Постанова
Іменем України
14 березня 2019 року
м. Київ
судова справа № 645/10158/14-к
провадження № 51-9133км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017220000001245, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2016 року за ч. 2 ст. 186 КК України та на підставі ст. 69 вказаного Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст.185, ч. 2 ст. 186 КК України,
за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_7 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 березня 2018 року засуджено ОСОБА_6 до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки 6 місяців; за ч. 2 ст. 186 КК України - на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України зараховано покарання, повністю відбуте за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2016 року та за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_6 у строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 31 жовтня 2016 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по 02 березня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з 02 березня 2018 року.
Стягнуто із ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 160 грн та в рахунок моральної шкоди - 1 000 грн.
Стягнуто із ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 12 066.69 грн та в рахунок моральної шкоди - 3 000 грн.
Стягнуто із ОСОБА_6 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_9 - 1 500 грн; ОСОБА_10 - 585 грн; ОСОБА_11 - 2 225 грн; ОСОБА_12 - 2 430 грн; ОСОБА_13 - 15 663,35 грн; ОСОБА_14 - 46 756 грн.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2018 року вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 березня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_6 у строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 25 вересня 2015 року по 24 червня 2016 року та з 31 жовтня 2016 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 24 червня 2016 року по 31 жовтня 2016 року та з 21 червня 2017 року по 26 липня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у таємному викрадені чужого майна, вчинене повторно, у таємному викрадені чужого майна, поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно та у відкритому викраденні чужого майна, вчинене повторно і засуджено за таких обставин.
Так, 09 грудня 2013 року близько 12:58 ОСОБА_6 перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung» Х830, завдавши ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 160 грн.
10 лютого 2014 року близько 14:00 ОСОБА_6 перебуваючи в приміщенні салону краси «Візаві», який розташований в будинку № 19 на вул. Корчагінців у м. Харкові таємно викрав жіночу сумочку, яка належала ОСОБА_15 в якій знаходились грошові кошти в сумі 40 грн та планшет ТМ «ASUS» memo PAD KOW вартістю 1080 грн, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1120 грн.
Удень 21 лютого 2014 року ОСОБА_6 перебуваючи в маршрутному таксі № 267, яке рухалось від зупинки громадського транспорту «Харківських Дивізій» до кінцевої зупинки «ТЦ Барабашова» у м. Харкові, шляхом вільного доступу, таємно викрав із жіночої сумочки ОСОБА_16 гаманець в якому знаходились гроші у сумі 1 500 грн, чим спричинив потерпілій шкоду на вказану суму.
23 травня 2014 року близько 01:00 ОСОБА_6 шляхом вільного доступу потрапив до домоволодіння АДРЕСА_4 де таємно викрав ноутбук ТМ «Lenovo» V570c, який належав ОСОБА_17 , чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 3 400 грн.
Увечері 27 травня 2014 року ОСОБА_6 з під'їзду № 3 будинку № 23 на вул. Танкопія у м. Харкові таємно викрав велосипед марки «Каман», завдавши ОСОБА_10 матеріальної шкоди на суму 585 грн.
18 липня 2014 року близько 13:00 ОСОБА_6 біля під'їзду № 1 офісної будівлі, яка розташована на проспекті Московському 262 у м. Харкові, на сходовому прольоті між підвальним і першим поверхами таємно викрав велосипед марки «Winner Puls disk», завдавши ОСОБА_11 матеріальної шкоди на суму 2 225 грн.
15 серпня 2014 року близько 15:20 ОСОБА_6 перебуваючи біля кафе «Під липою», яке розташовано на проспекті Московському 190 у м. Харкові таємно викрав велосипед марки «Stern» з укомплектованими речами до нього, завдавши ОСОБА_12 матеріальної шкоди на загальну суму 2 430 грн.
13 грудня 2914 року близько 13:40 ОСОБА_6 перебуваючи в приміщенні супермаркету «АТБ», яке розташовано на проспекті Маршала Рибалка 26 у м. Харкові таємно викрав майно із зазначеного супермаркету на загальну суму 196,04 грн.
20 грудня 2014 року близько 10:00 ОСОБА_6 переліз через паркан на територію домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_5 та шляхом демонтування скла віконної рами незаконно проник до приміщення будинку, звідки таємно викрав майно, завдавши ОСОБА_13 матеріальної шкоди на загальну суму 15 663 грн.
28 лютого 2015 року близько 10:00 ОСОБА_6 перебуваючи в приміщенні супермаркету «АТБ» магазин «Продукти 457» на вул. Енгельса, 29-А у м. Харкові реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, незаконно заволодів продуктами харчування, що належали ТОВ «АТБ-маркет» «магазин продукти 457» загальною вартістю 232,98 грн, проте не зміг довести свій злочин до кінця з причини, що не залежала від його волі, оскільки при виході з магазину його затримав охоронець указаного магазину.
Увечері 01 червня 2015 року ОСОБА_6 перебуваючи біля будинку № 39 на вул. Яблунева у м. Харкові, переліз через паркан вказаного домоволодіння та через відкрите вікно незаконно проник до приміщення будинку, звідки таємно викрав майно, завдавши ОСОБА_18 матеріальної шкоди на загальну суму 705,57 грн.
02 червня 2015 року близько 11:15 ОСОБА_6 перебуваючи біля будинку № 31 на вул. Олімпійській у м. Харкові маючи умисел на відкрите заволодіння чужого майна, зірвав з шиї ОСОБА_7 золотий ланцюжок, після чого зник із місця злочину, спричинивши потерпілій матеріальні збитки на суму 12 066,69 грн.
Удень 29 червня 2015 року ОСОБА_6 перебуваючи біля будинку № 5 на вул. Сонячній у м. Харкові через відкрите вікно незаконно проник до квартири АДРЕСА_6 зазначеного будинку, звідки таємно викрав майно, завдавши ОСОБА_19 матеріальної шкоди на загальну суму 46 756 грн.
09 липня 2015 року близько 18:00 ОСОБА_6 знаходячись на території бази відпочинку «ім. Соїча» в с. Хотімля Вовчанського району Харківської області перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, таємно викрав велосипед марки «Starter», завдавши ОСОБА_20 матеріальної шкоди на суму 2 340 грн.
22 липня 2015 року близько 12:00 ОСОБА_6 перебуваючи на ринку «Новосалтівський», який розташований на вул. Героїв Праці 15 у м. Харкові, шляхом вільного доступу, таємно заволодів гаманцем ОСОБА_21 , в якому знаходились грошові кошти у сумі 367 грн, проте не зміг довести свій злочин до кінця з причини, що не залежала від його волі, оскільки при спробі зникнути з місця злочину був затриманий співробітником поліції.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах:
- потерпіла просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином її доводів про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м'якості та про неправильне вирішення цивільного позову судом першої інстанції. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
- прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м'якість. Вважає, що ухвала апеляційного суду належним чином не мотивована та не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційні скарги обґрунтованими та просила їх задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Згідно зі ст. 419 КПК України у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, апеляційний суд зазначених вимог закону в цій справі належним чином не виконав.
Згідно з матеріалами кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 подали прокурор та потерпіла.
При цьому як видно зі змісту апеляційних скарг прокурор та потерпіла, порушували питання про необхідність скасування вироку щодо ОСОБА_6 через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, у зв'язку з чим просили апеляційний суд постановити новий вирок, згідно з яким призначити ОСОБА_6 більш суворе покарання.
На обґрунтування апеляційних скарг прокурор та потерпіла зазначали, що суд при призначенні покарання не дотримався вимог п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України та п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", адже не в повному обсязі врахував кількість епізодів злочинної діяльності (15) та тяжкість вчинених злочинів, два з яких є тяжкими, а інші - злочинами середньої тяжкості. Вказували апелянти і на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі врахував дані про особу ОСОБА_6 , а саме те, що він ніде не працює, уже вчиняв умисні злочини проти власності, злочинну діяльність продовжував і після притягнення до кримінальної відповідальності та тривалий час переховувався від суду та органів досудового розслідування.
Проте залишаючи апеляційні скарги прокурора та потерпілої без задоволення, суд апеляційної інстанції належним чином на зазначив підстав, на яких він визнав ці скарги необґрунтованими, не спростував наведених у них доводів щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого через м'якість, обмежившись загальними фразами щодо правильності та справедливості виду й розміру покарання, призначеного ОСОБА_6 .
При цьому суд апеляційної інстанції не спростував доводів, викладених в апеляційних скаргах прокурора та потерпілої, щодо м'якості призначеного ОСОБА_6 покарання і фактично залишив їх поза увагою.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши оскаржувану ухвалу в межах касаційних скарг, з урахуванням вищезазначеного, не може вважати її законною та обґрунтованою через порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, тому вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен урахувати наведене в цій ухвалі, перевірити всі доводи, викладені в поданих апеляційних скаргах прокурора та потерпілої ОСОБА_7 також і в частині вирішення цивільного позову, оцінити кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - із точки зору достатності та взаємозв'язку, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.
Якщо у результаті нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції суд не встановить нових позитивних даних про особу винного чи нових обставин, що пом'якшують його покарання, то рішення про призначення йому покарання, наближеного до мінімальних меж, передбачених санкціями інкримінованих йому частин статей, слід вважати неправильним та явно несправедливим через м'якість.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційні скарги потерпілої ОСОБА_7 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2018 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3