вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" березня 2019 р. Справа№ 925/843/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Козир Т.П.
Тищенко А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційну скаргу Бузівської сільської ради
на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.11.2018 (повний текст складено 30.11.2018)
у справі №925/843/18 (суддя Довгань К.І.)
за позовом Черкаського обласного центру зайнятості в особі Жашківської
районної філії
до Бузівської сільської ради
про стягнення 12 125,96 грн.
Черкаський обласний центр зайнятості в особі Жашківської районної філії (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Бузівської сільської ради (далі за текстом - відповідач) 12 125,96 грн. забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, виплачених за період з 19.02.2018 по 14.06.2018 працівнику відповідача ОСОБА_2, яку було поновлено на роботі за рішенням суду. Відповідно до ч.4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відповідач, як роботодавець, зобов'язаний сплатити на користь позивача вищевказану суму, але відмовляється це зробити, що й зумовило звернення позивача до суду.
Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на тому, що поновлення ОСОБА_2 на роботі не було, оскільки розпорядження Бузівського сільського голови про її звільнення залишається чинним. Крім того, в структурі апарату Бузівської сільської ради відсутня така посада, як працівник з військового обліку.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.11.2018 у справі №925/843/18 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 12 125,96 грн. виплаченого забезпечення та 1 762,00 грн. судового збору.
Вказане судове рішення мотивовано тим, що відповідач є роботодавцем ОСОБА_2, який зобов'язаний виконати вимогу, передбачену Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" щодо відшкодування позивачу допомоги по безробіттю, виплачену ОСОБА_3 як безробітній, з огляду на судове рішення Жашківського районного суду від 07.05.2018 у справі №693/144/18 про поновлення даної особи на посаді працівника з військового обліку Бузівської сільської ради Жашківського району.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 13.11.2018 у справі №925/843/18 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вимоги та доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводилися відповідачем місцевому господарському суду. Відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийнято судом з порушенням норм ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом не з'ясовано обставини, якими сторони обґрунтовували свої вимоги та заперечення.
Позивач у відзиві заперечував проти апеляційної скарги, зазначаючи про те, що місцевим господарським судом було повно та всебічно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми чинного законодавства.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
05.02.2018 ОСОБА_2 звернулася до Жашківського районного центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітного у зв'язку зі звільненням з посади розпорядженням відповідача №2-18 від 18.01.2018.
За вказаною заявою ОСОБА_2 надано статус безробітної у Прилуцькому міськрайонному центрі зайнятості з 28.08.2017 (наказ №НТ180205 від 05.02.2018) та призначено виплату допомоги по безробіттю (наказ №НТ180212 від 12.02.2018) відповідно до ч.1, 3, 4 ст. 22, ч.1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Рішенням Жашківського районного суду від 07.05.2018 у справі №693/144/18 за позовом ОСОБА_2 до Бузівської сільської ради Жашківського района та ОСОБА_4 про поновлення на роботі, скасування розпорядження сільського голови та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, яке набрало законної сили 14.06.2018, ОСОБА_2 поновлено на посаді працівника з військового обліку Бузівської сільської ради Жашківського району.
Наказом директора Жашківської районної філії Черкаського ОЦЗ №НТ180625 від 25.06.2018 припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_2 згідно з п.2 ч.1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" у зв'язку з поновленням безробітного на роботі за рішенням суду.
У період перебування ОСОБА_2 на обліку у статусі безробітної на її користь позивачем було здійснено виплату матеріального забезпечення в загальній сумі 12 125,96 грн. за період з 19.02.2018 по 14.06.2018, про що свідчить довідка позивача №01-20/277 від 14.08.2018.
Позивачем було видано наказ №3 від 27.06.2018 "Про утримання суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному з Бузівської сільської ради", згідно з яким з відповідача підлягала поверненню виплачена допомога по безробіттю ОСОБА_2 у сумі 12 125,96 грн. за період з 19.02.2018 по 14.06.2018 протягом 15 календарних днів після отримання копії даного наказу.
Відповідач у листі №02-18/529 від 09.07.2018 повідомив позивача про те, що розпорядження Бузівського сільського голови «Про фактичне звільнення ОСОБА_2» №2-18 від 18.01.2018 залишається чинним, а тому відповідач вважає безпідставною вимогу позивача про повернення коштів згідно з наказом №3 від 27.06.2018 "Про утримання суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному з Бузівської сільської ради".
Колегія суддів вважає безпідставною відмову відповідача від повернення виплаченої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю, з огляду на наступне.
В ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до п.п.1, 8 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
В ч.1 ст. 34 названого Закону передбачено, що Фонд має право: стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу;
Законодавцем передбачено тільки три правові підстави згідно з ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" щодо виникнення обов'язку з відшкодування фонду соціального страхування понесених ним витрат на оплату працівнику по безробіттю чи наданих йому соціальних послуг, а саме: за судовим рішенням про поновлення працівника на роботі; незаконна виплата безробітному суми забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю. Зазначені підстави не можуть тлумачитися розширено, оскільки трудовим та цивільно-процесуальним законодавством передбачено особливості набрання чинності рішеннями судів про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку на користь поновленої особи і місцевим господарським судом у даній справі це прийнято до уваги.
З матеріалів справи вбачається, що в резолютивній частині рішення Жашківського районного суду від 07.05.2018 у справі №693/144/18 зазначено про те, що дана постанова суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць - підлягає негайному виконанню.
Отже, обов'язок працедавця відшкодувати фонду соціального страхування суму виплат по безробіттю та наданих соціальних послуг виникає за наслідком прийняття судового рішення про поновлення працівника на роботі (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 921/220/17-г/16).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає непереконливими доводи апеляційної скарги про те, що поновлення ОСОБА_2 на роботі не відбулося. До того ж, відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання, а відтак рішення Жашківського районного суду від 07.05.2018 у справі №693/144/18 є обов'язковим до виконання відповідачем.
Зважаючи на викладені обставини в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідач зобов'язаний в силу норм ч.4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" повернути суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення останнього на роботі за рішенням суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №927/171/17).
Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення суду відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати, пов'язані з її поданням покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Бузівської сільської ради залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.11.2018 у справі №925/843/18 залишити без змін.
3. Справу №925/843/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 20.03.2019.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Т.П. Козир
А.І. Тищенко