Справа № 211/5174/16-ц
Провадження № 2/211/648/19
іменем України
19 березня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ніколенко Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,
представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі-ПАТ «УкрСиббанк») звернувся до суду з вищезазначеним позовом, вказавши, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11073574000 від 09.11.2006 р. (в системі обліку договір № 11073574001) з додатковою угодою № 1 від 20.02.2009 р., відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в сумі 26500,00 доларів США. Рішенням суду від 03.04.2013 р. стягнуто з відповідачки заборгованість за вказаним кредитним договором, що існувала станом на 17.03.2010 р., в сумі 185989 грн. 83 коп. Однак станом на 28.10.2016 р. вказане рішення відповідачкою не виконано, тому просить стягнути з неї заборгованість по договору, що не була предметом розгляду попереднього суду: 3979 доларів США 28 центів, що за курсом НБУ станом на 28.10.2016 р. 25,532787 за 1 долар США еквівалентно 101594,44 грн. - по відсоткам, нарахованим за строк з 29.01.2013 р. по 30.09.2016 р.; 23769 грн. 23 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 29.10.2015 р. по 28.10.2016 р.; 36756 грн. 76 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 29.10.2015 р. по 26.10.2016 р.; та судовий збір в сумі 2431 грн. 81 коп.
Ухвалою суду від 02 грудня 2016 року відкрито провадження по справі, справу призначено до попереднього розгляду.
Ухвалою суду від 18 січня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 28 серпня 2017 року за клопотанням представника відповідача витребувано з ПАТ АБ «Укрсиббанк» довідку про рух коштів.
Ухвалою суду від 11 січня 2018 року за клопотанням представника відповідача витребувано з ПАТ «Укрсиббанк» для огляду в суді кредитну справу.
Ухвалою суду від 25 травня 2018 року визнано явку представника позивача ПАТ «УкрСиббанк» в судове засідання обов'язковою.
Ухвалою суду від 10 липня 2018 року ухвалено розгляд цивільної справи здійснювати дистанційно, в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 26 липня 2018 року позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача в судове засідання.
На зазначену ухвалу суду позивачем подано апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначено, що повістки направлялися не за тією адресою, тому представник позивача був позбавлений можливості бути присутнім при розгляді справи.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року, ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 26 липня 2018 року скасовано, справу направлено для подальшого розгляду.
Ухвалою суду від 22 грудня 2018 року прийнято до розгляду справу та призначено судове засідання на 12 лютого 2019 року.
Ухвалою суду від 12 лютого 2019 року визнано явку представника позивача ПАТ «УкрСиббанк» в судове засідання обов'язковою, розгляд справи відкладено до 19 березня 2019 року.
Ухвалою суду від 22 лютого 2019 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_4 розгляд справи, призначеної на 19 березня 2019 року, ухвалено здійснювати дистанційно, в режимі відеоконференції.
В судове засідання представник позивача вкотре не з'явився, в режимі відеоконференції на зв'язок не вийшов.
Представник відповідача ОСОБА_1 позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позов. В обґрунтування відзиву зазначено, що ПАТ «Укрсиббанк» не надано доказів того, що вони є належним позивачем, оскільки кредитні зобов'язання були передані ТОВ «Колекторська компанія «Вердикт». при цьому в матеріалах справи відсутні первинні документи, договір іпотеки, поруки та кредитний договір, які б допомогли перевірити правильність розрахунку сплати заборгованості. Крім того, рішення суду від 03.04.2013 р. нею виконано повністю, про що свідчить постанова державного виконавця від 22.07.2013 р. Банк не має права стягувати одночасно пеню і штраф, оскільки це подвійна відповідальність згідно ст.. 61 Конституції України. До того ж розмір неустойки не може значно перевищувати розмір збитків та при її стягнення застосовуються принципи розумності та справедливості. Строки позовної давності закінчилися, оскільки позовна заява була подана позивачем лише 04.11.2016 року, тому вважає, що за період з 08.02.2008 р. по 04.11.2015 р. повинен бути застосований строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Крім того, у позивача відсутні необхідні ліцензії та дозволи НБУ, необхідні для видачі та обслуговування валютного кредиту, тому просить в задоволенні позову відмовити.
Зважаючи на надмірну тривалість розгляду справи, яка перебуває в провадженні суду з 10 листопада 2016 року, неодноразові заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності на підставі наданих позивачем доказів, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача на підставі наявних у справі письмових доказів, які сторони за досить тривалий час мали змогу в понвому обсязі подати до суду.
Вислухавши доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами письмові докази, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 09 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ОСОБА_3 акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11073574000 з додатковою угодою № 1 від 20.02.2009 р. (том 1 а.с. 4-11 - копія договору з додатками та угодою).
Відповідно до умов п. 1.1 договору, банк надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в сумі 26500 доларів США, що еквівалентно 133825,00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору. За використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлювалася в розмірі 11,3%, по закінченню цього терміну та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягала перегляду.
При розірванні шлюбу, рішенням суду від 26 липня 2012 року, змінено прізвище ОСОБА_5 на «Нащокіна» (а.с.105 - копія рішення) та при укладенні 10 лютого 2017 року повторного шлюбу відповідач змінила прізвище на «Міщанінова» (том 1 а.с. 106 - копія свідоцтва).
Договір між сторонами був укладений відповідно до вимог ст. 634 ЦК України.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно частини 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відповідно до частини 2 статті 1054 та частини 2 статті 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2013 року стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_8, заборгованість за кредитним договором, що утворилась станом на 17.03.2010 р., в сумі 185989 гривень 83 копійки, з яких: 169461,48 грн. - заборгованість за простроченим кредитом; 15422,95 грн. - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом; 468,07 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 637,33 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом; судові витрати (том 1 а.с. 16-19 - копія рішення суду).
На виконання ухвали суду від 11 січня 2018 року про витребування з Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції оригінал, для огляду, та копії, для долучення до матеріалів цивільної справи, виконавчого провадження № ВП 48066903, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-272/11, виданого 24.10.2011 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу з боржника ОСОБА_5, яке було закрито 22.07.2015 року державним виконавцем Хлистовою Л.В., останньою надано копії матеріалів зазначеного виконавчого провадження, з яких вбачається, що постановою державного виконавця Довгинцівського відділу ВДВС від 22 липня 2015 року, закінчено виконавче провадження № 48066903 з виконання виконавчого листа № 2-272/11 виданого 24.10.2011 р. про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу в розмірі 187809,83 грн., в зв'язку з повним фактичним виконанням рішення (том 1 а.с. 152 - копія постанови ).
У постанові ОСОБА_9 Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Після вимоги щодо дострокового повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, банк мав право на стягнення з відповідача тільки сум, передбачених положенням частини другої статті 625 ЦК України, а не на стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом, комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Вимог про стягнення з відповідача сум, передбачених положенням частини 2 статті 625 ЦК України (3% річних та інфляційні втрати), позивачем не заявлено.
Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову за відсутності підстав.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1600,00 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с.1), однак оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати банку відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст..ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд, -
ухвалив:
в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20 березня 2019 р.
Суддя Д.М.Ніколенко