04 лютого 2010 року №5054/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Носа С.П., Шавеля Р.М.,
при секретарі судового засідання: Когутич Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії ,-
ОСОБА_1 звернулась 13.11.2008 року до місцевого суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії за січня 2006 по червень 2008 року.
Вимоги мотивовані тим, що у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога їй не виплачувалась .
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області здійснити щомісячну виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 09.07.2007 року на час дії цієї норми Закону, визнавши щодо цього бездіяльність відповідача неправомірною. Суд виходив з того, що з 09 липня 2007 року позивачці повинна була нараховуватись доплата до пенсії, однак безпідставно через відсутність належного фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, цього відповідачем зроблено не було.
Відповідач управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити .
Покликання маються на те, що законодавчо не вирішено величину мінімальної пенсії за віком, щодо застосування для обчислення підвищення пенсій особам, яким встановлений статус дітей війни. Також не внесені зміни в Закон України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік» в частині збільшення видатків для забезпечення державних соціальних гарантій, які були предметом розгляду в рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає підстави для її часткового задоволення.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, що позивачка є дитиною війни, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в її пенсійному посвідченні.
Щодо вимог за 2007 рік, то згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої у 2007 році визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Разом з тим, дія норм п. 12 ст. 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які передбачали вищевказані виплати, була призупинена.
09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З цього резюмується висновок, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Місцевим судом проведено аналіз вище вказаних правових норма, ст.ст. 8, 22 Конституції України та з огляду на обставини справи зроблено вірний висновок, що заявлена позивачем вимога підлягають частковому задоволенню, оскільки починаючи з 09 липня 2007 року, їй повинна була нараховуватись доплата до пенсії, однак вона не була виплачена за помилкової аргументації відповідача, а саме відсутність бюджетних асигнувань.
Невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для цього, не є підставою для виправдання дій сторони відповідача.
Подібне не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, що слід застосовувати у відповідності до ч. 2 ст. 8 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини».
Так при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134/00), суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Разом з тим, місцевим судом не взято до уваги рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008, лише 22.05.2008 року відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області задовольнити частково.
Скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року по справі №2-а-11938/08.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 червня 2008 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 09.02.2010 року.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді С.П.Нос
Р.М.Шавель