вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.03.2019
Справа № 904/407/19
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ
до Комунального підприємства "Дерой", с. Данилівка, Криворізький район, Дніпропетровська область
про стягнення неустойки та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання в розмірі 7 828 горн. 68 коп.
Суддя Ліпинський О.В.
Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Дерой" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 7 828 грн. 68 коп., з яких: 7 309, 25 грн. пеня, 519, 43 грн. три проценти річних.
Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору №4182/16-БО-5 від 15.12.2015 в частині своєчасної оплати за поставлений газ.
Ухвалою суду від 10.02.2019 року відкрито провадження у справі № 904/407/18, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, в силу приписів ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», у зв'язку із погашенням Відповідачем заборгованості за спожитий природний газ станом на 30.11.2016 року, нараховані Позивачем неустойка (штраф, пеня) та проценти річні підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
15.12.2015 року між Позивачем (далі - Постачальником) та Відповідачем (далі - Споживачем) укладено договір № 4182/16-БО-5 постачання природного газу (надалі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2016 році, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00).
Відповідно до п. 2.1 Договору, продавець передає Покупцю в період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2016 газ обсягом до 41 тис.куб.м., в тому числі по місяцях кварталів визначених в графіку, що міститься в договорі (а.с. 15).
За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов (t)=20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика)(101,325 кПа). (п. 2.3. Договору).
Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу у розмірі +/-5% від узгодженого сторонами згідно з пунктом 2.1. цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (пп. 2.1.2 договору).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що кількість газу, яка продається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу.
Згідно з пунктом 5.2. Договору (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 22.02.2016 року), ціна за 1000 куб. м. газу становить 6 255,00 грн., крім того податок на додану вартість - 20%.
До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ “Укртрансгаз”, відповідно до території ліцензованої діяльності ПАТ “Криворіжгаз” - 454,00 грн., крім того, ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 545, 28 грн.
До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6709, 40 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 8051, 28 грн.
У пункті 6.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 1, сторони погодили, що оплата планових обсягів газу з урахуванням вартості транспортування магістральними трубопроводами ПАТ “Укртрансгаз” здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.
На виконання умов договору, в період із січня по лютий 2016 року Позивач передав у власність Відповідача, а останній прийняв природний газ на загальну суму 244 172 грн. 33 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі, які містяться в матеріалах справи (а.с. 26-27).
Як зазначає позивач, оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив вимоги п. 6.1 договору.
Згідно наданого суду розрахунку (а.с. 11-12), Відповідач допустив порушення строків оплати природного газу спожитого у січні 2016 року, остаточна оплата якого була здійснена 10.03.2016 року, за газ спожитий у лютому 2016 року, повна оплата якого здійснена 22.04.2016 року, а також за газ спожитий у березні 2016 року, повна оплата якого здійснена 22.09.2016 року,
У зв'язку з порушенням строків оплати за поставлений природний газ, Позивач вимагає стягнення 519,43 грн. - три проценти річних та 7 309,25 грн. - пені.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов'язку сплатити неустойку.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивачем здійснено нарахування пені за загальний період прострочення з 16.02.2016 року по 21.09.2016 року, по кожному акту окремо.
На підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, Позивачем здійснено розрахунок 3% річних за загальний період прострочення з 16.02.2016 року по 21.09.2016, по 21.09.2016 року по кожному акту окремо.
30.11.2016 набрав чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Водночас, частиною третьою статті 7 Закону передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Виходячи зі змісту наведених норм матеріального закону, слід дійти висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, застосування приписів якої не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Аналогічні висновки щодо застосування відповідної норми права, викладені в постанові Верховного Суду по справі № 927/1152/16 від 07.02.2018 року.
З огляду на те, що предметом спору у даній справі є стягнення пені та трьох процентів річних, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу, який використовувався виключно для виробництва теплової енергії, і така заборгованість була погашена Відповідачем до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», заявлені до стягнення нарахування підлягають списанню в силу приписів статті 7 названого Закону, а отже, у суду відсутні підстави для задоволення заявлених вимог.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 165, 202, 233, 236-241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Судові витрати покласти на Позивача.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21.03.2019
Суддя О.В. Ліпинський