вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" березня 2019 р. Справа№ 910/22535/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Коротун О.М.
при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: Алдошина Н.О. довіреність № 0685/18 від 28.12.2018 року;
від третьої соби 1: Бабій А.Б. довіреність № 6 від 02.01.2019 року;
від третьої особи 2: Бабій А.Б. довіреність № 49 від 10.12.2018 року,
розглядаючи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна"
на рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2018 року (повний текст складено 17.05.2018 року)
у справі № 910/22535/17 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Державного вищого навчального закладу "Національний гірничий університет"
до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна"
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача -
1) Фонд державного майна України;
2) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області
про виселення та стягнення 220 940,74 грн.
Встановив
Державний вищий навчальний заклад "Національний гірничий університет" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (далі - відповідач) про виселення та стягнення 220 940,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що орендар, всупереч тому, що договір оренди було припинено орендоване державне майно до теперішнього часу не повернув та продовжує використовувати об'єкт оренди безпідставно, що підтверджується відсутністю акту приймання-передачі орендованого майна.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.05.2018 року у справі № 910/22535/17 позов Державного вищого навчального закладу "Національний гірничий університет" задоволено повністю.
Виселено приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" з нежитлового приміщення загальною площею 20,25 кв.м за адресою: м. Павлоград, вул. Центральна (Карла Маркса), 35. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" на користь Державного вищого навчального закладу "Національний гірничий університет" 73 646,97 грн основного боргу по орендній платі, 147 293,77 грн неустойки та 4 915,00 грн судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 року у справі № 910/22535/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема даний спір було вирішено з порушенням правил виключної підсудності, оскільки майно розташовано в м. Дніпро.
Також, скаржник зазначив, що право вимагати звільнення орендованого приміщення (виселення) має виключно сторона договору - орендодавець цього майна. Позивач не є наймодавцем за спірним договором оренди, а отже не має права вимагати від відповідача звільнення орендованого приміщення (виселення).
Крім того, скаржник вказав, що заборгованість з орендної плати за спірним договором оренди перед позивачем відсутня.
Разом з цим, скаржник зазначив, що орендна плата може сплачуватися орендарем лише за період дії договору оренди аж до моменту його припинення. Тобто, не може бути обов'язку сплачувати орендну плату за межами дії строку договору, а відповідно й вимога про стягнення орендної плати, що була нарахована після припинення договору, є безпідставною.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 року у справі №910/22535/17.
25.06.2018 року на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 року "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03.10.2018 року в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.
Частиною 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 14.11.2018 року, справу №910/22535/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Коротун О.М.
Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 року у справі №910/22535/17 до провадження та призначив її розгляд на 16.01.2019 року своєю ухвалою від 19.11.2018 року.
Північний апеляційний господарський суд оголосив перерву у розгляді апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 у справі №910/22535/17 до 06.02.2019 своєю ухвалою від 16.01.2019 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 року у справі № 910/22535/17 та оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 року у справі № 910/22535/17 до 13.03.2019 року відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, даною ухвалою, зокрема, зобов'язано Державний вищий навчальний заклад "Національний гірничий університет" надати суду пояснення щодо розрахунку позовних вимог з посиланням на первинні документи та письмові пояснення з обгрунтуванням позовних вимог в частині стягнення 50% орендної плати, яка йому належить за договором. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" здійснити контррозрахунок позовних вимог з посиланням на первинні документи, доказ про що надати суду.
13.03.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача до суду надійшов контррозрахунок позовних вимог Державного виконавчого закладу «Національний гірничий університет».
Позивач в сою чергу, вимоги ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 року не виконав.
13.03.2019 року у судовому засіданні скаржник та представник третіх осіб підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представники позивача у судове засідання 13.03.2019 року не прибув. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 06.02.2019 року на відповідну адресу.
Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 року підлягає скасуванню в частин стягнення основного боргу та неустойки, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» - частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 15.11.2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "МТС Україна" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4215-ОД (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно нежитлове приміщення та частину даху, площею 20,25 (8,25+12,0) кв. м., розміщеним за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. К. Маркса, 35, на 5 поверсі та на даху 5-поверхового будинку, що перебуває на балансі державного вищого навчального закладу "Національний гірничий університет" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 15.06.2010 року і становить за незалежною оцінкою 98 053,00 грн (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору, майно передається в оренду з метою установки обладнання стільникового зв'язку та розміщення антенно-фідерного пристрою.
Згідно п.3.6 договору орендна плата має сплачуватися наступним чином:
- 50% - до державного бюджету, по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті у відділеннях казначейства у розмірі 1268,70 грн;
- 50% - балансоутримувачу у розмірі 1268,70 грн.
Щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітнім відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинний на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Згідно п. 3.11 договору оренди державного майна орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Пунктом 10.1 договору визначено, що даний договір укладено строком на 1 рік, що діє з 15.11.2010 року по 14.11.2011 року включно.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації наданої органами державного пожежного нагляду, договір, за заявою орендаря, щодо продовження терміну дії, наданою відповідно до пункту 5.20, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені в договорі.
Відповідно до акту приймання-передачі об'єкта оренди від 15.11.2010 року відповідач прийняв в орендне користування об'єкт оренди.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 року по справі № 904/11200/15 за позовом приватного акціонерного товариства "МТС УКРАЇНА" до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача державний вищий навчальний заклад "Національний гірничий університет" про визнання права користування, яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2016 року встановлено, що договір оренди державного майна від 15.11.2010 року №12/02-4215-ОД є припиненим з 14.11.2014 року, у зв'язку з чим орендарю необхідно передати орендоване приміщення за актом приймання-передачі балансоутримувачу.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ст. 134 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Згідно ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.
З урахуванням вищезазначеного та оскільки договір оренди №12/02-4215-ОД від 15.11.2010 року є припиненим та п. 5.5. цього договору передбачено обов'язок відповідача у разі припинення цього договору повернути орендоване майно позивачу, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині виселення відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 20,25 кв.м за адресою: м. Павлоград, вул. Центральна (Карла Маркса), 35.
Разом з цим, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника що право вимагати звільнення орендованого приміщення (виселення) має виключно сторона договору - орендодавець цього майна. Позивач не є наймодавцем за спірним договором оренди, а отже не має права вимагати від відповідача звільнення орендованого приміщення (виселення), оскільки,як було встановлено вище та вбачається з умов спірного договору відповідач повинен повернути орендоване майно саме позивачу.
Так, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо звільнення орендованого приміщення.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 73646,97 грн заборгованості по орендній платі за договором оренди №12/02-4215-ОД від 15.11.2010 року, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що орендна плата може сплачуватися орендарем лише за період дії договору оренди аж до моменту його припинення, оскільки в п. 3.11. договору визначено, що у разі припинення договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою.
Разом з цим, матеріали справи не містять, а позивачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності у відповідача фактичної заборгованості перед позивачем за спірним договором оренди у сумі 73646,97 грн.
При цьому, як вбачається контррозрахунку позовних вимог Державного виконавчого закладу «Національний гірничий університет» наданих відповідачем на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 року відповідачем в період з листопада 2014 року по липень 2017 року (включно) сплатив балансоутримувачу за спірним договором (Павлоградський технікум НГЗ) 107839,41 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що заборгованість з орендної плати за спірним договором оренди перед позивачем відсутня.
Таким чином, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 73646,97 грн заборгованості по орендній платі за договором оренди №12/02-4215-ОД від 15.11.2010 року.
Разом з цим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 147293,77 грн неустойки, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5.5 договору, зокрема у разі ненадання у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі орендодавцеві, зобов'язання орендаря по поверненню орендованого державного майна вважається невиконаним, а орендар зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення.
Відповідно до п. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Тобто, ні відповідно до вимог ст. 785 Цивільного кодексу України, ні умовами договору оренди не передбачено право позивача (балансоутримувача) на стягнення неустойки, оскільки таким правом наділений лише орендодавець - третя особа 2.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07.05.2018 року у справі №910/9078/17.
Крім того, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що даний спір було вирішено з порушенням правил підсудності, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом
Предметом спору у даній справі є стягнення 220 940,74 грн заборгованості по орендній платі за договором оренди №12/02-4215-ОД від 15.11.2010 року та виселення відповідача з орендованого майна. Так, позов подано позивачем з дотриманням вимог ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, а саме за місцезнаходженням відповідача.
При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Таким чином, згідно п. 1 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 року підлягає скасуванню, з підстав неповного з'ясування обставин справи, в порядку п. 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - задоволенню.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 у справі № 910/22535/17 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 у справі №910/22535/17 скасувати в частині стягнення основного боргу і неустойки та відмовити в задоволенні позову в цій частині.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору рішення змінити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" ("МТС Україна") (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код 14333937) на користь Державного вищого навчального закладу "Національний гірничий університет" (49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 19; код 02070743) 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) судового збору.
В решті рішення залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Стягнути з Державного вищого навчального закладу "Національний гірничий університет" (49005, м. Дніпро, пр. Дм. Яворницького, 19, ідентифікаційний код 02070743) на користь Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний код 14333937, п/р 26009843986411 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 380805) 4728,17, грн (чотири тисячі сімсот двадцять вісім гривен 00 копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 910/22535/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді М.Г. Чорногуз
О.М. Коротун
Дата складення повного тексту 21.03.2019 року.