Ухвала
18 березня 2019 року
м. Київ
справа № 322/496/18
провадження № 61-4720 ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року про призначення судової генетичної експертизи у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства та визнання спадкоємцем першої черги,
ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1, в якому просила визнати ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також визнати ОСОБА_3 спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4
Під час підготовчого судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про призначення судово-генетичної експертизи.
Ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2018 року,залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, призначено по справі судово-генетичну експертизу.Проведення експертизи доручено ТОВ «Мама Папа».На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
До Верховного Суду 02 березня 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга не містить мотивів щодо оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року в частині зупинення провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження на оскаржуване судове рішення слід відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Частиною першою статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Постанова Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року прийнята за результатами здійснення апеляційного перегляду ухвали Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2018 року, яка віднесена до категорії ухвал, вказаних у пунктах 12 та 14 частини першої статті 353 ЦПК України, які не підлягають касаційному оскарженню в частині призначення експертизи.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись пунктом 9 частини третьої статті 2, частиною третьою статті 3, частиною першою статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року про призначення судової генетичної експертизи у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства та визнання спадкоємцем першої черги.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь