Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"12" березня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/41/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Терлецької-Байдюк Н.Я.
секретар судового засідання: Стретович Н.К.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - голова правління;
від відповідача: ОСОБА_2 - міський голова (посвідчення від 18.12.2015)
ОСОБА_3 - адвокат, довіреність від 03.12.2018;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Коростишівської районної спілки споживчих товариств (м. Коростишів
Житомирська область)
до Коростишівської міської ради (м. Коростишів Житомирська область)
про скасування рішення Коростишівської міської ради №602 від 18.12.2018
Коростишівська районна спілка споживчих товариств звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Коростишівської міської ради про скасування рішення Коростишівської міської ради від 18.12.2018 № 602 "Про прийняття на баланс Коростишівської міської ради основних засобів".
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та запереченні на відзиві (а.с.118-119). Вважає, що рішення Коростишівської міської ради від 18.12.2018 №602 "Про прийняття на баланс Коростишівської міської ради" прийняте із порушенням вимог чинного законодавства і підлягає скасуванню, оскільки порушує права позивача як власника майнового комплексу кооперативного ринку, що розташований на вул. Шевченка, 40 у м.Коростишеві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, про що зазначив письмово у відзиві на позов (а.с.50-54). Вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення прийняте в межах та порядку, передбаченому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельним кодексом України, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Законом України "Про благоустрій населених пунктів". Пояснив, що на момент прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка, що знаходиться по вул. Шевченка, 40 в м. Коростишеві, не перебувала у власності або в користуванні позивача чи інших осіб, а відноситься до земель запасу і є комунальною власністю територіальної громади міста.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
З матеріалів справи слідує, що на підставі рішення Коростишівської міської ради від 18.12.2018 №602 "Про прийняття на баланс Коростишівської міської ради основних засобів" прийнято на баланс міської ради об'єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальтобетонним покриттям загальною площею 10200 кв.м, який розташований за адресою: вул. Шевченка, 40 в м.Коростишеві з ринковою вартістю 214672,00грн (а.с.23).
Оскаржуючи дане рішення, позивач вказує на те, що Коростишівська районна спілка споживчих товариств є власником нерухомого майна, яке розташоване за адресою м. Коростишів, вул. Шевченка, 40. Це майно передано як внесок до статутного капіталу ПР "Кооперативний ринок", засновником якого є Коростишівська районна спілка споживчих товариств, і воно обліковується на балансі ПР "Кооперативний ринок", в тому числі і асфальтоване покриття площею 10134 кв.м., яке міська рада безпідставно взяла на свій баланс. Також посилається на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.03.2016 по справі №906/609/15, в мотивувальній частині якого зазначено, що майновий комплекс кооперативного ринку по вул. Шевченка, 40 у м.Коростишеві має ознаки цілісного майнового комплексу, визначені у ст.191 ЦК України. А тому у Райспоживспілки як власника цього майна є право на отримання земельної ділянки в оренду для його обслуговування виключно за проектом відведення.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Дійсно, позивач є власником нерухомого майна загальною площею 1730,1 кв.м., розташованого за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Шевченка, 40, що підтверджується відповідною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14.05.2018 (а.с.14). Асфальтобетонне покриття площею 10134 кв.м. не входить до переліку цього нерухомого майна. За даними позивача, воно перебуває на балансі ПР "Кооперативний ринок" разом з інженерними комунікаціями, що відображено в інвентаризаційному описі №2 станом на 31.12.2003 (а.с.19-20).
Інших документів на підтвердження свого права власності на асфальтобетонне покриття позивачем суду не надано.
Згідно з п.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" - акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Приписами п.2 ст.20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
З огляду на вищевикладене, застосування судом певного способу судового захисту вимагає наявності в сукупності наступних умов: - наявність у позивача певного суб'єктивного права/інтересу; - порушення цього права/інтересу з боку відповідача; - адекватність обраного способу судового захисту.
Отже, особа, звертаючись до суду, повинна довести наявність суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Тобто довести, що особа, за позовом якої порушено провадження у справі, є належним позивачем.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 143 Конституції України визначено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі "Закон") передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
У відповідності до ч.3 ст.16 Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно ст.60 Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини (ч.1 ст.60).
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч.5 ст.60).
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч.8 ст.60).
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що благоустрій території, на якій розміщений ринок, проводився колгоспним ринком на підставі рішення виконкому Коростишівської міської Ради народних депутатів від 07.02.1984 №68 "Про дозвіл на проведення комплексного благоустрою та озеленення міста" та відповідно до робочого проекту "Капремонт благоустрою території колгоспного ринку в м. Коростишеві" (а.с.55-84) за кошти міського бюджету.
Пізніше, 16.05.2017 року Коростишівська міська рада прийняла рішення №128 "Про внесення змін до планувальної документації", згідно якого вирішено внести зміни до планувальної документації території ринку, що розміщений за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Шевченка, 40, шляхом розробки комплексної схеми розташування тимчасових споруд і благоустрою на території ринку за рахунок коштів міського бюджету (а.с.106).
Згідно розпорядження міського голови від 12.04.2018 року №32 проведено інвентаризацію майна, що знаходиться в м. Коростишеві по вул. Шевченка, 40 та перебуває в комунальній власності м. Коростишева (а.с.120), в результаті якої встановлено об"єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальтобетонним покриттям загальною площею 10200 км.м., рік будівництва - 1985 (а.с.121).
За результатами розгляду протоколу інвентаризаційної комісії від 18.04.2018 року, врахувавши колективне звернення та рекомендації постійної комісії міської ради з питань бюджету та комунальної власності (а.с.124-126), міською радою 18.12.2018 року прийнято рішення №602, яке оскаржує позивач.
Як зазначалось вище, обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на висновки Господарського суду Житомирської області по справі №906/609/15, зокрема, що у Райспоживспілки як власника нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Коростишів, вул. Шевченка, 40, за якою знаходиться і асфальтобетонне покриття, є право на отримання земельної ділянки в оренду для обслуговування цього нерухомого майна.
Законодавцем не наведено визначення що таке асфальтобетонне покриття. У термінологічному словнику зазначено, що асфальтобетонне - удосконалене покриття капітального типу, яке збудовано з ущільнених асфальтобетонних сумішей (гарячих, теплих).
В юридичній літературі зустрічаються висновки, що асфальтне покриття не можна віднести до об"єктів нерухомості, воно належить до об"єктів благоустрою, тобто, є типом покриття доріг, тротуарів тощо. Даний об"єкт не відповідає головним ознакам нерухомості, а основним його призначенням є допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки з метою задоволення потреб населення у покращенні можливостей її експлуатації за призначенням.
Отже, з наведеного можна зробити висновок, що для будівництва асфальтобетонного покриття необхідно отримати у встановленому законом порядку відповідну земельну ділянку.
Згідно статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, зокрема, рішення Господарського суду Житомирської області по справах: №8/33"НА", №№906/609/15, №906/207/17 (а.с.87-93, 27-38, 96-105), судом встановлено, що земельна ділянка за адресою: м.Коростишів, вул. Шевченка, 40 станом на 24.01.2019 року перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Коростишева і віднесена до земель запасу, що також підтверджено відповідачем довідкою від 24.01.2019 №03-32/92 (а.с.107) та не спростовано позивачем.
Правовстановлюючі документи на підтвердження права власності чи права користування вказаною земельною ділянкою позивачем не надані. Також позивачем не надані докази на підтвердження будівництва ним асфальтобетонного покриття за вказаною адресою.
Суд також звертає увагу, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що за поданими доказами позивачем не доведено порушення його права внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Наразі, рішення від 18.12.2018 №602 "Про прийняття на баланс Коростишівської міської ради основних засобів" прийнято Коростишівською міською радою в межах її компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства.
З огляду на наведене, у задоволенні позовних вимог господарський суд відмовляє.
Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
Керуючись статтями123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову Коростишівської районної спілки споживчих товариств відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 21.03.19
Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.
Віддрукувати:
1 - в справу,
2, 3 - сторонам (рек. з повід.)