21.03.2019 Справа № 904/4545/18
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 у справі №904/4545/18 (суддя Воронько В.Д.; рішення ухвалене о 12:28 год. у місті Дніпро, повний текст рішення складено та підписано 19.12.2018)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 45595,80 грн.
У жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 45595,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання умов договору про надання послуг №02076/Пр3-2018 від 16.02.2018 та Правил користування вагонами.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 у справі №904/4545/18 (суддя Воронько В.Д.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" 45595,80 грн. плати за користування вагонами та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн.
Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що судом встановлено, що відповідач невірно трактував положення п.15 Правил користування вагонами і контейнерами, у зв'язку з чим останній дійшов хибного висновку щодо можливості плати за користування вагонами саме у розмірі 50%, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача плати за користування вагонами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ПрАТ "Північний ГЗК") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 у справі №904/4545/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ "Українська залізниця".
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що оскаржуване рішення прийняте судом з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до помилкового рішення судом, ґрунтуючись на висновках, зроблених після неповного та необ'єктивного з'ясування всіх дійсних обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що по факту несвоєчасно забраних вагонів на станції Рядова було складено акти форми ГУ-23а, акти форми ГУ-23. Повідомлення про затримку спірних вагонів на шляху прямування, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 були підписані працівниками відповідача з запереченнями. Вказує, що за користування вагонами, зазначеними в позовній заяві, розрахувався в повному обсязі за умовами Договору. Отже, плата за користування вагонами по актам загальної форми, нарахована в порушення п. 3.4. укладеного договору про надання послуг та п. 15 Правил користування вагонами. ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" не погоджується з нарахуванням позивачем 100% плати за користування вагонами відповідно до Тарифного керівництва №1 розділу V таблиці №1. Вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що пунктом 5 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника, а також те, що відповідно до п. 15 Правил за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків. Апелянт звертає увагу на те, що в Договорі відсутнє посилання на 100% нарахування плати за користування власними вагонами парку Залізниці, а в тарифній схемі 14 не зазначено, що плата за користування власними вагонами парку Залізниці повинна нараховуватись у 100% розмірі. За висновком відповідача, всупереч вимогам ст. 86 ГПК України, судом не надано належної оцінки доданим відповідачем в ході розгляду справи доказам, доводи відповідача були залишені судом поза увагою, що і слугувало лише в односторонньому порядку аналізу складових даної справи на користь позивача.
Позивач (АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця") у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду по справі №904/4545/18 законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Позивач вказує на те, що в даному випадку спірні вагони є власністю залізниці і плата за користування вагонами за умовами Договору сплачується в стовідсотковому розмірі як для вагонів парку залізниць. Зазначає, що матеріали справи містять накладні, за якими спірні вагони прибували на станцію призначення Рядова, а також відповідно до довідки Інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ УЗ) №1610, власником вагонів є філія "Панютинський вагоноремонтний завод” ("ПВРЗ") ПАТ "Укрзалізниця". Позивач вважає, що доводи, які відповідач наводить в апеляційній скарзі, спростовуються фактичними обставинами справи та відповідними документальними доказами.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Північний ГЗК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 у справі №904/4545/18; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено такі обставини.
Між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (Перевізник) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (Замовник) укладено договір №02076/Пр3-2018/182 від 16.02.2018 про надання послуг (а.с.155-162 т.1, далі - Договір), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1. Договору).
Підпунктом 2.1.6. пункту 2.1. Договору на Замовника покладено обов'язок оплачувати Перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов ОСОБА_1.
Відповідно до п. 3.2. Договору розмір плати за перевезення вантажу у вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад) складається з:
- плати за перевезення навантаженого вагону перевізника, яка визначається за тарифом, визначеним у ОСОБА_1 тарифів встановленим для власного вагону перевізника;
- компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається тарифною схемою 14 ОСОБА_1 тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору;
- плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки.
Також в пп. 3.4. п. 3 Договору сторони передбачили, що за час перебування вагона Перевізника з нумерацією, що починається на "5" в користуванні Замовника під вантажними операціями або в інших випадках нараховується плата за користування вагоном в порядку визначеному правилами користування вагонами для вагонів парку залізниць та за ставками встановленими ОСОБА_1 тарифів.
У квітні 2018 року на станцію призначення Рядова Придніпровської залізниці на адресу ПрАТ "Північний ГЗК" за накладними №№ 40650681, 47823570, 47794748, 47776539, 47789136, 47807227, 47789136, 47743075, 40691131, 47820774, 47841242, 47813431, 47804463, 47835558, 47886494, 47886510, 47886528, 40645314, 47776539, 47794748, 47807227, 47980073, 47986062, 47928494, 47823778, 47841010, 47835558, 47929591, 47929476, 47857719, 47784681, 49172349, 40743055, 40760381, 40691131 прибули порожні вагони власності філії СВРЗ ПАТ "Укрзалізниця" під навантаження. В графі 20 накладних вказано найменування вантажу вагони залізничні, які перевозяться на своїх осях, не перейменовані в алфавіті (а.с.80-154 т.1).
Знаходження вагонів у власності філії "Панютинський вагоноремонтний завод" ("ПВРЗ") ПАТ "Укрзалізниця" підтверджується і витягом з довідки ГІОЦ УЗ 1610У "Зміна картотечних даних СОСВАГ УЗ-1610У" (а.с.183-188 або 229-247 т.1).
Затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, неприйняття вагонів на п/к з вини одержувача стали підставою для складання станцією призначення Рядова актів загальної форми ГУ-23 №1276 від 12.04.2018; №№1283, 1284, 1289, 1291, 1292 від 13.04.2018; №№ 1299, 1300, 1301, 1310 від 14.04.2018; №1314 від 15.04.2018, №№ 1336, 1337, 1340, 1341, 1342, 1346, 1347 від 16.04.2018, які підписані вантажовласником без заперечень (а.с.50-58 т.1).
Представниками станції призначення Рядова складені пам'ятки про подавання вагонів форми ГУ-45, якими зафіксовані дати і час подавання вагонів на колію: №564 від 12.04.2018 (а.с.77 т.1), №№567, 569, 570 від 13.04.2018 (а.с.72, 73, 75 т.1), №№572, 574, 577 від 14.04.2018 (а.с.60, 74, 76 т.1), №581 від 15.04.2018 (а.с.59 т.1), 584, 585, 587 від 16.04.2018 (а.с.61, 78, 79 т.1).
Дата і час забирання вагонів зафіксовані в пам'ятках станції призначення Рядова про забирання вагонів форми ГУ-45: №530 від 13.04.2018 (а.с.68 т.1), №№533, 537, 538 від 14.04.2018 (а.с.62, 63, 64 т.1), №№539, 540, 542 від 15.04.2018 (а.с.65, 66, 67 т.1), №546 від 16.04.2018 (а.с.70 т.1), №№ 548, 549 від 17.04.2018 (а.с.69, 71 т.1).
Пам'ятки підписані представником вантажоодержувача ПрАТ "Північний ГЗК" без заперечень.
На підставі актів загальної форми ГУ-23 за відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№ 17049090, 16049089, 17049088, 13049080, 15049086, 15049085, 15049084, 15049083, 14049082, 14049081 (а.с.30-49 т.1) станцією призначення нарахована плата за користування спірними вагонами у загальній сумі 45595,80 грн. з ПДВ.
Відомості підписані працівником вантажовласника із застереженням (надалі - мовою оригіналу): "С начисленной суммой…не согласны. Плата за пользование вагонами по АОФ начислена с нарушениями п. 3.4. договора №02076/Пр3-2018 "Об оказании услуг" и п.15 "Правил пользования вагонами". Всего по ведомости платы подтверждаем сумму…".
Плата за користування вагонами, нарахована по вищенаведеним відомостям, сплачена ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" частково. Розбіжності між сторонами у визначенні суми сплати за користування вагонами стали підставою для подання позову.
Відповідно до частини другої статті 908, статті 920 Цивільного кодексу України, частини пятої статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення (ст. 7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, який згідно ст. 2 визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії) (ст. 3 Статуту).
Положеннями статті 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення.
У позовній заяві залізниця зазначила, що по прибуттю вагонів на станцію призначення у відповідності зі ст. 42 Статуту залізниць України вантажоотримувача було повідомлено про прибуття вантажу на його адресу і цей факт не заперечується ПрАТ "Північний ГЗК".
Частинами 1, 2 та 7-9 ст. 119 Статуту залізниць України встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків, зазначених розмірів плати. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.
За приписами п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №113 від 25.02.1999, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, Актів про затримку вагонів ф.ГУ-23а, Актів загальної ф.ГУ-23.
Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
За приписами п. 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Згідно з п. 9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.
Пунктом 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.
Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.
Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Відповідно до п. 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 №113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за №165/3458).
Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала (п. 3 Правил складання актів).
Залізницею додержані вимоги щодо складання необхідних документів при затримці вагонів з вини ПрАТ "Північний ГЗК".
Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
В силу положень статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження прийняття відповідачем заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу і, як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності своєї вини у несвоєчасному забиранні вагонів з колій станції призначення та викладених у відомостях форми ГУ-46 зауважень, які не підпадають під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених пунктом 16 Правил користування. Письмові зауваження представника відповідача, викладені ним при підписанні відомостей плати за користування вагонами, не свідчать самі по собі, без підтвердження належними та допустимими доказами викладених в цих зауваженнях обставин, про недоведеність позивачем позовних вимог.
Відповідач не заперечує своєї вини у затримці вагонів, але вважає, що нарахування позивачем 100% плати за користування вагонами відповідно до Тарифного керівництва №1 розділу V таблиці №1 суперечить п. 3.4. укладеного договору про надання послуг та п. 15 Правил користування вагонами.
Як вже було наведено вище ст. 119 Статуту залізниць України передбачена плата за користування вагонами під час затримки та зберігання вантажу на станції понад зазначений термін. Аналогічні приписи встановлені і п. 13 Правил користування вагонами і контейнерами.
Пунктами 14 та 15 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.
За час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.
Аналогічний зміст має і п. 5 розділу V Тарифного керівництва №1 ОСОБА_1 тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 26.03.2009 №317. Згідно з цим пунктом за затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50% ставок, зазначених у табл. 1.
В Тарифному керівництві №1 ОСОБА_1 тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги надані наступні терміни:
- власний вагон - вантажний вагон, яким юридична особа (крім перевізника) або фізична особа - підприємець володіє на праві власності або іншій правовій підставі, що має загальномережеву нумерацію та ознаку в АБД ПВ "власний вагон";
- власний вагон перевізника - вантажний вагон, яким перевізник володіє на праві власності або іншій правовій підставі, має загальномережеву нумерацію та ознаку в АБД ПВ "власний вагон";
- вагон орендований - вагон перевізника, переданий ним в користування на визначений строк на підставі договору оренди.
Відповідно до п.1 розділу V Тарифного керівництва №1 ОСОБА_1 тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, ставки плати за користування вагонами перевізника України залежно від часу користування і від кількості операцій, що виконуються (навантаження, вивантаження) з вагонами, наведені в табл. 1.
Таблиця 1 містить розмір ставки плати за користування вантажними вагонами перевізника, виходячи з часу користування вагоном (грн. за вагон) у разі виконання однієї операції, у відповідності до розмірів яких позивачем здійснено розрахунок: ставка за 1 вагон: ставка за кількість годин *суму у гривнях з таблиці* корегуючий коефіціент 2,647.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, що в наведених положеннях йде мова про користування вагонів, власниками або орендарями, яких є інші підприємства, а не сама залізниця.
В пункті 3.4. Договору сторони погодили, що плата за користування вагонами нараховується саме для вагонів парку залізниць.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що перевезення вантажу власними вагонами перевізника - залізниці підтверджено матеріалами справи.
Враховуючи на встановлені судом обставини колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач невірно трактував положення п. 15 Правил користування вагонами і контейнерами, у зв'язку з чим останній дійшов хибного висновку щодо можливості плати за користування вагонами саме у розмірі 50%.
Наведені відповідачем в апеляційній скарзі аргументи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необгрунтовані.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про повне задоволення позовних вимог.
Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору в сумі 2643,00 грн., понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 у справі №904/4545/18 - залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.03.2019.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя Е.В. Орєшкіна