періоду.
Суди дійшли висновку, що у цій справі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача:
- пеня за період з 21.04.2012р. по 28.08.2012р. у загальній сумі 434 102 грн. 43 коп., з відмовою у стягненні пені в розмірі 33 982 грн. 15 коп.
- 7% штрафу у розмірі 1 445 404 грн. 30 коп.
- 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання за період з 21.04.12 р. по 29.08.12 р. у розмірі 86 820 грн. 47 коп. з відмовою у стягненні суми 3% річних в розмірі 6 796 грн. 45 коп. через невірний розрахунок позивача.
Таким чином, підставою для часткового задоволення у вказаних розмірах позовних вимог став беззаперечно встановлений судами факт порушення ПАТ "Запоріжгаз" строків розрахунків, визначених пунктами 6.1. та 6.2 Договору, яким визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу.
Проте, після набрання рішенням у вказаній справі чинності, 28.01.2014 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (далі - продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (далі - покупець) укладено додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу природного газу від 04.04.2012 № 2/12-ПР.
Згідно з ч. 1 додаткової угоди № 2, викладено абз. 2 п. 6.2. ст. 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» у наступній редакції: остаточний розрахунок за фактично переданий газ за Договором здійснюється до 31.01.2014».
Решта умов цього договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами (ч. 2).
Частиною 3 додаткової угоди № 2 визначено, що дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з моменту її підписання сторонами, скріплення їх підписів печатками Сторін та поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.01.2012.
Факт укладання вказаної додаткової угоди не заперечується її сторонами, вона є чинною, не розірвана та недійсною не визнавалася. Доказів зворотного суду не надано.
Також сторони погоджуються з тим, що станом на 14.03.2019р. судове рішення у справі №908/2195/13 не виконане.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Правові наслідки зміни договору встановлені статтею 653 ЦК України, зокрема, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Вказане означає, що сторони за спільною згодою змінили умови договору від 04.04.2012 № 2/12-ПР в частині визначення строку остаточних розрахунків за поставлений Відповідачу з 01.01.2012 року природний газ - до 31.01.2014р.
Таким чином, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", підписавши вказану додаткову угоду № 2, у такий спосіб виявило згоду на здійснення ПАТ "Запоріжгаз" остаточних розрахунків за договором від 04.04.2012 № 2/12-ПР не до 20 числа наступного за місяцем поставки газу, а до 31.01.2014р., тобто погодилось зі зміною строків проведення розрахунків за поставлений у 2012 році природний газ, які визначені договором від 04.04.2012 № 2/12-ПР, а також з тим, що ПАТ "Запоріжгаз" не допустив прострочки виконання зобов'язань за цим Договором.
Таким чином, після підписання вказаної додаткової угоди № 2 від 28.01.2014р. проведення остаточних розрахунків за природний газ мало здійснюватися ПАТ "Запоріжгаз" до 31.01.2014р., а відтак, для застосування санкцій (пені та штрафу) та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами строку, визначеного п. 6.2 Договору в редакції додаткової Угоди №2 від 28.01.2014р., а саме - після 31.01.2014р., чого позивачем не доведено.
Навпаки, вказаними вище рішеннями судів у цій справі встановлено, що ПАТ "Запоріжгаз" розрахувався за поставлений природний газ протягом квітня-серпня 2012 року, що не спростовується і Позивачем. Вказане означає, що ПАТ "Запоріжгаз" виконав свій обов'язок з оплати поставленого природного газу без прострочення та відповідно до умов Договору.
За змістом статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1 і 3 статті 549 ЦК передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 230 ГК штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 599 - 601 , 604 - 609 ЦК України , зокрема ч. 1 ст. 604 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту пунктів 6.1, 6.2, 7.2 договору від 04.04.2012 № 2/12-ПР (в редакції додаткової угоди №2 укладеної 28.01.2014 у тій самій формі що і вказаний договір) у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач мав право нараховувати пеню, штраф та 3% річних у разі наявності заборгованості відповідача станом на 31.01.2014р.
Проте, оскільки ПАТ "Запоріжгаз" розрахувався за поставлений у березні-червні 2012р. природний газ протягом квітня-серпня 2012р., то відпала матеріально-правова підстава для нарахування ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пені, штрафу та 3% річних, а також, відповідно, і з 28.01.2014р. припинилися зобов'язання ПАТ "Запоріжгаз" зі сплати на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 у справі №908/2195/13 та наказу Господарського суду Запорізької області від 27.09.2013р. на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пені у розмірі 434 102,43 грн., 3% річних у розмірі 86 820,47 грн., штрафу у розмірі 1 445 404,30 грн., з чим також, фактично, погодився Позивач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", добровільно уклавши додаткову угоду № 2 від 28.01.2014р. та достеменно знаючи про наявність судових рішень у справі № 908/2159/13, що свідчить про його дійсне волевиявлення.
Вказане означає, що вказане зобов'язання ПАТ "Запоріжгаз" з оплати зазначених вище платежів припинилося за домовленістю сторін.
Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1). Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч.2).
Частиною 1 ст. 327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що наказ господарського суду Запорізької області № 908/2195/13, виданий 27.09.2013р. на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 у справі №908/2195/13 в частині стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" на користь ПАТ “НАК “Нафтогаз України” пені у розмірі 434 102,43 грн., 3% річних у розмірі 86 820,47 грн. та штрафу в сумі 1 445 404,30 грн. має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Доводи ПАТ "НАК "Нафтогаз України" судом до уваги не приймаються в силу викладеного, а також з тих підстав, що суд, розглядаючи вказану заяву від 04.03.2019р., не переглядає та не переоцінює рішення судів у справі № 908/2159/13 і не змінює суті цих рішень, які набрали законної сили і безумовно підлягали виконанню відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ст.ст. 18, 326 ГПК України, якими закріплено принцип обов'язковості судових рішень, а здійснює передбачені ст. 328 ГПК України процесуальні заходи щодо дослідження та аналізу правовідносин сторін, які змінилися вже після ухвалення судових рішень у цій справі та видачі наказу від 27.09.2013р. внаслідок укладення додаткової угоди від 28.01.2014р. до договору від 04.04.2012 № 2/12-ПР, яка взагалі не існувала та не досліджувалася судами під час розгляду справи по суті, на предмет наявності чи відсутності обов'язку боржника саме на стадії виконання судового рішення, що є обов'язком суду в силу приписів ст. 328 ГПК України.
При цьому суд також враховує, що прийняття судового рішення у цій справі не свідчить про припинення зобов'язання, яке продовжувало діяти до його виконання, а тому сторони, враховуючи принцип свободи договору, мали право його змінити у визначений ними спосіб.
Суд цілком погоджується з посиланнями ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на практику Європейського суду з прав людини і також враховує, що положення ст. ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Тобто, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Проте, з огляду на наведені вище встановлені судом при розгляді заяви ПАТ "Запоріжгаз" від 04.03.2019р. обставини, пов'язані із припиненням зобов'язання зі сплати пені, штрафу та 3% річних за домовленістю сторін, суд приходить до висновку, що визнання наказу господарського суду Запорізької області від 27.09.2013р. таким, що не підлягає виконанню, не призводить порушення прав ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у зв'язку з невиконанням судового рішення у справі №908/2159/13 і не завдає йому шкоди, оскільки, як вказувалося вище, станом на 14.03.2019р. у нього відсутні матеріально-правові підставі для стягнення вказаних платежів з ПАТ "Запоріжгаз" і він погодився з цим внаслідок укладання додаткової угоди №2 від 28.01.2014р.
При цьому, навпаки, за вказаних умов, виконання рішення у цій справі на підставі зазначеного наказу призводить до порушення прав ПАТ "Запоріжгаз", який не припустився у зв'язку з цим порушень господарського зобов'язання, проте може зазнати матеріальної шкоди, що б суперечило принципам правової визначеності та верховенства права, а також вказаним вище нормам законодавства України, які визначають, що відповідальність сторони зобов'язання має наступати лише внаслідок порушення цією стороною своїх зобов'язань.
Також суд зазначає, що посилання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на судову практику апеляційних господарських судів України є недоречним з огляду на положення ч. 4 ст. 75 ГПК України, а також з тих підстав, що вона не стосується аналогічних обставин, які досліджувалися судом при розгляді заяви від 04.03.2019р., а також є суперечливою. Тим більше, як вбачається з постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.05.2014р. у справі № 908/3447/13 між тими ж сторонами та з тих же підстав, проте за іншим договором, судом задоволено заяву ПАТ "Запоріжгаз" та визнано наказ господарського суду Запорізької області від 29.01.2014р. по справі № 908/3447/13 таким, що не підлягає виконанню.
Щодо визнання наказу від 27.09.2013р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 39 462,47 грн. судового збору, суд приходить до висновку, що укладення сторонами додаткової угоди № 2 від 28.01.2014 поширювалося лише на зобов'язання щодо сплати штрафних санкцій та 3% річних, та не стосувалося процесуальних питань, пов'язаних із розглядом справи № 908/2195/13, а питання розподілу судових витрат вирішено судом при прийнятті рішення, у зв'язку з чим заява ПАТ “Запоріжгаз” №690-Ск-3356-0319 від 04.03.2019 в цій частині залишається судом без задоволення.
Керуючись ст.ст. 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” №690-Ск-3356-0319 від 04.03.2019 (вх. № 08-12/57/19 від 04.03.2019) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по справі № 908/2195/13 задовольнити частково.
2. Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Запорізької області, виданий 27.09.2013 про примусове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 по справі № 908/2195/13 про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 434 102,43 грн. пені, 86 820,47 грн. 3% річних, 1 445 404,30 грн. 7% штрафу.
3. В частині визнання наказу господарського суду Запорізької області, виданого 27.09.2013 про примусове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 по справі № 908/2195/13 про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 39 462,47 грн. судового збору таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвалу оформлено у повному обсязі та підписано 19.03.2019.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.В. Проскуряков