04 лютого 2010 року №5153/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Носа С.П., Шавеля Р.М.,
при секретарі судового засідання: Когутич Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання дій протиправними та стягнення щорічної разової грошової допомоги учасникам війни ,-
ОСОБА_1 22.10.2008 року звернулась в місцевий суд з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання дій протиправними та стягнення щорічної разової грошової допомоги учасникам війни.
Вимоги мотивовані тим, що їй у відповідно до ст. 12-16 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5-го травня повинна була виплачуватись разова грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій .
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року в позові позивачу відмовлено . Суд виходив з того, що позивачка має пільги встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», що виключає можливість отримання щорічної разової грошової допомоги учасникам війни.
Відповідач управління праці та соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що п. 2 ст. 95 Конституції України, яким визначено, що виключно Законом України «Про Державний бюджет України» встановлюються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Тобто, виходячи із зобов'язання яке поклав місцевий суд, слід збільшити видаткову частину вказаного Закону, а це не в компетенції відповідача.
О соби які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом та перевірено матеріалами справи, що ОСОБА_1 відносяться до категорії осіб, на яких поширюється норми Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», що стверджується копією посвідченням №1046.
Ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків, шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача, пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Пунктом 16 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вояки Української повстанської армії, які брали участь у бойових діях проти німецько-фашистських загарбників на тимчасово окупованій території України в 1941 - 1944 роках, які не вчинили злочинів проти миру і людства та реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», визнаються учасниками бойових дій та мають відповідні пільги.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи та проаналізувавши зазначені вище правові норми вважає, що вони ще раз підтверджують обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в якому зазначено, що порушення будь-яких прав позивача відсутні, адже вимогами п. 16 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлені умови визнання лише воїнів УПА учасниками бойових дій та отримання відповідних пільг.
Отже, можна зробити висновок про те, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розширює передбачені соціальні гарантії ветеранів війни і на вояків УПА, які брали участь у бойових діях проти німецько-фашистських загарбників на тимчасово окупованій території України в 1941 - 1944 роках, які не вчинили злочинів проти миру і людства та реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», що підтверджує безпідставність позовних вимог позивачки, оскільки вона такою не являється, проте відносяться до категорії осіб, на яких поширюється норми Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації залишити без задоволення, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року по адміністративній справі №2-а-8622/08 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлений 09.02.2010 року
Головуючий суддя А.М. Ліщинський
Судді С.П. Нос
Р.М. Шавель