Справа № 162/626/13-к
Провадження № 1-кс/162/29/2019
19 березня 2019 року селище Любешів.
Суддя Любешівського районного суду Волинської області ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
начальника Любешівського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Волинській області ОСОБА_4 ,
розглянувши заяву про самовідвід судді Любешівського районного суду Волинської області ОСОБА_5 у розгляді подання кримінально-виконавчої інспекції у кримінальному провадженні № 12013020140000146 про скасування звільнення від покарання з випробуванням ОСОБА_6 , засудженого за частиною першою статті 289 Кримінального кодексу України,
встановив:
У провадженні судді ОСОБА_5 перебуває подання кримінально-виконавчої інспекції про скасування звільнення від покарання з випробуванням ОСОБА_6 , 21 червня 2013 року засудженого Любешівським районним судом Волинської області за частиною першою статті 289 Кримінального кодексу України (далі - КК) до п'яти років позбавлення волі з іспитовим строком три роки.
Суддею ОСОБА_5 04 березня 2019 року заявлено самовідвід.
Самовідвід обґрунтований тим, що у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 старшим групи прокурорів призначено ОСОБА_7 , яка здійснювала процесуальне керівництво у справі у ході досудового розслідування та підтримувала державне обвинувачення у суді. Разом з тим, відповідно до наказу голови Любешівського районного суду № 5/02-06 від 12 лютого 2019 року ОСОБА_7 прийнято для проходження стажування кандидата на посаду судді у період з 14 лютого по 20 березня 2019 року. Визначено суддю ОСОБА_5 керівником практики та суддею-наставником (коучем) кандидата на посаду судді ОСОБА_7 . Суддя ОСОБА_5 вважає, що ця обставина може вплинути на думку сторін щодо її об'єктивності та неупередженості при розгляді подання щодо ОСОБА_6 .
Вивчивши заяву про самовідвід, зібрані у ході її розгляду матеріали, кримінальну справу відносно ОСОБА_6 , доходжу наступних висновків.
Прокурор, начальник Любешівського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Волинській області ОСОБА_4 , у судовому засіданні повідомили, що у них немає сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді ОСОБА_5 .
Проте прокурор ОСОБА_3 вважає, що з огляду на зміст заяви про самовідвід судді ОСОБА_5 та практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Білуха проти України», самовідвід необхідно задовольнити.
Захисник ОСОБА_8 подав клопотання про розгляд самовідводу судді у його відсутності, з цього питання покладається на розсуд суду.
ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився.
Опитана у судовому засіданні ОСОБА_7 вказала, що звільнилась з органів прокуратури 15 грудня 2015 року, з цього часу втратила повноваження прокурора у кримінальному проваджені відносно ОСОБА_6 . Зараз вона проходить практику у Любешівському районному суді як кандидат на посаду судді. У ході проходження стажування будь-яких прохань, міркувань щодо розгляду подання відносно ОСОБА_6 керівнику практики судді ОСОБА_5 не висловлювала.
Згідно з постановою прокурора Любешівського району від 13 травня 2013 року ОСОБА_7 призначено старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 .
Вироком Любешівського районного суду Волинської області від 21 червня 2013 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 289 КК, з призначенням покарання у виді п'яти років позбавлення волі з іспитовим строком три роки. Державне обвинувачення у ході розгляду цього кримінального провадження підтримувала прокурор ОСОБА_7 .
Вирок суду набрав законної сили 23 липня 2013 року та 27 липня 2013 року направлений на виконання у кримінально-виконавчу інспекцію.
Інспектор Любешівського районного підрозділу кримінально-виконавчої інспекції 28 квітня 2014 року звернувся до суду з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого ОСОБА_6 для відбуття призначеного покарання.
Згідно з ухвалою суду від 24 травня 2014 року (головуючий -- суддя ОСОБА_9 ) подання інспектора кримінально-виконавчої інспекції задоволено.
Відповідно до ухвали Апеляційного суду Волинської області від 25 листопада 2015 року ухвалу суду першої інстанції від 24 травня 2014 року скасовано, а подання направлено на новий судовий розгляд.
Подання передано на розгляд судді ОСОБА_1 03 грудня 2015 року.
У зв'язку з ухиленням від явки до суду 22 січня 2016 року ОСОБА_6 оголошено у розшук.
Через закінчення строку повноважень судді ОСОБА_1 , 24 квітня 2017 року подання передано на розгляд судді ОСОБА_5 .
Відповідно до наказу голови Любешівського районного суду № 5/02-06 від 12 лютого 2019 року ОСОБА_7 прийнято для проходження стажування у період з 14 лютого по 20 березня 2019 року та визначено суддю ОСОБА_5 керівником практики та суддею-наставником (коучем) кандидата на посаду судді ОСОБА_7 .
З пояснень ОСОБА_7 слідує, що вона звільнена з органів прокуратури 15 грудня 2015 року. Під час проходження практики як кандидат на посаду судді будь-яких прохань, міркувань щодо розгляду подання ОСОБА_6 керівнику практики судді ОСОБА_5 не висловлювала.
Після розшуку ОСОБА_6 зі сторони обвинувачення у розгляді подання беруть участь прокурори ОСОБА_10 , ОСОБА_3 .
Згідно з частиною першою статті 75 Кримінального процесуального кодексу України (далі -- КПК) слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -- Конвенції) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006, пункти 49, 50, 52) виокремлено критерії безсторонності суду відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. Наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У ході розгляду заяви про самовідвід доказів того, що ОСОБА_7 якимось чином намагалась вплинути на суддю ОСОБА_5 не здобуто.
Прокурор, начальник Любешівського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Волинській області ОСОБА_4 у судовому засіданні вказали, що у них немає сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді ОСОБА_5 .
Захисник ОСОБА_8 подав клопотання про розгляд самовідводу у його відсутності, з цього питання покладається на розсуд суду.
Таким чином, необхідно констатувати, що вказані у заяві судді ОСОБА_5 підстави для самовідводу щодо наявності сумнівів у сторін процесу щодо її об'єктивності та неупередженості, у ході судового розгляду не підтвердились.
Також не здобуто доказів того, що стосунки між суддею ОСОБА_5 та кандидатом на посаду судді ОСОБА_7 у ході проходження практики мають таку природу та ступінь, що могли б внести сумнів у небезсторонність суду.
З врахуванням наведеного вважаю, що сам по собі факт проходження практики у Любешівському районному суді під наставництвом ОСОБА_5 ОСОБА_7 , яка, будучи прокурором, підтримувала державне обвинувачення при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_6 та згодом звільнилась з органів прокуратури, не позбавляє можливості головуючій у справі об'єктивно розглянути подання та постановити законне, обґрунтоване рішення у справі.
Керуючись статтями 75, 80, 81, 82 КПК,
постановив:
У задоволенні заяви про самовідвід судді Любешівського районного суду Волинської області ОСОБА_5 у розгляді подання кримінально-виконавчої інспекції у кримінальному провадженні № 12013020140000146 про скасування звільнення від покарання з випробуванням ОСОБА_6 , засудженого за частиною першою статті 289 Кримінального кодексу України, -- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Любешівського районного суду
Волинської області ОСОБА_1