Справа № 569/13524/18
18 березня 2019 року
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючої судді - Панас О.В.
при секретарі судового засідання - Корнійчук А.В.
з участю:
позивачки - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що вона з ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з 25 жовтня 2003 року по 10 вересня 2010 року. За рішенням Рівненського міського суду, 10 вересня 2010 року шлюб між ними було розірвано.
За час подружнього життя в них народилось двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
На підставі рішення Рівненського міського суду від 01 квітня 2011 року відповідач зобов'язаний виплачувати аліменти на її користь на утримання дітей у розмірі 2/5 частин з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У листопаді 2015 року відповідач звернувся до суду з позовною заявою про зміну розміру аліментів, а саме зменшення розміру аліментів з 2/5 частин (40%) від усіх видів доходу до 450 грн. на кожну дитину.
В подальшому відповідач змінив суму з 450 грн. на 1/8 частини на кожну дитину , від усіх видів доходу. Судом було прийнято рішення залишити розмір аліментів 2/5 частин (40%) від усіх видів доходу. В апеляційному суді колегія суддів прийняла рішення розмір стягуваних аліментів змінити і стягувати у розмірі по 1/6 частині усіх видів його заробітку (доходу) на одну дитину, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У зв'язку зі вступом в силу 08 липня 2017 року Закону України № 4928 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення захисту права дитини на належне утримання», та Закону 2037-19 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», внесено зміни до Сімейного кодексу України, а саме частини 2 статті 182: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Просила змінити розмір аліментів, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовну заяву в межах її доводів. Просила позов задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечив проти стягнення з нього аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частки заробітної плати на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення. Судом встановлено, що сторони з 25 жовтня 2003 року перебували у шлюбі, який Рішенням Рівненського міського суду від 10 вересня 2010 року у справі № 2-4435/10 був розірваний. Свідоцтвами про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується, що їхніми батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Рішенням Рівненського міського суду від 01 квітня 2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 2/5 частин усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 лютого 2011 року і до повноліття дітей. Згідно рішення Рівненського міського суду від 18.01.2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів відмовлено. Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 19.02.2016 року , рішення Рівненського міського суду від 18.01.2016 року скасовано, вирішено розмір стягуваних з ОСОБА_2 на підставі рішення Рівненського міського суду від 1 квітня 2011 року аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, змінити. З дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання кожного з неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, стягувати аліменти у розмірі по 1/6 частині усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З досліджених судом інших письмових доказів, встановлено, що ОСОБА_2 офіційно працевлаштований у ФОП ОСОБА_5, відповідно до довідки про доходи № 1 від 29.01.2019 р., загальна сума його доходу за період з 01.11.2018 р. по 31.12.2018 р. без урахування аліментів становить 7466,00 грн. Встановлено, що у відповідача змінився сімейний стан, він одружений вдруге 07.10.2011 року , згідно свідоцтва про шлюб , актовий запис № 1501 зареєстрований відділом ДРАЦС Рівненського міського управління юстиції. Від вказаного шлюбу має дитину, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, що підтверджується оглянутим свідоцтвом про народження дитини. Відповідно до вимог частини першої статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до вимог частини першої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, відповідно до ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, згідно ЗУ від 17.05.2017р. В обгрунтуванні підстав звернення до суду ОСОБА_1 посилається саме на положення закону щодо мінімального розміру аліментів на дитину, який було змінено Законом України і є обов"язковим до виконання.
Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.
При цьому суд приймає до уваги те, згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», встановлено прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2019 пo 30 червня - 2027 грн., з 01 липня пo 30 листопада - 2118 грн., з 01 грудня - 2218 грн.
Як визначено у статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з принципами Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. (Принцип 2).
Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. (Принцип 4)
Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Він повинен, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. (Принцин 6).
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Оцінюючи положення статті 180 СК України щодо обов'язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття в контексті згаданого законодавства, суд визнає, що забезпечення дитини на рівні встановленого прожиткового мінімуму є спільним обов'язком батьків, тобто матері та батька.
За наведених обставин, враховуючи загальні засади регулювання сімейних відносин, визначених у статті 7 СК України, а саме, рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї, а також приймаючи до уваги положення частини другої статті 182 СК України, суд вважає необхідним та доцільним змінити розмір аліментів та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, з дати пред"явлення позову до суду, визнаючи вказаний розмір аліментів справедливим та розумним. У зв'язку з задоволенням позову про зміну розміру аліментів припинити з 19.07.2018р. подальше примусове виконання рішення апеляційного суду Рівненської області від 19.02.2016р. у справі № 569/16184/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів. В разі наявності заборгованості за рішенням суду, проводити стягнення нарахованої заборгованості по аліментах до повного виконання.
Судові витрати підлягають до стягнення з відповідача в прибуток державного бюджету.
На підставі ст.ст. 180, 182, 184 СК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1, задовольнити.
Змінити розмір аліментів та стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, 07.05.2004р.н., ОСОБА_4, 02.02.2007р.н., в розмірі 1/3 частки заробітної плати (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину з 19.07.2018р., до досягнення дітьми повноліття.
У зв'язку з задоволенням позову про зміну розміру аліментів, припинити з 19.07.2018р. подальше примусове виконання рішення апеляційного суду Рівненської області від 19.02.2016р. у справі № 569/16184/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів. В разі наявності заборгованості за рішенням суду, проводити стягнення нарахованої заборгованості по аліментах до повного виконання. Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн.80 коп. в прибуток державного бюджету .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1, проживає: 33001 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Відповідач: ОСОБА_2, проживає: 33000 м.Рівне, вул. Коцюбинського, 6 кім. 541, ідентифікаційний номер НОМЕР_2. Повне рішення виготовлене - 20.03.2019 року.
Суддя: О.В.Панас