79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"20" березня 2019 р. Справа №914/1172/18
Західний апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.
Суддів: Кравчук Н.М.
ОСОБА_1
при секретарі Михайлишин С. В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 відділу міста Львова, вих. № 157 від 14.01.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/296/19 від 18.01.2019)
на рішення Господарського суду Львівської області від 26.12.2018 (повний текст складено 29.12.2018)
у справі №914/1172/18, суддя Гоменюк З.П.,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 ОСОБА_4”, м.Київ
до відповідача ОСОБА_2 відділу міста Львова, м. Львів
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 товариства “Укртрансгаз”, м. Київ
про стягнення 839544,97 грн
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м.Львів
до відповідача ОСОБА_2 відділу міста Львова, м. Львів
про стягнення 2243268,39 грн.
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - ОСОБА_7, ОСОБА_8
від третьої особи 1- ОСОБА_9
від третьої особи 2 - ОСОБА_10- О. І.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.12.2018 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 ОСОБА_4” - відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_5 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” - задоволено. З ОСОБА_2 відділу міста Львова на користь ОСОБА_5 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” стягнуто 2243268,39 грн, вартості природного газу за квітень 2018 року та судовий збір в розмірі 33649,03 грн.
18 січня 2019 року на вказане рішення суду поступила апеляційна скарга ОСОБА_2 відділу міста Львова, вих. № 157 від 14.01.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/296/19 від 18.01.2019), в якій останній просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові третьої особи відмовити.
При цьому зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що споживання в квітні 2018 року квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова газу відноситься до несанкціонованого відбору природнього газу. Судом, на думку відповідача, не досліджено питання яким чином в лютому та березні 2018 року поставлений газ відноситься до номінації постачальника за договором ТОВ «УКР ОСОБА_4», а за тих же умов в квітні відбір газу визначається несанкціонованим. Окрім того, відповідач вказує на те, що судом не надано оцінки діям ПАТ «Львівгаз» щодо непогодження номінації у зв'язку з тривалою заборгованістю, проте при цьому зазначено код 12 (відсутність технічної можливості).
У відзиві на дану апеляційну скаргу представник ПАТ «Львівгаз» заперечив проти її задоволення, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 товариства “Укртрансгаз” надала пояснення, в яких зазначила інформацію щодо замовників послуг транспортування, на яких була здійснена алокація фактичних обсягів природного газу ОСОБА_2 відділу м. Львова в січні-вересні 2018 року.
Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, при цьому був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового повідомлення.
Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Як вбачається із матеріалів справи, 26.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 газ ресурс» (надалі - позивач) та Квартирно - експлуатаційним відділом м. Львова ( надалі - відповідач) було укладено договір № ГБ Л2602 постачання природного газу ( надалі договір).
Згідно п. 1.1. та 1.2 Постачальник ( позивач) зобов'язується поставити Споживачу у 2018 році товар: природний газ (ДК 021:2015 -09120000-6 Газове паливо) (далі газ), в обсягах та порядку, передбачених даним Договором, а Споживач (відповідач) зобов'язується прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
27 лютого 2018 року між сторонами по справі було підписано Додаткову угоду №1 до Договору. Вказаною угодою сторони погодили загальний обсяг закупівлі та ціну за одиницю товару -1000,00 м. куб. природного газу.
19 квітня 2018 року між сторонами по справі було підписано Додаткову угоду №2 до Договору. Вказаною угодою сторони внесли зміни до Договору в частині планових місячних обсягів поставки, загального обсягу закупівлі та ціні за одиницю товару - 1000,00 м. куб. природного газу.
В матеріалах справи також наявні акти-приймання передачі природного газу, підписані сторонами:
- від 28.02.2018 року обсягом 595,050 тис.м.куб. природного газу на загальну суму 5467914, 46 грн. з ПДВ в лютому 2018 року;
- від 31.03.2018 року обсягом 558,648 тис.м.куб. природного газу на загальну суму 5133416,47 грн. з ПДВ в березні 2018 року;
- від 30.04.2018 року обсягом 88,058 тис.м.куб. природного газу на загальну суму 839544,97 грн. з ПДВ в квітні 2018 року.
Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2018 року за квітень 2018 року відповідачем не підписаний.
Згідно листа №1214 відповідач замовив у позивача поставку природного газу обсягом 100,000 тис. м. куб.
Крім цього, в матеріалах справи є листи (номінації) ТОВ «ОСОБА_3 газ ресурс» від 20.03.2018 р., 26.03.2018 р., 29.03.2018 року та 02.04.2018 року про постачання природного газу в квітні 2018 року по об'єктах споживача.
Також судом встановлено, що 01.01.2016 року між ОСОБА_5 акціонерним Товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» ( третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору) та ОСОБА_2 відділом м. Львова (відповідачем) укладено договори розподілу природного газу шляхом надання підписаної Відповідачем заяви-приєднання №094207HQ0REB016 та №094207HQ0RАB016 від 01.01.2016 року до умов типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015.
Відповідно до п.1.3 типового договору цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст. ст. 633, 634, 641та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом, та/або сплата рахунку оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
За цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п.2.1. типового договору).
Факт надання послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, згідно пункту 6.6 типового договору та пункту 6 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, підтверджується підписаним позивачем актом наданих послуг.
Згідно п. 6.4 типового договору розподілу природного газу оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
За наявності підтвердженого обсягу природного газу споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим договором оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить споживачу, до межі балансової належності його об'єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу. Приймання-передача обсягу газу, належного споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від оператора ГРМ до споживача відбуваються на межі балансової належності об'єкта споживача (п. 3.2. договору).
За умовами п. 3.3 договору та п. 3 гл. 5 розділу VI Кодексу ГРМ споживач, що не є побутовим, зобов'язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об'єм споживання природного газу споживача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу.
Відповідно до п.п. 5 п. 7.4 договору споживач зобов'язується не допускати несанкціонованого відбору природного газу.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з договором та чинним законодавством України (п. 8.1 договору).
На виконання умов договору розподілу, протягом квітня 2018 року ПАТ «Львівгаз» (третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору) розподілило (доставило) відповідачу в обсязі 88,058 тис.м.куб. природного газу, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу газу, а саме: №ЛВ000054580 від 30.04.2018 року, №ЛВ000052989 від 30.04.2018 року, №ЛВ000047194 від 30.04.2018 року, №ЛВ000047023 від 30.04.2018 року, №ЛВ000047174 від 30.04.2018 року, №ЛВ000047283 від 30.04.2018 року.
Проте, як стверджує ПАТ «Львівгаз» (третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору), газ спожитий в квітні 2018 року був отриманий відповідачем без жодної правової підстави. У зв'язку із цим, ПАТ «Львівгаз» в даній справі звернувся із самостійними вимогами про сплату вартості природного газу, спожитого відповідачем у квітні 2018 року.
Судом також встановлено, що у зв'язку із заборгованістю відповідача перед ПАТ «Львівгаз» за неврегульований небаланс за серпень 2017 року, яка встановлена постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 по справі №914/2059/17, ПАТ «Львівгаз» направляло відповідачу повідомлення про самостійне припинення газоспоживання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями:
- про припинення газопостачання від 13.11.2017 року;
- про припинення газопостачання №25 від 15.11.2017 року;
- про припинення (обмеження) газопостачання №П349 від 30.03.2018 року.
Натомість, відповідач, за твердженням третьої особи із самостійними вимогами, відмовляв у наданні доступу для відключення об'єктів працівниками ПАТ «Львівгаз».
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 40 Закону України від 09.04.2015 № 329-VIII «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується регулятором - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Пунктом 1 глави 5 розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначено, що споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем і оператором ГРМ здійснюється за умови: наявності у споживача (його постачальника) підтверджених обсягів природного газу (лімітів) на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Частиною 2 ст.13 Закону України "Про ринок природного газу" визначені обов'язки споживача, зокрема, укласти договір про постачання природного газу, не допускати несанкціонованого відбору природного газу, припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом.
Відповідно до п. 5 глави І розділу І Кодексу газотранспортної системи несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу;
номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності);
підтверджена номінація - підтверджений оператором газотранспортної системи обсяг природного газу замовника послуг транспортування, який буде прийнятий від замовника в точках входу до газотранспортної системи та переданий замовнику в точках виходу з газотранспортної системи у відповідний період, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності);
підтверджений обсяг природного газу - обсяг (об'єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника;
небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації;
алокація - віднесення оператором газотранспортної системи обсягу природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.
Згідно положень глави 1 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи для отримання послуг з транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку.
Відповідно до п. 8 глави 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС алокація фактичних обсягів споживача можлива тільки на постачальника, зазначеного у відповідній підтвердженій номінації/місячній номінації/реномінації, крім випадків, передбачених нижче.
У разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи, а по прямому споживачу - на оператора газотранспортної системи.
Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ «Львівгаз» (третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору) у своєму позові зазначає про факт наявності заборгованості КЕВ м. Львова перед ПАТ «Львівгаз» за неврегульований небаланс за серпень 2017 року, який встановлено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 по справі №914/2059/17.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.11.2017 у справі № 914/2059/17 за позовом ТОВ «Крафт Фінанс» до відповідача ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», за участю третіх осіб 1, 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТОВ «Львівгаз збут» та ПАТ «Укртрансгаз», третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 відділу м. Львова про зобов'язання відповідача припинити вчинення певних дій; зобов'язання відповідача до вчинення певних дій; визнання позивача єдиним гарантованим постачальником природного газу в квітні-серпні 2017р. позов задоволено частково. Вирішено зобов'язати ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» припинити здійснювати розподіл природного газу, який постачається іншими постачальниками на КЕВ у м. Львові на період дії договору на постачання природного газу №1-С/03/4 від 29.03.2017 укладеного між КЕВ м. Львова та ТОВ «Крафт Фінанс», визнано ТОВ «Крафт Фінанс» єдиним гарантованим постачальником природного газу в квітні-серпні 2017 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 у справі №914/2059/17 апеляційну скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» задоволено частково, рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2017 у справі № 914/2059/17 скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про зобов'язання ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» припинити здійснювати розподіл природного газу, який постачається іншими постачальниками на КЕВ у м. Львові на період дії договору на постачання природного газу № 1-С/03/4 від 29.03.2017 укладеного між КЕВ м. Львова та ТОВ «Крафт Фінанс» та визнання за ТОВ «Крафт Фінанс» єдиним гарантованим постачальником природного газу в квітні-серпні 2017 року відмовлено повністю. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2017 у справі № 914/2059/17 залишено без змін.
У постанові зазначено, що КЕВ м. Львова за серпень 2017 року отримано природний газ без правової на те підстави. В результаті несанкціонованого відбору газу весь обсяг газу, отриманий КЕВ м. Львова за серпень 2017, внесений на алокацію оператора газорозподільної системи ПАТ «Львівгаз» в порядку, передбаченому абзацом 2 п. 8 глави 3 розділу ХІІ Кодексу газотранспортних систем.
Таким чином, факт заборгованості відповідача перед ПАТ «Львівгаз» за небаланс серпня 2017 року підтверджується вищевказаною постановою та є преюдиційною обставиною і не потребує повторного доведення.
Доказів сплати вищевказаної суми заборгованості в справі немає.
Відповідно до п.п. 9 п.1 Розділу 7 Кодексу ГРС оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження /припинення природного газу, зокрема і випадку наявності заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ.
Абзацом 5 пункту 4 глави 5 розділу VI Кодексу ГРС передбачено, що, якщо неврегульваний небаланс станеться внаслідок відсутності у споживача підтвердженого обсягу природного газу на розрахунковий період, або внаслідок відмови в доступі до об'єкта споживача для здійснення Оператором ГРМ припинення розподілу природного газу, або внаслідок невиконання споживачем письмової вимоги Оператора ГРМ самостійно припинити (обмежити) споживання природного газу, коефіцієнт компенсації має становити 2.
З урахуванням наявності в матеріалах справи доказів про вжиття ПАТ «Львівгаз» заходів для припинення газопостачання та відмови відповідача у наданні дозволу для припинення газопостачання, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для віднесення обсягу розподіленого газу відповідачу за квітень 2018 року до небалансу Оператора ГРМ із коефіцієнтом 2.
Крім цього, згідно з положеннями п.1 ч.2 ст. 14 ЗУ «Про ринок природного газу» за умови виконання споживачем своїх зобов'язань за договором постачання зміна постачальника за ініціативою споживача має бути завершена в термін не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити постачальника, за умови дотримання правил зміни постачальника, у тому числі обов'язку щодо здійснення повного остаточного розрахунку з попереднім постачальником;
Згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 у справі №914/2059/17 колегія суддів погодилась з поясненням позивача, що природний газ в обсязі 130,057 тис.м. куб. не міг бути переданий, незважаючи на те, що були підтверджені номінації в ТОВ «Крафт Фінанс», в силу обмежень, зазначених в абзаці 2 п. 5 Розділу IV Правил постачання природного газу, оскільки в споживача була заборгованість, яка підтверджена, зокрема рішенням Господарського суду Львівської області від 19.04.2017 у справі №914/585/17 та станом на 19.04.2017 становила 2 100 816,03 грн., перед первісним постачальником природного газу, яким являється ТОВ «Львівгаз збут».
Натомість, підтвердженням такої є укладення договору із ТОВ «Львівгаз збут» по переговорній процедурі в системі «Ргоzoro».
Про наявність заборгованості також свідчить рішення господарського суду Львівської області від 31.10.2018 року в справі № 914/1127/18 за позовом ТОВ "Львівгаз збут" до ОСОБА_2 відділу м. Львова про стягнення заборгованості згідно актів приймання передачі природного газу за квітень - липень 2017 року в розмірі 1 192 009,58 грн., з яких: 1 034 874,83 грн. - основний борг, 124 785.54 грн. - інфляційних втрат, 32 349.21 грн. - 3% річних, який позов ПАТ «Львівгаз» задоволено в повному обсязі.
Таким чином, відповідач, маючи заборгованість перед ТОВ «Львівгаз збут» уклав договір із позивачем без дотримання вимог ст. 14 ЗУ «Про ринок природного газу», наведене спростовує доводи, про відсутність несанкціонованого відбору газу за період квітня 2018 року, викладені в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта.
керуючись ст.ст. 86, 255, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відділу міста Львова, вих. № 157 від 14.01.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/296/19 від 18.01.2019) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 26.12.2018 у справі № 914/1172/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.03.2019
Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.
Суддя Кравчук Н. М.
Суддя Кордюк Г.Т.