вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" березня 2019 р. Справа№ 910/167/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Грека Б.М.
Верховця А.А.
за участю секретаря Корінної А.О.
учасники провадження у судове засідання не викликались,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку (далі - АТ КБ) "Приватбанк"
на ухвалу господарського суду м.Києва від 23.01.2019р.
(повний текст складено 23.01.2019р.)
у справі №910/167/19 (суддя Пінчук В.І.)
за заявою АТ КБ "Приватбанк"
про видачу судового наказу в порядку наказного провадження
Ухвалою господарського суду м.Києва від 23.01.2019р. у справі №910/167/19 відмовлено АТ КБ "Приватбанк" у видачі судового наказу в порядку наказного провадження про стягнення з Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Пащенка О.М. 168 957,84 грн.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, АТ КБ "Приватбанк" подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду м.Києва від 23.01.2019р., в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м.Києва від 23.01.2019р. у справі №910/167/19 про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення з ФОП Пащенка О.М. заборгованості за тілом кредиту в розмірі 101 254,87 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 27 213,40 грн., заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмірі 24 840 грн. В цій частині вимог справу №910/167/19 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на ухвалу господарського суду м.Києва від 23.01.2019р. по справі №910/167/19 та призначено її до розгляду на 18.03.2019р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
03.01.2019р. до господарського суду м.Києва надійшла заява АТ КБ "Приватбанк" про видачу судового наказу в порядку наказного провадження про стягнення з ФОП Пащенка Олександра Миколайовича 168957,84 грн., з яких: 101254,87 грн. - заборгованість за кредитом, 27213,40 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 24840 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 15649,57 грн. - пеня.
Вказана заява обґрунтована неналежним виконанням боржником умов кредитного договору б/н від 04.07.2017р.
Відповідно до ч.2 ст.12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Частинами 1, 2 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Статтею 150 Господарського процесуального кодексу України наведено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, зокрема, пунктами 3, 4 ч. 3 зазначеної статті передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Грошовим, за змістом ст. ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема, з договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правові наслідки порушення юридичними та фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами ст. ст. 549 - 552, ст. 611, ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
Таким чином, заявником заявлено вимоги про стягнення грошових зобов'язань, що виникли внаслідок невиконання ним договору.
Відповідно до п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 згаданої постанови пленуму).
Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, а відтак не є заборгованістю за договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ГПК України у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою пов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Будь-яких заперечень ФОП Пащенка О.М. відносно наведених вище обставин в матеріалах справи не має.
Місцевий суд на названі обставини уваги не звернув і необґрунтовано відмовив АТ КБ "Приватбанк" у видачі судового наказу в частині стягнення з ФОП Пащенка О.М. заборгованості за тілом кредиту в розмірі 101 254,87 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 27 213,40 грн., заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмірі 24 840 грн.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В іншій частині ухвала господарського суду м.Києва від 23.01.2019р апелянтом не оскаржувалась.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга АТ КБ "Приватбанк" підлягає частковому задоволенню, а ухвала місцевого суду від 23.01.2019р. - частковому скасуванню.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду м.Києва від 23.01.2019р. по справі №910/167/19 - скасувати в частині відмови АТ КБ "Приватбанк" у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Пащенка Олександра Миколайовича заборгованості за тілом кредиту в розмірі 101 254,87 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 27 213,40 грн., заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмірі 24 840 грн.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким частково задовольнити заяву АТ КБ "Приватбанк" про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Пащенка Олександра Миколайовича заборгованості за тілом кредиту в розмірі 101 254,87 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 27 213,40 грн., заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмірі 24 840 грн.
Справу №910/167/19 повернути до господарського суду м.Києва, який зобов'язати видати наказ.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складений та підписаний 21.03.2019р.
Головуючий суддя В.О. Пантелієнко
Судді Б.М. Грек
А.А. Верховець