Провадження № 33/803/245/19 Справа № 201/14148/18 Суддя у 1-й інстанції - Гончаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко В. Д.
19 березня 2019 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Коваленко В.Д.,за участю адвоката ОСОБА_1, та ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі, , апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на постанову судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 січня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення, щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого заступником директора департаменту АТ КБ «Приватбанк», який мешкає за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, 39/34,-
Цією постановою, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні алміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень.
Стягнуто судовий збір з ОСОБА_2, на користь держави у розмірі 352 гривні 40 копійок.
Як видно з оскаржуваної постанови ОСОБА_2 було визнано винним в тому, що він о 19 годині 40 хвилин, 12 грудня 2018 року, керуючи автомобілем «Рено Дастер», д/н НОМЕР_1, під час руху заднім ходом в районі буд. № 15 по вул. Чернишевського в м. Дніпрі, не переконався в безпечності свого маневру, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався позаду. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху України, спричинив матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам.
В апеляційній скарзі:
- адвокат ОСОБА_1, просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП..
Вважає, що вказане рішення суду не відповідає матеріалам та обставинам справи, виходячи з наведеного нижче:
На думку апелянта, суд значно відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, та порушив вимоги п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року за № 14, де зазначено, що необхідно « звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.».
Вважає, що вказане рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи.
Посилається, що у своїй постанові суд першої інстанції, даючи аналіз діям водія ОСОБА_2, вказав, що він здійснював рух заднім ходом. При цьому водій ОСОБА_3 знаходився позаду та своїми діями не міг запобігти наслідкам цієї пригоди, оскільки рух здійснювався на нього автомобілем, що знаходився попереду.
Факт відсутності в діях водія автомобіля Рено ОСОБА_2, на думку апелянта, підтверджується матеріалами справи та висновками авто технічного дослідження. Ствердження суду першої інстанції про те, що дослідження зроблено експертом на підставі вихідних даних наданих тільки стороною захисту, не відповідає дійсності, оскільки експерту були надані всі матеріали адміністративної справи, про що відмічено у висновках експерта.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, аналогічну думку ОСОБА_2 перевіривши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Однак, суд першої інстанції належним чином не дотримався вищезазначених вимог закону, не з'ясував дійсні обставини щодо вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Викладені в постанові висновки суду, не узгоджуються з доказами, що містяться в матеріалах справи.
У своїй постанові суд першої інстанції, даючи аналіз діям водія ОСОБА_2, вказав, що він здійснював рух заднім ходом. При цьому водій ОСОБА_3 знаходився позаду та своїми діями не міг запобігти наслідкам цієї пригоди, оскільки рух здійснювався на нього автомобілем, що знаходився попереду.
Але, це твердження не відповідає дійсному механізму дорожньо-транспортної пригоди у зв'язку з тим, що до зіткнення водій ОСОБА_3 рухався не позаду автомобіля Рено під керуванням водія ОСОБА_2, а рухався по зустрічній смузі і почав виконувати маневр повороту наліво в напрямку смуги руху автомобіля Рено, і пересікаючи, при цьому дві трамвайні колії, наближаючись до смуги руху автомобіля Рено та в подальшому пересікаючи смугу руху автомобіля Рено зліва направо за напрямком руху автомобіля Рено, саме в той момент, коли автомобіль Рено вже рухався заднім ходом. Даний механізм розвитку пригоди підтверджується фото таблицею до схеми ДТП, на якій чітко видно, що водій автомобіля Рено практично завершив свій маневр та вже виїхав з місця стоянки, коли в цей час його смугу руху почав пересікати автомобіль МАЗДА, водій якого до цього рухався не позаду автомобіля Рено, а рухався по зустрічній для автомобіля Рено смузі і виконував маневр повороту вліво, аби скоріше зайняти місце стоянки.
Вказане підтверджується не тільки послідовними поясненнями ОСОБА_2, але й експертним дослідженням від 16.01.2019 року.
Згідно висновків єксперта:
1. В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водію автомобіля "МАЗДА-626" реєстраційний номер АЕ 5539 CM ОСОБА_4 необхідно було діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.
Дії водія автомобіля "МАЗДА-626" ОСОБА_4 при заданому механізмі ДТП не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху.
2. В діях водія автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_2, при заданому механізмі ДТП, невідповідностей вимогам п. 10.1 або 10.9 Правил дорржнього руху України не вбачається.
Висновки вказаного експертного дослідження вважаю правильними, науково-обгрунтованими, які повністю узгоджуються зі схемою ДТП, та переглянутим в апеляційному суді відеозаписом події, на якому чітко зафіксовано факт порушення ПДР саме водієм ОСОБА_3, який рухався не позаду автомобіля Рено під керуванням водія ОСОБА_2, а рухався по зустрічній смузі і почав виконувати маневр повороту наліво в напрямку смуги руху автомобіля Рено і, пересікаючи при цьому дві трамвайні колії, наближаючись до смуги руху автомобіля Рено та в подальшому пересікаючи смугу руху автомобіля Рено зліва направо за напрямком руху автомобіля Рено, саме в той момент, коли автомобіль Рено вже рухався заднім рухом. Тому вказане порушення з боку ОСОБА_3 і знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з ДТП.
Але вказані обставини судом першої інстанції не були належно з'ясовані.
Зазначаю, що згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом
Відповідно до ч. 3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Сукупність наведеного вище свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, щодо відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо встановлення вини ОСОБА_2, не підтверджені належними і допустимими доказами, суперечать фактичним обставинам, що виключає адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією.
За таких обставин, вважаю необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, постанову - скасувати, постановити нову, якою ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 , - задовольнити.
Постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 січня 2019 року якою ОСОБА_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у сумі 340 гривень - скасувати.
Постановити нову, якою ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, та провадження на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили нега йно, і оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Дніпропетровської області ОСОБА_5