вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" березня 2019 р. Справа№ 927/730/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Козир Т.П.
Тищенко А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційну скаргу Комунального підприємства "Діловий центр"
Чернігівської обласної ради
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2018
(дата підписання повного тексту рішення - 04.12.2018)
у справі №927/730/18 (суддя Федоренко Ю.В.)
за позовом Комунального підприємства "Діловий центр" Чернігівської
обласної ради
до Приватного підприємства "Регіональне інформаційно-
інвестиційне агентство"
про стягнення 124 773,52 грн.
Комунальне підприємство "Діловий центр" Чернігівської обласної ради (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Регіональне інформаційно-інвестиційне агентство" (далі за текстом - відповідач) заборгованості за договором оренди приміщень №41/10 від 02.09.2010 у загальному розмірі 124 773,52 грн., з яких: 104 685,61 грн. - борг з оплати комунальних послуг, 16 926,66 грн. - пеня за період з 28.03.2018 по 24.09.2018, 1 318,89 грн. - інфляційні нарахування за період з 19.12.2017 по 27.09.2018, 1 842,36 грн. - 3% річних за період з 19.12.2017 по 27.09.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем в частині здійснення повного і своєчасного розрахунку за надані послуги, що призвело до виникнення заборгованості та нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2018 відкрито провадження у справі №927/730/18 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач просив суд закрити провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення відшкодування витрат з комунальних послуг за період з листопада 2017 року по лютий 2018 року включно, оскільки у справі №927/287/18 між тими ж сторонами вирішувався спір про стягнення 80 959,66 грн. відшкодування витрат з комунальних послуг за період з листопада 2017 року по лютий 2018 року на підставі договорів оренди будівлі, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та розташованих по проспекту Мира, 20 у м. Чернігові. Рішенням суду у названій справі, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю, а тому повторна подача тих самих позовних вимог є недопустимим. Відповідач вважає, що суд може розглянути лише вимоги щодо стягнення заборгованості за березень та квітень 2018 року, оскільки даний період не був предметом позову по справі № 927/287/18.
Проти решти вимог позивача відповідач заперечував, наголошуючи на тому, що він своєчасно та в повному обсязі здійснював оплату за комунальні послуги та оренду приміщень. В останній опалювальний сезон відповідач не здійснював оплату за послуги з теплопостачання в зв'язку з їх неналежною якістю, про що було відомо позивачу та свідчить листування сторін.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2018 закрито провадження у справі № 927/730/18 в частині стягнення 80 959,66 грн. боргу, 527,90 грн. пені, 570,97 грн. інфляційних та 375,97 грн. 3% річних. В іншій частині в позові відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Вказане судове рішення мотивовано тим, що між тими ж сторонами, про той же самий предмет і з тих же підстав є рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/287/18 від 24.05.2018, яке набрало законної сили 19.06.2018, а тому провадження у справі в частині стягнення заборгованості з теплопостачання за період з листопада 2017 по лютий 2018 у сумі 80959,66 та нарахованих на суму боргу 527,90 грн. пені, 570,97 грн. інфляційних та 375,97 3% річних за період, який був предметом спору у справі №927/287/18, необхідно закрити на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України.
Суд зазначив про відсутність доказів направлення відповідачу рахунків та актів наданих комунальних послуг за спірних період, що є передумовою для відшкодування витрат по сплаті комунальних послуг за умовами п.3.2 укладеного між сторонами договору. При цьому на підтвердження понесених витрат з теплопостачання позивач надав копії банківських виписок, з яких лише частина підтверджує оплату позивачем теплопостачання за спірний період, а саме за березень 2018, решта виписок підтверджують оплату теплопостачання за період, по якому вже винесено рішення у справі №927/287/18. Позивач не надав обґрунтованого розрахунку та доказів на підтвердження пропорційності заявленої до стягнення суми розміру опалювальної площі, яку орендує відповідач.
Також суд стягнув з позивача заявлені відповідачем витрати на правову допомогу в сумі 4 000,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2018 у справі №927/730/18 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають дійсності. Зокрема, позивач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:
- судом не прийнято до уваги, що підстави позовів у справах №927/287/18 та №927/730/18 не є тотожними, оскільки підставою позову у справі №927/287/18 були договори оренди нежитлового приміщення, укладені між сторонами, №41/10 від 02.09.2010, №63/10 від 27.01.2011 та №06/12 від 17.04.2012, тоді як у справі №927/730/18 провадження відкрито на підставі договору №41/10 від 02.09.2010;
- підприємство позивача створено з метою ефективного використання комплексу будівель у м. Чернігові, які є об'єктами комунальної власності Чернігівської області, але у позивача відсутні окремі договори з теплопостачальником по кожній окремій будівлі, яка знаходиться у віданні позивача. За умовами укладеного між сторонами договору обов'язок як щодо розподілу вартості поставленої теплової енергії між кінцевими споживачами, так і щодо відповідальності за правильність нарахування покладено на позивача;
- поза увагою суду залишено те обставину, що протягом строку дії укладеного між сторонами договору відповідач не звертався до позивача з приводу внесення змін до договору в частині розподілу витрат на утримання приміщень або розрахунку суми платежів за теплопостачання, які виставляє позивач;
- не здійснюючи оплату комунальних платежів, відповідач в односторонньому порядку відмовився від договірних зобов'язань;
- відповідачем не спростовано позовних вимог та не надано власного контр розрахунку;
- висновок суду про відсутність доказів надіслання позивачем рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії не відповідає наявним у справі матеріалам. До того ж, рахунок є лише документом, що містить платіжні реквізити, на які підлягають перерахуванню грошові кошти, тоді як відсутність рахунків не звільняє відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань перед позивачем по сплаті наданих комунальних послуг.
Відповідач у відзиві заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначаючи про те, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у даній справі відсутні. На думку відповідача, позивачем не підтверджено сплату ним вартості комунальних послуг, у зв'язку з чим він не може вимагати компенсацію вартості цих послуг від відповідача. Також відповідач зазначив про відсутність доказів, які б свідчили про наявність лише одного договору надання послуг з теплопостачання по всім будівлям, які перебувають у господарському віданні позивача.
Окрім того, до відзиву на апеляційну скаргу відповідачем було додано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Назване клопотання не підлягає задоволенню, оскільки за ціною позову справа №927/730/18 є малозначною та відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Позивач у відповіді на відзив на апеляційну скаргу навів заперечення проти доводів відповідача, аналогічні тим, які вказані в апеляційній скарзі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2018 у справі № 927/730/18 та вирішено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
02.09.2010 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди приміщень №41/10 в будівлі, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та розташованих по проспекту Миру, 20 у м. Чернігові (далі - Договір №41/10), за умовами якого (п.п.1.1, 1.2) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежилого приміщення (надалі майно), яке розташоване в будівлі по проспекту Миру, 20, у м. Чернігові, що закріплені за орендодавцем на праві господарського відання, у складі приміщення, які знаходяться в підвалі вищезазначеної будівлі, загальною площею 377,3 кв. м, що мають окремий вхід. Приміщення передається в оренду з метою розміщення в ньому підприємства громадського харчування: їдальні, дитячого кафе, буфету, кафе-морозиво (без реалізації горілчаних виробів), а саме частина будівлі бувшого готельного комплексу "Десна" - приміщення підвалу: літ. 1-33, літ. 1-36, літ. 1-38, з літ. 1-40 по літ. 1-56, літ. 1-58, з літ. 1-70 по літ. 1-72, літ. 1-ІІ, літ. 1-ІІІ - площею 377,3 кв. м. Майно забезпечене централізованими електро-, тепло- та водопостачання підключене до водовідведення. Внутрішні електричні і сантехнічні системи та обладнання знаходяться в діючому стані.
Порядок нарахування орендної плати та плати за комунальні платежі визначена сторонами у розділі 3 Договору №41/10, згідно з п.п.3.2, 3.8 якого до орендної плати не включається оплата комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, газ, електрична та теплова енергія і т.п.), які орендар сплачує за окремими договорами з постачальниками таких послуг. Якщо комунальні послуги сплачує орендодавець, то орендар компенсує йому здійснені витрати пропорційно займаній площі (або кількості працюючих осіб в залежності від виду комунальних послуг) згідно виставлених рахунків у п'ятиденний термін з моменту виставлення відповідних рахунків. Орендодавець одночасно з рахунками надає орендареві акт наданих комунальних послуг, який останній повинен підписати та повернути орендодавцеві не пізніше трьох днів з моменту його отримання. У разі несвоєчасної або в неповному обсязі сплати вартості комунальних послуг та компенсації вартості витрат з утримання будівлі відповідно до п. 3.2 цього Договору орендар повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п.5.2 Договору №41/10 до обов'язків орендаря віднесено своєчасне і в повному обсязі внесення орендної плати, суми вартості комунальних послуг та інших платежі в порядку і терміни, зазначені у цьому договорі.
В п.10.1 Договору №41/10 передбачено, що останній діє з 02.09.2010 і по 23.08.2025 включно.
02.09.2010 Договір №41/10 посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Денисенко О.В. та зареєстровано в реєстрі за №1261.
На виконання умов Договору №41/10 позивач передав, а відповідач прийняв в користування об'єкт оренди, про що сторонами складено і підписано Акт №1 прийому-передачі в оренду майна комунальної власності області, розташованого за адресою пр. Миру, 20 у м. Чернігові.
Позивач надав до матеріалів справи копію додаткової угоди №1 від 31.12.2010 до Договору №41/10, за умовами якої сторони виклали пункт 3.2 договору в іншій редакції. Однак, як вірно зазначив місцевий господарський сую у своєму рішенні, названа додаткова угода всупереч вимог ст. 793 ЦК України нотаріально не посвідчена, а тому в силу ст. 220 ЦК України є нікчемною і не приймається судом, як належний доказ у справі.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що за твердженням позивача відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання з оплати комунальних послуг у періоді з листопада 2017 року по квітень 2018 року, у зв'язку з чим встановленню і доведенню у даній справі підлягають обставини щодо виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором №41/10 у вказаному періоді.
В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 610, 626 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору, який є обов'язковим до виконання сторонами належним чином та у встановлений строк. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. ст. 759, 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
З матеріалів справи вбачається, що Господарським судом Чернігівської області розглядалася справа №927/287/18 за позовом Комунального підприємства "Діловий центр" Чернігівської обласної ради до Приватного підприємства "Регіональне інформаційно-інвестиційне агентство" про стягнення 87 025,50 грн., про що винесено рішення від 24.05.2018 про відмову у позові, яке у встановленому порядку набрало законної сили 19.06.2018.
З названого судового рішення вбачається, що предметом спору були вимоги про стягнення 80 959,66 грн. відшкодування витрат з комунальних послуг за період з листопада 2017 року по лютий 2018 року на підставі договорів оренди приміщень №41/10 від 02.09.2009, №63/10 від 27.01.2011, №06/12 від 17.04.2012 в будівлі, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та розташованих по проспекту Мира, 20 у м. Чернігові та 5 118,90 грн. пені, 570,97 грн. індексу інфляції, 375,97 грн. 3% річних. При цьому судом було встановлено відсутність опалювальних приміщень за умовами договорів оренди №63/10 від 27.01.2011 та №06/12 від 17.04.2012 та відповіді на адвокатський запит відповідача.
Таким чином у справах №927/730/18 та №927/287/18 підставами спору є один і той самий договір №41/10 від 02.09.2009 та частково період прострочення (з листопада 2017 року по лютий 2018 року у справі №927/287/18, з листопада 2017 року по квітень 2018 року у справі №927/730/18), а також є тотожним суб'єктний склад, у зв'язку з чим місцевим господарським судом в частині вимог позивача про стягнення заборгованості з теплопостачання за період з листопада 2017 по лютий 2018 у сумі 80 959,66 та нарахованих на суму боргу 527,90 грн. пені, 570,97 грн. інфляційних та 375,97 3% річних за період, який був предметом спору у справі №927/287/18, правомірно застосовано норми п.3 ч.1 ст.231 ГПК України та закрито провадження в цій частині у справі №927/730/18.
Заперечення позивача з цього приводу, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються судом як такі, що спростовуються змістом рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/287/18 від 24.05.2018.
Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача відшкодування витрат з оплати комунальних послуг (витрат за теплопостачання) з березня по квітень 2018 року, судом встановлено, що за умовами п.3.2 Договору №41/10 до орендної плати не включається оплата комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, газ, електрична та теплова енергія і т.п.), які орендар сплачує за окремими договорами з постачальниками таких послуг. У разі, якщо комунальні послуги сплачує орендодавець, то орендар компенсує йому здійснені витрати пропорційно займаній площі (або кількості працюючих осіб в залежності від виду комунальних послуг) згідно виставлених рахунків у п'ятиденний термін з моменту виставлення відповідних рахунків. Орендодавець одночасно з рахунками надає орендареві акт наданих комунальних послуг, який останній повинен підписати та повернути орендодавцеві не пізніше трьох днів з моменту його отримання.
Таким чином, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено фіксованої суми платежів, які має здійснювати орендар, у зв'язку з чим передумовою для здійснення відповідачем оплати слугує виставлений позивачем рахунок, який підлягає оплаті у 5-денний термін з дня отримання, та акт наданих комунальних послуг, які має бути підписаний орендарем та повернутий орендодавцю.
Натомість в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу рахунків та актів наданих комунальних послуг за березень, квітень 2018 року.
В апеляційній скарзі позивач посилається на наявні у справі рахунки-фактури та листи з фіскальними чеками. Однак з наданих фіскальних чеків вбачається, що адресатом (одержувачем) вказаних документів є інші особи, а не відповідач (т.с.1, а.с.64, 67).
Надані позивачем на підтвердження понесених витрат з теплопостачання копії банківських виписок (т.с.1, а.с.36-61) також критично оцінюються судом, оскільки частина цих виписок підтверджує оплату позивачем теплопостачання за березень 2018 року, а решта стосується оплати теплопостачання за період, вимоги по якому розглянуто у межах справи №927/287/18. Доказів оплати позивачем послуг з теплопостачання у квітні 2018 року матеріали справи не містять.
Ненадання позивачем доказів на підтвердження розміру понесених ним витрат за теплопостачання у березні та квітні 2018 року, унеможливлює перевірку правильності нарахування заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум за теплопостачання за вказаний період. При цьому судом враховано заперечення відповідача щодо належного надання послуг з теплопостачання.
В апеляційній скарзі позивач зазначав про те, що згідно із Статутом він є підприємством, яке створене для здійснення господарської комерційної діяльності, з метою ефективного використання комплексу будівель, розташованих у м. Чернігові за адресами: вул. Шевченка, 7, пр-кт Миру, 14, пр-кт Миру, 18, пр-кт Миру,20, пр-кт Миру, 49а, вул. Старобілоуська, 25а, вул. Преображенська, 12, вул. Коцюбинського, 70 та адміністративного приміщення в цокольному поверсі житлового будинку по пр-кту Миру, 61, які є об'єктами комунальної власності Чернігівської області. При цьому у позивача немає окремих договорів з підприємством теплопостачальником по кожній окремій будівлі з вищевказаних.
Однак при цьому позивачем взагалі не надано суду договору, укладеного з підприємством теплопостачання, за яким позивачем здійснювалася оплата за надані послуги, а відтак не підтвердив, що оплата згідно наданих банківських виписок перераховувалася ним за теплопостачання саме орендованої відповідачем будівлі.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що за умовами укладеного між сторонами договору обов'язок як щодо розподілу вартості поставленої теплової енергії між кінцевими споживачами, так і щодо відповідальності за правильність нарахування покладено на позивача, що в свою чергу свідчить про правильність здійснених ним розрахунків, оцінюється судом критично, оскільки з наявного у справі листа позивача №853-18 від 24.10.2018 слідує, що в період з жовтня 2017 до 31.04.2018 приміщення у будівлі по пр-кту Миру, 20 в м. Чернігові орендували 18 осіб, приміщення загальною площею 147,4 кв. м. з 09.10.2017 по 26.04.2018 взагалі не були орендовані. При цьому позивач не надав обґрунтованого розрахунку з доказами на підтвердження пропорційності заявленої до стягнення суми розміру опалювальної площі, яку орендує саме відповідач.
Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про непідтвердженість вимог позивача щодо стягнення з відповідача вартості комунальних послуг за березень, квітень 2018 року, у зв'язку з чим в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Вимоги позивача про стягнення інфляційної складової боргу, 3% річних та пені, нарахованих на заборгованість за період березень, квітень 2018 року є похідними від вимоги про стягнення боргу за вказаний період, в задоволенні якої судом відмовлено, а тому названі вимоги також не підлягають задоволенню.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення суду відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати, пов'язані з її поданням покладаються на скаржника.
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
В ст. 129 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Тобто, відшкодування вказаних витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
До відзиву на апеляційну скаргу додано копію платіжного доручення №1470 від 04.02.2019 на суму 4 000,00 грн., сплаченою на користь Лопатки В.М. з вказівкою у графі «призначення платежу» на надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції по господарській справі №927/730/18. Окрім того, в матеріалах справи наявні копії наступних документів: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000287 на ім'я Лопатки В.М.; довіреності від 03.04.2018, виданої відповідачем на ім'я адвоката Лопатки В.М.; договору про надання правової допомоги від 03.04.2018, в п.3.2 якого зазначено про те, що розмір гонорару адвоката за участь у судовому розгляді справи складає від 4 000,00 грн. за кожну судову справу по кожній судовій інстанції окремо; рекомендації щодо застосування рекомендованих ставок адвокатського гонорару.
Враховуючи відмову у задоволенні апеляційної скарги, а також клопотання відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 4 000,00 грн., викладене у відзиві на апеляційну скаргу, вказані витрати підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Діловий центр" Чернігівської обласної ради залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2018 у справі №927/730/18 залишити без змін.
3. Справу №927/730/18 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
4. Стягнути з Комунального підприємства "Діловий центр" Чернігівської обласної ради (м. Чернігів, пр. Миру, 49 А код ЄДРПОУ 33469496) на користь Приватного підприємства "Регіональне інформаційне-інвестиційне агентство" (м. Чернігів, пр. Миру, 20 код ЄДРПОУ 37199047) 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
5. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ.
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 21.03.2019.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Т.П. Козир
А.І. Тищенко