Справа № 826/17951/17 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Васильченко І.П.
Іменем України
19 березня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року, що прийняте у місті Києві, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДІДЖІ ГРУП" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС № UA 10050/2017/000040/2 від 23.08.2017.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року позов задоволено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є обґрунтованим та правомірним.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 01.02.2017 між ТОВ «Ідіджі Груп» та фірмою Changzhou One World International Trade Co., Ltd (Китай) було укладено Контракт № COWIT-01022017, за умовами якого Changzhou One World International Trade Co., Ltd (продавець) поставить ТОВ «Ідіджі Груп» (покупець) обладнання і товари відповідно до найменування та кількості, наведених в Додатках № 1-60, які є невід'ємною частиною контракту. За умовами п.2 контракту продавець поставить покупцеві обладнання і товари на умовах FOB Китай. Дозволяється поставка обладнання по частинах.
На виконання умов вищезгаданого контракту та відповідно до підписаного сторонами Додатку № 9 від 28.26.2017 до нього фірмою Changzhou One World International Trade Co., Ltd було поставлено ТОВ «Ідіджі Груп» товари (мережеві фільтри-подовжувачі, розеточні блоки, машинка для запайки пакетів, тефлоновий затискний ремінь, направляючий ремінь, ролик твердого чорнила, контролер температури, контролер швидкості, нагрівальна трубка, термопара, нагрівальні мідні блоки, паяльні колеса, куллер, блок розсіювання тепла, друкарське колесо) усього на суму 57 769,26 доларів США, за базисом поставки FCA Dietzenbach, Німеччина.
Позивачем 23.08.2017 до митного посту «Західний» Київської міської митниці ДФС було подано вантажно-митну декларацію № UA100050/2017/339968 на товар «Провідники електричні напругою 220 В, що мають з'єднувальні пристрої - подовжувач електричний побутовий», що є частиною поставки за Додатком № 9.
Разом із ВМД № UA100050/2017/339968 позивачем надано митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: 1) зовнішньо-економічний контракт № COWIT-01022017 від 01.02.2017; 2) додаток № 9 від 28.09.2017 до контракту від 01.02.2017; 3) пакувальний лист б/н від 28.06.2017; 4) інвойс № OW17077А від 28.06.2017; 5) інвойс № РК-301А від 28.06.2017; 6) коносамент № SZ17070025А від 05.07.2017; 7) CMR № 0002930 від 21.08.2017; 8) договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 02062016 від 02.06.2016.
Наданих документів, на думку відповідача, було недостатньо для визначення митної вартості товару, з урахуванням чого позивачеві було запропоновано надати додаткові документи.
Позивач 23.08.2017 декларант повідомив про подання додаткових документів: платіжного доручення № BKVK-6193-335103 від 18.08.2017 про переказ 100% коштів за поставку товару на суму 57 769,26 доларів США, копії митної декларації країни-відправлення за № 510120170518193118 від 04.07.2017, експортної ВМД відправника від 04.07.2017, прайс-листа відправника від 01.07.2017, договору з третіми особами (експедитором ТОВ «Смарт-Авто Лтд»), платіжного доручення на оплату за морський фрахт, видаткових накладних на мереживні фільтри.
Київською міською митницею ДФС 23.08.2017 прийнято рішення № UA100050/2017/000040/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість імпортованих товарів резервним методом.
У графі рішення 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що до митного оформлення документи, що підтверджують факт плати товару, хоч контрактом (додатком до нього) передбачена 100% передоплата; наданий прайс-лист адресований не від виробника та не містить інформації стосовно сайтів для пошуку в мережі Інтернет, крім того, він виданий пізніше, ніж наданий інвойс; вартість поставленого товару в наданій експортній декларації країни-відправлення не відповідає сумі в наданому інвойсі; сума в наданому платіжному дорученні від 18.08.2017 не відповідає сумі в інвойсі № OW17077А).
У зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості митним органом надано позивачу Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100050/2017/00048, якою роз'яснено вимогу подання нової митної декларації, заповненої належним чином з урахуванням рішення про коригування митної вартості від 23.08.2017 року № UA100050/2017/000040/2.
Не погодившись з таким рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Митного кодексу України (далі - МК) митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
Згідно частини першої статті 49 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.
Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому у митного органу можуть виникнути обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК.
У свою чергу, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення обґрунтоване тим, що документи, надані позивачем до митного оформлення, містять розбіжності, декларантом подано не всі додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Встановивши вказані обставини, які, на думку митного органу, викликають сумніви щодо правильності визначення митної вартості, відповідач на виконання вимог ч. 3 ст. 53 МК витребував у позивача додаткові документи.
При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до частини першої статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно пунктів 1, 4 частини другої статті 55 МК прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
В обґрунтування оскаржуваного рішення відповідачем вказано:
- до митного оформлення документи, що підтверджують факт плати товару, хоч контрактом (додатком до нього) передбачена 100% передоплата
- наданий прайс-лист адресований не від виробника та не містить інформації стосовно сайтів для пошуку в мережі Інтернет, крім того, він виданий пізніше, ніж наданий інвойс;
- вартість поставленого товару в наданій експортній декларації країни-відправлення не відповідає сумі в наданому інвойсі;
- сума в наданому платіжному дорученні від 18.08.2017 не відповідає сумі в інвойсі № OW17077А).
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи викладені норми, у ході розгляду даної справи необхідно перевірити доводи митного органу, покладені в основу оскаржуваного рішення, що наведені вище.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини другої статті 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до пункту 1.1 контракту, продавець поставить покупцеві обладнання і товари відповідно до найменування та кількості, наведеними в додатках 1-60, які є невід'ємною частиною цього контракту.
Згідно пункту 5.1 контракту покупець може здійснювати повну або часткову оплату фактично поставленого обладнання та товарів. Сума та умови оплати вказуються у Додатках до Контракту. Пунктом 5.2 Контракту передбачена можливість повної або часткової передплати товарів, про що зазначається у Додатках до нього (а.с. 12).
Товари, щодо вартості яких було здійснено митне коригування, поставлялися на підставі додатку № 9 від 28.06.2017 до контракту з умовою оплати « 100% передплата до приходу контейнера в порт призначення» (а.с. 15). Згідно вказаного додатку вартість товару, що поставляється складає 57 769,26 доларів США.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно платіжного доручення № BKVK-6193-335103 від 18.08.2017 позивачем здійснено переказ 100% коштів за поставку товару на суму 57 769,26 доларів США.
Проте, вказане платіжне доручення не було подано позивачем при митному декларуванні, а тому, у відповідача були наявні правові підстави для витребування додаткових документів згідно частини третьої статті 53 МК, якою передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Так, на вимогу митного органу позивачем було надано згадане платіжне доручення № BKVK-6193-335103 від 18.08.2017.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що відомості, що містить платіжне доручення № BKVK-6193-335103 від 18.08.2017 цілком дозволяють ідентифікувати поставку через наявність у ньому інформації про контракт та суму платежу, що відповідає сумі, вказаній у додатку №9 до контракту та інвойсах від 28.06.2017 № OW17077А та № РК-301А.
Таким чином, позивачем фактично були усунуті сумніви щодо правильності визначення митної вартості, які слугували єдиною підставою для митним органом витребування додаткових документів згідно частини третьої статті 53 МК.
Колегія суддів наголошує на тому, що до змісту вказаного платіжного доручення відповідач не навів будь-яких зауважень в оскаржуваному рішенні, а тому в силу частини другої статті 77 КАС колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що це платіжне доручення не могло бути прийняте відповідачем з огляду на відсутність у полі «призначення платежу» певної інформації.
Щодо посилань на недоліки прайс-листа, то колегія суддів звертає увагу на те, що чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятної світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул та якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру та не є документом, що підтверджує митну вартість товару, і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості, а тому посилання митного органу на окремі недоліки в прайс-листі як на підставу для неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), є безпідставним.
Колегія суддів також приймає доводи позивача про те, що відмінність дати прайс-листа із іншити документами, що подавались до декларування, пов'язана із тим, що такий прайс-лист надавався саме на вимогу митного органу. Тому, дана обставина не може слугувати для висновку про непідтвердження митної вартості спірного товару.
Щодо доводів про невідповідність експортної декларації країни-відправлення, то суд зазначає, що до митного оформлення позивачем було надано ВМД країни-відправлення (номер, присвоєний митним органом 310120170518193118) від 04.07.2017, у якій задекларовано товари: кабелі живлення на суму 48 249,26 доларів США, розетки на суму 8 550,00 доларів США, пакувальна машина на суму 970,00 доларів США.
Тобто, загальна сума у вказаній декларації країни-відправлення складає 57 769,26 доларів США, що повністю відповідає сумі поставки, зазначеній в додатку № 9 до контракту, загальній сумі інвойсів № OW17077A та РК-301А, сумі, сплаченій згідно платіжного доручення № BKVK-6193-335103 від 18.08.2017.
Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав про те, що висновки відповідача в цій частині не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Водночас ненадання декларантом всіх додатково витребуваних документів, не дає митному органу права застосовувати інший метод визначення митної вартості, за умови, що обсягу наданих декларантом додаткових документів цілком достатньо для достовірного визначення митної вартості за заявленим ним методом.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що наявність у митного органу інформації про те, що товар, подібний тому, який задекларований позивачем, раніше розмитнювався за іншою вартістю, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Сама лише наявність у митного органу інформації про здійснені раніше поставки аналогічного товару за іншою, вищою ціною не може бути підставою для коригування митної вартості та встановлення формальних неточностей чи розбіжностей у поданих до декларування документах.
Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного товариством розрахунку митної вартості товару за ціною договору митним органом в оскаржуваних рішеннях не наведено. Митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані позивачем при поданні декларації, а також додатково подані документи ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, які підтверджують ціну товарів, що підлягає сплаті позивачем на користь продавця. В свою чергу, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на недоліки наданих позивачем експертних висновків, відсутність страхових документів при перевезенні товару, колегія суддів відхиляє відповідно до частини другої статті 77 КАС, оскільки вказані обставини не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення та встановлені відповідачем вже після його винесення. Посилання відповідача на вказані обставини у даному випадку є порушенням принципу «належного урядування», за яким ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. Тобто, не встановивши певні обставини у ході передбаченої законом процедури, відповідач не вправі посилатися на ці обставини у майбутньому виправдовуючи таким чином свої недоліки при прийняті рішення, яке впливає на права та інтереси приватних осіб.
У свою чергу, колегія суддів наголошує, що необхідність підтвердження страхових витрат виникає лише у випадку здійснення страхування та при невключені цих витрат до ціни товару чи ціни транспортування, проте наявність вказаних обставин відповідач не довів. Не можуть бути прийняті судом як підстава для невизнання заявленої позивачем митної вартості доводи щодо недоліків експертних висновків (нездійснення експертом певних досліджень) без мотивованого, із посиланням на відповідні матеріали, обґрунтування того, що експертом здійсненні невірні (протилежні) висновки за результатами здійснених досліджень.
Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя І.В. Федотов
Повний текст постанови складений 20.03.2019.