04 лютого 2010 року №5050/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Носа С.П., Шавеля Р.М.,
при секретарі судового засідання: Когутич Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області про стягнення суми недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ,-
Позивачі 26.11.2008 року звернулись в місцевий суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області про стягнення суми недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з липня по грудень 2007 року.
Вимоги мотивовані тим, що згідно з положенням ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», їм, як особам, що фактично здійснює догляд за дітьми, повинна надаватись допомога в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Проте належна грошова допомога виплачувалася управлінням праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації протягом другого півріччя 2007 року у неповному розмірі.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації провести виплату ОСОБА_1, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у сумі 1069,35 грн., за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, ОСОБА_2, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у сумі 1369,14 грн., за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Суд виходив з того, що дії відповідача щодо виплати допомоги позивачці не відповідають ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідач управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації ради постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що управління правомірно, в межах наявних фінансових ресурсів здійснювало виплати, передбачені Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у порядку, розмірі та у спосіб, визначених діючим законодавством України на момент відповідних виплат.
О соби які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачі є матір'ями малолітніх дітей , що стверджується відповідними свідоцтвами про народження, здійснюють догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку та мають право на отримання щомісячної грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V, дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» на 2007 рік було зупинено та у відповідності до ст. 56 означеного Закону №489-V встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих осіб надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особі за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Р ішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, справа №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 56, пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Беручи до уваги той факт, що положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за якою у 2007 році виплата державної допомоги сім'ям з дітьми відповідно до Закону України « «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» не відповідає Конституції України, тому місцевим судом зроблено підставний висновок, що стороні позивача її виплачено не в повному обсязі.
Отже, враховуючи, що відповідач у справі повинен діяти лише в межах передбачених Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що останній в особі саме управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації має нести відповідальність за дії (бездіяльність) вчинені в межах належного йому правового поля.
Доводи відповідача з приводу відсутності коштів на подібні цілі не можуть слугувати аргументом у відмові в позовних вимогах.
З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був лише визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації залишити без задоволення, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року по адміністративній справі №2-а-15909/08 - залишити без змін, виключивши посилання на конкретний розмір суми.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлений 09.02.2010 року
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді С.П.Нос
Р.М.Шавель