04 лютого 2010 року №5304/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Носа С.П., Шавеля Р.М.,
при секретарі судового засідання: Когутич Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Франківському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі міста Львова про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни ,-
ОСОБА_1 24.11.2008 року звернулась в місцевий суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі міста Львова області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період 01.01.2006 року по 30.09.2008 року .
Вимоги мотивовані тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно ст. 6 даного Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2009 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Франківському районі міста Львова нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 1208 грн. 47 коп. (за період з листопада по грудень 2007 року та з січня по жовтень 2008 року)
Відповідач управління Пенсійного фонду України в Франківському районі міста Львова постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2009 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Покликання маються на те, що законодавчо не вирішено величину мінімальної пенсії за віком, щодо застосування для обчислення підвищення пенсій особам, яким встановлений статус дітей війни. Також не внесені зміни в Закон України «Про Держаний бюджет України на 2007, 2008 роки» в частині збільшення видатків для забезпечення державних соціальних гарантій, які були предметом розгляду в рішеннях Конституційного Суду України.
Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачка є дитиною війни, у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в її пенсійному посвідченні.
Що стосується вимог позивача за 2006 рік, то суд вірно виходив з того, що вони задоволенню не підлягають, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено обмеження щодо подібної допомоги, яке на предмет конституційності не розглядалось та неконституційним визнано не було.
Щодо вимог за 2007 рік, то згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої у 2007 році визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Разом з тим, п. 12 ст. 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія норм закону, які передбачали вищевказані виплати, була призупинена.
09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З цього резюмується висновок, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Місцевим судом проведено аналіз вище вказаних правових норма, ст.ст. 8, 22 Конституції України та з огляду на обставини справи зроблено вірний висновок, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, оскільки починаючи з 24 листопада 2007 року їй повинна була нараховуватись доплата до пенсії, однак вона не була виплачена із-за помилковою аргументацією відповідача, а саме відсутність бюджетних асигнувань. Проте подібного не доведено стороною відповідача у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України та разом з тим, невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для цього, не є підставою для виправдання дій останнього.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривень, з жовтня - 498.
Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.
Однак, після прийняття Конституційним Судом України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку, що позивачу слід провести нарахування та виплату невиплачену щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2008 року по 31.10.2008 року, оскільки лише 22.05.2008 року рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 визнано неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», така допомога повинна виплачуватись з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року (згідно позовних вимог).
Подібне не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, що слід застосовувати у відповідності до ч. 2 ст. 8 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини».
Так при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134/00), суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Разом з тим, місцевим судом обрано юридично некоректний спосіб захисту сторони позивача, оскільки в ч. 3 ст. 105 КАС України наведено законодавцем вимоги які може містити адміністративний позов, а ч. 2 ст. 162 КАС України передбачено повноваження суду при вирішенні справи по суті. Так у разі визнання судом бездіяльності відповідача - суб'єкта владних повноважень протиправною, що має місце і в досліджуваних правовідносинах, суд може зобов'язати такого відповідача вчинити певні дії, які той зобов'язаний виконати, зокрема провести нарахування та виплату не в повній мірі виплаченої пенсії. Суд може стягнути з відповідача на користь позивача певну суму грошових коштів лише у тому випадку, якщо така нарахована ним але всупереч закону не здійснена її виплата чи в разі відшкодування спричиненої шкоди. Причому спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що запропонував позивач у вимогах (друге речення частини другої статті 11 КАС України) .
Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються частково суттєвими і складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Франківському районі міста Львова задовольнити частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2009 року у справі №2-а-8032/08 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Франківському районі міста Львова щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Франківському районі міста Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 24 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 09.02.2010 року.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді С.П.Нос
Р.М.Шавель