Справа № 362/5054/18
Провадження № 2-а/362/35/19
"13" березня 2019 р.
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Марчука О.Л.,
при секретарі - Люкшиній Т.В.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Василькові Київської області справу за адміністративним позовом Міністерства оборони України до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в обґрунтування вимог якого зазначив, що постановою державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_2 від 26.06.2018 року закінчено виконавче провадження № 51887194.
Посилаючись на відповідні положення Закону України «Про виконавче провадження», позивач зазначає, що державним виконавцем в супереч вимог закону належним чином не здійснено усіх виконавчих дій згідно із наданими йому повноваженнями, у зв'язку з чим безпідставно і неправомірно завершено виконавче провадження, а тому просить скасувати вказану постанову та зобов'язати державного виконавця виконати рішення суду.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з викладених у позовній заяві підстав.
Представник відповідача в судове засідання не прибув; відповідач не надав суду відзив на позов.
Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
З наданих позивачем на підтвердження своїх вимог письмових доказів, а саме: копії постанови державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_2 від 26.06.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 51887194, вбачається, що дане виконавче провадження було закінчене державним виконавцем на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 11).
Так, відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі якого прийнято оскаржувану постанову, виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Частина третя статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником; у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом; у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Натомість, у суду відсутні дані про те, що державний виконавець на виконання вимог пункту частини другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з невиконанням без поважних причин боржником рішення, виніс постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначив вимогу виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Тобто, у державного виконавця були відсутні підстави посилатись на частину третю статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» із вказівкою на невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника та подальшим надсиланням до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення і винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження.
Також, відповідачем суду не надано доказів про те, що державний виконавець відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» здійснив заходи щодо розшуку майна боржника та інші виконавчі дії з метою реального виконання рішення суду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята державним виконавцем передчасно та з порушенням вимог пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», чим порушує права та інтереси позивача, як сторони виконавчого провадження - стягувача, а тому є протиправною, підлягає скасуванню, а вимоги скарги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо решти вимог скарги, вирішуючи їх по суті, суд виходить з наступного.
Вимоги пункту другого прохальної частини позову є неконкретними, оскільки не містять конкретного переліку заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», зобов'язати вжити яких просить позивач.
У зв'язку з цим, з метою усунення допущених порушень та поновлення порушених прав стягувача, суд вважає за необхідне зобов'язати державного виконавця продовжити здійснення виконавчого провадження № 51887194 в порядку і відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Норми частин першої і другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідач не надав суду доказів правомірності рішення державного виконавця.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, коли судом встановлено, що постанова державного виконавця, яка порушує права та інтереси позивача як стягувача у виконавчому провадженні - є неправомірною, суд приходить до висновку, що її слід скасувати.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позову в частині, що є обґрунтованою.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтею 19 Конституції України, ст. ст. 1 - 15, 19 - 22, 31, 32, 35, 77, 90, 93, 94, 192, 193, 241 - 246, 250, 255 КАС України,
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_2 від 26.06.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 51887194.
Зобов'язати державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_2 продовжити здійснення виконавчого провадження № 51887194 в порядку і відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на користь Міністерства оборони України 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок у відшкодування судових витрат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Дата складення повного рішення суду - 18 березня 2019 року.