Ухвала
Іменем України
12 березня 2019 року
м. Київ
справа № 308/18782/13-к
провадження № 51-4214 км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
виправданого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 08 грудня 2016 року у кримінальній справі за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1, 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2016 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за частинами 1, 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК та виправдано.
Органами досудового розслідуваня, ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він у вересні 2009 року, підробивши та використавши підроблені офіційні документи, шахрайським шляхом заволодів майном свого батька ОСОБА_6 в великих розмірах на суму 189 188 грн за наступних обставин.
Так, ОСОБА_6 , маючи намір заволодіти 74,4% акцій ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун» (вул. Краснодонців, 1 у м. Ужгороді) на загальну суму 189 188 грн, які належать на праві власності приватним підприємствам «Кабельні системи Горват і Горват 6», «Кабельні системи Горват і Горват 7», «Кабельні системи Горват і Горват 8», перебуваючи з ними у трудових відносинах, без відома свого батька, який є засновником та директором указаних підприємств, виготовив накази № 37 а/к, 38 а/к, 45 а/к від 16 грудня 2003 року про те, що він є директором цих підприємств з 15 грудня 2003 року за сумісництвом. Крім того, з метою надання цим наказам офіційного статусу він підробив у графі « ОСОБА_6 » підпис від імені останнього.
11 вересня 2009 року, не маючи повноважень директора вищевказаних підприємств, ОСОБА_6 без відома батька виготовив фіктивні накази від 11 вересня 2009 року № 3-к про те, що відбуває в чергову відпустку з 14 вересня 2009 року та від 11 вересня 2009 року № 2-к про те, що на період відпустки з 14 вересня по 31 жовтня 2009 року призначає виконуючим обов'язки директора указаних підприємств ОСОБА_9 та навпроти граф «Директор» й « ОСОБА_6 » у вказаних наказах виконав від свого імені підпис. При цьому, маючи вільний доступ до печаток цих підприємств, ОСОБА_6 , з метою надання наказам статусу офіційного документу завірив їх відтискам печаток указаних підприємств.
Після цього, 23 вересня 2009 року о 17.00 год, ОСОБА_6 , надав реєстратору цінних паперів ТОВ «Вест-Трансферг» вказані вище завідомо підроблені накази та спонукав ОСОБА_9 написати заяву реєстратору про те, що сертифікати акцій ПП «Кабельні системи Горват і Горват 6», ПП «Кабельні системи Горват і Горват 7», ПП «Кабельні системи Горват і Горват 8», начебто втрачені, тому необхідно видати новий сертифікат акцій на вказані цінні папери. При цьому, надав ОСОБА_9 , печатки цих підприємств для завірення документів, якими останній завірив заяву про втрату сертифікатів емітента ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун».
На підставі вказаних підроблених документів реєстратор ТОВ «Вест-Трансферт» видав ОСОБА_9 сертифікат акцій про володіння 74,4% акцій ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун».
24 вересня 2009 року о 17.00 год ОСОБА_6 , переконавши ОСОБА_9 в тому, що він діє за погодженням із батьком, звернувся до ЗАТ ІК «Восток-Інвест», яке здійснює діяльність щодо торгів цінними паперами та акціями, для складання договорів купівлі - продажу цінних паперів № 09-Б-18/Д-1 від 24 вересня 2009 року, де ОСОБА_9 , діючи на прохання ОСОБА_6 , та виступаючи в особі виконуючого обов'язки директора ПП «Кабельні системи Горват і Горват 6», - продавцем, а ОСОБА_10 , яка також діяла на прохання ОСОБА_6 , виступити покупцем, уклали договір купівлі-продажу цінних паперів (акцій) від 24 вересня 2009 року № 09-Б-18/Д-1 у кількості 6 305 900 шт. емітента ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун», де ОСОБА_9 продав акції ОСОБА_10 на загальну суму 70 000 грн, котра у свою чергу перерахувала вказану суму на рахунок, який належить ПП «Кабельні системи Горват і Горват 6».
Також, вказані особи уклали договір купівлі-продажу цінних паперів (акцій) від 24 вересня 2009 року № 09-Б-18/Д-2 у кількості 6 305 900 шт. емітента «Ужгородський завод «Електродвигун», де ОСОБА_9 продав ОСОБА_10 акції на загальну суму 70 000 грн, яка перерахувала ці кошти на рахунок, який належить ПП «Кабельні системи Горват і Горват 7».
Крім того, вказані особи уклали договір купівлі-продажу цінних паперів від 24 вересня 2009 року № 09-Б-18/Д-2, де ОСОБА_9 продав ОСОБА_10 6 305 900 акцій емітента ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун» на загальну суму 70 000 грн. ОСОБА_10 ці кошти перерахувала на рахунок, який належить ПП «Кабельні системи Горват і Горват 8».
Цього ж дня,о 17.00 год, ОСОБА_6 , діючи без відома директора та заступника вказаних підприємств ОСОБА_6 , звернувся до ТОВ «Вест-Трансферт» для зміни володільця іменних акцій ВАТ «Ужгородський завод» Електродвигун», при цьому надав договори купівлі-продажу цінних паперів від 24 вересня 2009 року № 09-Б-18/Д-1, № 09-Б-18/Д-2, № 09-Б-18/Д-3 та акти виконання зобов'язання, на підставі яких реєстратор цінних паперів ТОВ «Вест-Трансферт» виготовив передавальне розпорядження від 25 вересня 2009 року про передачу цінних паперів акцій ОСОБА_10 та видав сертифікат акцій на право володіння цінними паперами.
Після цього, 28 вересня 2009 року, ОСОБА_6 спонукав ОСОБА_10 нотаріально оформити договір дарування вищевказаних цінних паперів в кількості 18 918 896 шт. ВАТ«Ужгородський завод «Електродвигун» загальною вартістю 189 188 грн, які у такий спосіб привласнив, чим заподіяв ОСОБА_11 у Йосипу ОСОБА_12 у матеріальну шкоду на зазначену суму.
Виправдовуючи ОСОБА_13 суд першої інстанції дійшов висновку, що органами досудового розслідування не доведено поза розумним сумнівом винуватість останнього у вчиненні інкримінованих йому злочинів за частинами 1, 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 08 грудня 2016 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_14 , пославшись на неправильне застосування кримінального законута істотними порушенням кримінально-процесуального закону, просить скасувати судові рішення, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. Вважає помилковим висновок про виправдання Горват ОСОБА_15 , оскільки поза увагою суду залишилося те, що виправданий ОСОБА_14 достовірно знав про те, що згідно статуту підприємств директор не має повноважень розпоряджатися майном підприємтва без відома засновника, а також про відсутність в акцій статусу втрачених. Зазначає, що суд не дав оцінки висновку почеркознавчої експертизи, відомостям про реєстрацію наказів виданих ОСОБА_6 в зошиті реєстрації наказів, та помилково прийняв до уваги трудовий контракт, згідно якого виправданий на момент вчинення злочину мав статус службової особи. Наголошує на тому, що виправданий заволодів належним йому майном шляхом обману його, як засновника та реєстратора ТОВ «Вест-транферт». Заперечує висновки суду щодо застосування психологічного тиску на виправданого, оскільки визнавальні показання останній надавав у присутності свого захисника. Вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року, оскільки не містить обґрунтованих відповідей на доводи апеляційних скарг потерпілого та прокурора.
На касаційну скаргу потерпілого Горвата Й.Й. надійшло заперечення від захисника ОСОБА_7 в інтересах виправданого ОСОБА_6 , в якому він з наведенням відповідних мотивів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення щодо останнього без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_8 підтримав касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 та просив скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.
Виправданий ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення касаційної скарги потерпілого та просив судові рішення залишити без зміни.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні просив судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого без задоволення.
Прокурор в судовому засіданні заперечила щодо задоволення касаційної скарги потерпілого та просила залишити судові рішення щодо ОСОБА_6 без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність цих підстав, суд касаційної інстанції керується статтями 370-372 КПК.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
У силу п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
При цьому, відповідно до положень підпунктів «а», «б» пункту 3 вказаної статті, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, а також мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Жупнік проти України» від 09 грудня 2010 року, межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. Також підпункти «a» і «b» пункту 3 статті 6 Конвенції взаємопов'язані та визначають, що право бути поінформованим про характер і причини висунутих обвинувачень слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту.
Суд зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції.
Відповідно до вимог ст. 275 КПК 1960 рокурозгляд справи в суді провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення. В разі необхідності доповнити чи змінити пред'явлене обвинувачення або порушити кримінальну справу по новому обвинуваченню чи щодо нових осіб суд додержується правил, установлених в статтях 276, 277, 278 КПК 1960 року.
Відповідно до вимог ст. 64 КПК 1960 року у кримінальній справі поряд з іншим підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.
Обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити вину особи поза розумним сумнівом.
Очевидно, що предмет доказування в конкретній кримінальній справі, тобто сукупність передбачених кримінально - процесуальним законом обставин, встановлення яких необхідно для вирішення справи, залежить від того, у вчиненні якого саме кримінально-караного діяння обвинувачується особа, оскільки злочини різняться за об'єктом, об'єктивною та суб'єктивною сторонами, суб'єктом. Пред'являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного злочину з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.
Під час кваліфікації дій особи за певною нормою кримінального закону, місце, час, спосіб, обстановка, засоби вчинення злочину й суспільно небезпечні наслідки, які прямо зазначені в диспозиції статті Особливої частини КК або які випливають із її змісту, набувають значення обов'язкових ознак об'єктивної сторони складу злочину і їхнє встановлення в такому випадку є обов'язковим.
Так, кримінальна відповідальність за ст. 190 КК настає у результаті заволодіння винною особою чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Закон називає два способи вчинення шахрайства: обман та зловживання довірою.
Обманом є повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин, які повинні бути повідомлені, а зловживання довірою полягає у використанні винним довірливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах.
Виходячи з системного аналізу кримінального закону, при формулюванні обвинувачення обов'язково повинен бути зазначений конкретний спосіб вчинення шахрайства - шляхом обману або зловживання довірою.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, органами досудового розслідування ОСОБА_6 було пред'явлено обвинувачення за ч. 4 ст. 190 КК у заволодінні чужим майном шахрайським шляхом без вказання конкретного способу вчинення такого злочину.
Таким чином, органи досудового розслідування в порушення вимог закону не встановили та не вказали обов'язкових ознак об'єктивної сторони складу інкримінованого ОСОБА_6 злочину за ч. 4 ст. 190 КК.
З таким формулюванням обвинувачення, обвинувальний висновок був направлений в суд першої інстанції для розгляду по суті. Прокурор, відповідно до вимог частини другої ст. 275 КПК 1960 року, обвинувачення під час судового розгляду не змінював.
За результатами судового розгляду, який у відповідності з вимогами ст. 275 КПК 1960 рокувідбувався в межах пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення, суд першої інстанції за відсутності у формулюванні пред'явленого обвинувачення способу вчинення шахрайства, був позбавлений можливості постановити обвинувальний вирок у зв'язку з чим виправдав останнього.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з виправдувальним вироком щодо ОСОБА_6 , який по суті є правильним, через відсутність у формулюванні пред'явленого обвинувачення способу вчинення шахрайства, оскільки такі порушення не можливо усунути у процесуальний спосіб.
При цьому, системне тлумачення норм кримінально-процесуального закону свідчить, що право потерпілого ставити питання в касаційній скарзі про скасування судових рішень у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інший спосіб погіршити становище засудженого обмежене змістом пред'явленого особі обвинувачення, від якого вона захищалася.
Таким чином, підстав для скасування судових рішень в межах пред'явленого обвинувачення не встановлено, а тому касаційна скарга потерпілого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 394-396, 398 КПК 1960 року, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, колегія суддів
ухвалила:
Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 08 грудня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3