вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" березня 2019 р. Справа№ 925/1628/14
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Іоннікової І.А.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засідання: Бендюг І.В.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 12.03.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018 (повний текст складено 12.10.2018)
у справі № 925/1628/14 (суддя Єфіменко В.В.)
за позовом Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження"
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ"
про виселення та стягнення збитків,-
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Відродження" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" (далі - відповідач) про зобов'язання звільнити приміщення, а саме: нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою вул. Слави, 33 А, 33 В, 33 Б, 77 Е, 77 В, 33/1, 77А., 77 Д, споруду АВМ-0,65, які знаходяться за адресою вул. Слави, 77 Г та зерно комплекс КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77 Б в с. Погибляк, Лисянського району, Черкаської області, підписання акту прийому - передачі приміщень та стягнення з відповідача 287 000 грн. 00 коп. заподіяних збитків (в редакції уточнень позовних вимог від 14.07.2015).
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Відродження" є власником спірних приміщень, проте відповідач незаконно утримує та використовує їх, чим спричиняє позивачу збитки у виді витрат на оренду приміщень внаслідок неможливості використання власних приміщень з вини відповідача.
Короткий зміст рішень першої, апеляційної та касаційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.09.2015 у справі №925/1628/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верхового Суду від 05.04.2018 рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 у справі № 925/1628/14 скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
23.06.2018 від представника позивача надійшло клопотання про залишення без розгляду частини позовних вимог, а саме: зобов'язати Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" звільнити наступні приміщення: нежитлові будівлі в с. Погибляк, Лисянський район Черкаська область вул. Слави, 33А, 33 Б, 33 В, 77А, 77 Б, 77В, 77Г, 77Д, 77Е; підписати акт прийому передачі приміщень (т. 4; а. с. 77).
Ухвалою від 12.10.2018 суд позовні вимоги про звільнення приміщення, а саме: нежитлових будівель, які знаходяться в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області за адресою вул. Слави, 33 А, 33 Б 33 В, 77 А, 77 Б , 77 В, 77 Г , 77 Д, 77Е; про зобов'язання підписати акт прийому передачі зазначених приміщень - залишено без розгляду.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018 у справі № 925/1628/14 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що правочини із окремими особами на які посилається позивач, як на підставу заявлених вимог не відповідають законодавству про розпаювання майна, та, зокрема, майна колишнього КСП «Перемога», тому не можуть бути покладені в основу судового рішення як про звільнення майна колишнього КСП, так і про стягнення збитків внаслідок користування відповідачем таким майном.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Відродження" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов про стягнення збитків у розмірі 287 000 задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позову та вказав, що придбання майна позивачем не відповідає законодавству про розпаювання майна, тому, на думку позивача, право власності позивача на майно колишнього КСП «Перемога» не може бути покладене в основу судового рішення про стягнення збитків внаслідок користування відповідачем таким майном.
Апелянт звертає увагу, що місцевий господарський суд проігнорував власну ухвалу від 12.10.2018 про залишення без розгляду позовних вимог про звільнення приміщень, підписання акту прийому - передачі та не розглянув позовну вимогу про відшкодування збитків.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
Позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
20.09.2006 громадяни України, які є співвласниками майнового комплексу колишнього КСП «Перемога» в особі уповноваженого ОСОБА_2, діючи на підставі рішення загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП «Перемога» (протоколу № 1 від 07.05.2003), як орендодавець з однієї сторони, та ПСП «Нива ЛЛ», як орендар з другої сторони, уклали договір № 20/9/6, згідно з предметом якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти майно основні засоби згідно переліку (додаток № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною) загальною вартістю 616 295 грн. строком на 10 років. Договір зареєстровано в Книзі реєстрації договорів оренди землі 21.09.2006 року за № 6 Погибляцькою сільською радою Лисянського району Черкаської області (т. 1 а.с. 168-170, 171-172; т. 2 а.с. 82-85).
За актом № 1/20 від 20.09.2006 року орендодавець передав, а орендар прийняв у користування майно, яке є предметом договору оренди № 20/9/6 від 20.09.2006. Акт зареєстровано в Книзі реєстрації договорів оренди землі 21.09.2006 за № 7 Погибляцькою сільською радою Лисянського району Черкаської області (т. 1 а.с. 173; т. 2 а.с. 86).
В свою чергу, 14.06.2014 СОК "Відродження" (далі - орендар) уклав з ТОВ "Діалог" (далі -орендодавець) договір № 7 оренди приміщення, предметом якого є передача орендодавцем орендарю в строкове платне користування приміщень зерно току і комори в с. Ріпки Лисянського району для зберігання сільськогосподарської продукції та здійснення господарської діяльності.
Згідно з п. 3.1, 7.1 договору орендна плата сторонами договору визначена у розмірі 25000 грн. з ПДВ за місяць, договір діє з 14.06. до 14.09.2014.
Відповідно до акту приймання-передачі від 14.06.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення, які є предметом договору оренди.
15.09.2014 СОК "Відродження" уклав з ТОВ "Діалог" додаткову угоду до договору № 7 оренди приміщення, за змістом якої сторони договору досягли згоди і вирішили змінити умови пунктів 3.4., 7.1. договору, а саме - погодили можливість внесення орендної плати в натуральній або змішаній формі, продовжили строк дії договору з 14.06.2014 до 31.12.2015 .
Оренда приміщень, які є предметом договору оренди від 14.06.2014, за твердженням представника позивача, обумовлена необхідністю зберігання майна і продукції для здійснення господарської діяльності, найменування і кількість яких відображена в первинних документах (т. 2; а.с. 6-20). За період з 14.06.2014 по 31.05.2015 позивачем сплачено 287 000 грн. орендної плати у грошовій і натуральній формі.
Звертаючись із позовною заявою Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Відродження" вказував, що є власником спірних приміщень, проте Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива ЛЛ" незаконно утримує та використовує їх, чим спричиняє позивачу збитки у виді витрат на оренду приміщень внаслідок неможливості використання власних приміщень з вини відповідача.
Позивач зазначав, що на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно індексний номер 22801292, 22798681, 22799664 від 10.06.2014, індексний номер 22860581, 22861105, 22859420, 22858401, 22855832, 22859986, 22857644 від 11.06.2014 (т. 1; а.с. 11-30) він є власником нежитлових будівель і споруд, які знаходяться в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області по вул. Слави 33 А, 33 В, 33 Б, 77 Е, 77 В, 33/1, 77А., 77 Д, споруди АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77 Г, зернокомплексу КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77 Б. Право приватної власності позивача на зазначені нежитлові будівлі (споруди) зареєстровано державним реєстратором реєстраційної служби Лисянського районного управління юстиції Шпицею В.О. 06.06.2014. За твердженнями позивача право власності на вищезазначене майно він набув шляхом викупу майнових паїв колишнього КСП «Перемога» с. Погибляк Лисянського району Черкаської області у їх власників (т. 1 а.с. 81, 82-92, 93, 94-116, 117, 118-165; т. 2 а.с. 149-154).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Водночас, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов»язку в натурі, відшкодування збитків.
За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до відносин щодо права власності, зокрема його захисту, пов'язаних з ним не договірних зобов'язань відшкодування шкоди та договірних зобов'язань найму (оренди).
Приписами частини 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
29.01.2001 Указом Президента України № 62 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" передбачено здійснити протягом 2001 року комплекс організаційних заходів щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об'єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 № 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" виділення майна в натурі проводиться у порядку, розробленому комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки (далі - комісія), та затвердженому зборами співвласників.
Отже, при відсутності зареєстрованої у встановленому порядку спілки співвласників майнових паїв колишнього КСП «Перемога», відповідно до чинного законодавства, питання розподілу майна мають вирішувати загальні збори співвласників.
Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.04.2001 за № 305/5496, встановлено, що майновий пай у натурі може бути отриманий як індивідуально, так і в спільну часткову власність групи осіб. Відповідно до вищезазначеного Порядку визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників у натурі проводиться Комісією на підставі рішення зборів співвласників одним із зазначених способів: за структурою пайового фонду майна; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону.
Майновий пай в грошовому виразі видається з урахуванням фінансових можливостей підприємства-орендаря.
Структура пайового фонду розраховується відповідно до Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 № 177, та Методики обчислення розмірів індивідуальних майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 29 березня 2001 № 85.
Виходячи із вартості пайового фонду, його структури та суми індивідуального майнового паю власника, комісією визначається конкретне майно для виділення у натурі окремій особі (групі осіб) за домовленістю сторін.
Підставою для виділення майнових паїв у натурі окремим особам є заяви власників майнових паїв про виділення їм майна в натурі. Комісія розглядає ці заяви і готує проект відповідного рішення для розгляду зборами співвласників. Збори співвласників розглядають заяви, проекти рішень Комісії, передачі майна, які запропоновані для виділення у натурі в рахунок майнових паїв, і приймають відповідні рішення, які оформляються протоколом зборів співвласників.
Передача майна окремим особам (групам осіб) оформляється актом приймання-передачі, який складається, в 3-х примірниках. Перший примірник передається в бухгалтерію підприємства, другий - Голові Комітету (уповноваженій особі) Спілки (об'єднання) громадян-співвласників майна, а третій - новим власникам разом з інвентарними картками або інвентарними описами основних засобів та накладними внутрішньогосподарського призначення на оборотні засоби.
При оцінці майна, виділеного в рахунок майнових паїв, використовується його балансова (залишкова) вартість.
27.08.2002 Указом Президента України № 774 "Про додаткові заходи щодо підвищення рівня захисту майнових прав сільського населення" закріплено реалізацію власниками майнових паїв права на одержання цих паїв у натурі.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколу загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП «Перемога» с. Погибляк, Лисянського району від 07.05.2003 вбачається, що:
-всього співвласників майнових паїв 381 особа;
-на зборах присутні 226 власників майнових паїв ( том 2; а.с.132- 137).
За доводами позивача спілка співвласників майнових паїв колишнього КСП «Перемога» відповідно до чинного на той час законодавства не створювалася.
Тобто, відповідно до матеріалів справи власниками майна колишнього КСП «Перемога» є 381особа.
Проте, місцевий господарський суд правильно встановив, що доказів виділення майнових паїв у натурі окремим особам за рішеннями комісії з організації вирішення майнових питань, затверджених зборами співвласників (381 особа) і оформлених відповідними протоколами позивачем не надано.
Крім того, доказів прийняття загальними зборами співвласників у кількості 381 особа рішення про передачу майна Сільськогосподарському обслуговуючому кооперативу «Відродження», позивачем також не надано.
Отже, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що правочини із окремими особами, на які посилається позивач, як на підставу заявлених вимог не відповідають законодавству про розпаювання майна, та, зокрема, майна колишнього КСП «Перемога», а тому не можуть бути покладені в основу судового рішення як про звільнення майна колишнього КСП «Перемога», так і про стягнення збитків внаслідок користування відповідачем таким майном.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Таким чином, місцевий господарський суд правильно зазначив, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду, не порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення збитків не підлягають задоволенню.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018 у справі № 925/1628/14 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018 у справі № 925/1628/14 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018 у справі № 925/1628/14 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018 у справі № 925/1628/14 залишити без змін.
Матеріали справи №925/1628/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст.ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 21.03.2019.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.А. Іоннікова
Ю.Б.Михальська