Ухвала
18 березня 2019 року
м. Київ
справа № 766/4199/16-ц
провадження № 61-4644 ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв'язку Херсонської міської ради на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 серпня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 22 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв'язку Херсонської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Кайсар, ЛТД» про відшкодування майнової (матеріальної) шкоди,
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути на його користь майнову шкоду з управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв'язку Херсонської міської ради (далі - Управління) у розмірі 28 400,00 грн, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 02 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 22 січня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Управління на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 28 400,00 грн.
У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, враховуючи наступне.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у цій справі становить 28 400,00 грн, яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебувають й інші аналогічні справи, тому ця справа має для заявника виняткове значення та становить значний суспільний інтерес, оскільки є прикладом для правильного вирішення подібної категорії справ в м. Херсоні.
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, державам-членам слід вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник у касаційній скарзі не вказує на неоднозначність існуючої судової практики. Разом з тим, Управлінняне додало до касаційної скарги доказів, які б підтверджували, що справа становить значний суспільний інтерес або має для заявника виняткове значення. Сама по собі вказівка на це, не свідчить про те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення. Отже, доводи фактично підтверджують незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями та не свідчать про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки Управління подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв'язку Херсонської міської ради на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 серпня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 22 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв'язку Херсонської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Кайсар, ЛТД» про відшкодування майнової (матеріальної) шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь