Справа № 810/2280/18
про залишення апеляційної скарги без руху
19 березня 2019 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Федотов І.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, не погоджуючись із вказаним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху, через її невідповідність ст.296 КАС України, а саме: до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року продовжено на 10 днів Головному управлінню Державної фіскальної служби у Київській області строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року у апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року повернуто апелянту.
19 лютого 2019 року відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року.
Проте, вказана апеляційна скарга не відповідає вимогам, ч.3 ст.298 КАС України, так як подана після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року.
Разом з цим, апелянт звертається до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що станом на 7 лютого 2019 року судовий збір за подання Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 по справі № 810/2208/18 сплачено.
Згідно з приписами ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Київського окружного адміністративного суду прийнято 16 листопада 2018 року. Проте, апеляційна скарга подана вдруге 19 лютого 2019 року, тобто з пропуском строку для подачі апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Перевіривши клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження останнє не підлягає задоволенню, так як невчасна сплата судового збору за подачу апеляційної скарги, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження. Апелянтом не надані будь - які докази неможливості вчасно спалити судовий збір за звернення з апеляційною скаргою.
При цьому поновлення строку є наданням нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.
Відповідно до частини третьої статті 2 цього КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Отже, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, у даному випадку це - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Тому, обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 06 грудня 2018 року у справі № 826/14927/17 (касаційне провадження № К/9901/64932/18).
Враховуючи вищевикладене, підстави для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відсутні.
Інших поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження та відповідних належних доказів апелянтом не наведено.
Оскільки вищевказані обставини перешкоджають прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, тому відповідно до ст.ст.169, 296 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням необхідного строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 169, 296, 298 КАС України, суд -
У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року - залишити без руху.
Встановити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Київській області строк для усунення вказаних недоліків - десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя Федотов І.В.