Справа № 2340/3659/18 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко
14 березня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Аліменка В.О., Епель О.В.,
за участю секретаря: Тищенко Н.В.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року (м. Черкаси, дата виготовлення повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_2 звернулась з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0114546-1307-2301 від 12.04.2018.
Вказана позовна заява обґрунтована тим, що податкове повідомлення-рішення №0114546-1307-2301 від 12.04.2018, яким відповідач визначив їй суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у сумі 4114 грн. 40 коп. підлягає скасуванню оскільки відповідач при нарахуванні позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки протиправно застосував ставку податку 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2017, із застосуванням коефіцієнту 0,5, передбачену рішенням Черкаської міської ради №2-136 від 28.01.2016 «Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси», оскільки вказане рішення скасоване постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.09.2016 у справі №712/2617/16-а.
Відтак, застосуванню підлягає ставка 0,5%, передбачена рішенням Черкаської міської ради №2-1312 від 25.06.2015 та коефіцієнтом 0,5, передбаченим Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» №1791-VІІІ від 20.12.2016.
У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що оскільки Черкаською міською радою до 15.07.2016 не було прийнято рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів на 2017 рік, ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не повинні застосовуватись з коефіцієнтом 0,5.
Діючим є рішення Черкаської міської ради №2-1312 від 25.06.2015 «Про затвердження Положення та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», яким визначено, що ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб встановлена у розмірі 0,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року і складає 16 грн. за 1 кв.м.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року адміністративний позов - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області №0114546-1307-2301 від 12.04.2018 в частині визначення ОСОБА_2 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 2057 (дві тисячі п'ятдесят сім) гривень 20 копійок.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Зокрема, апелянт-позивач вказує на те, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідач невірно визначив суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, повинен був скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення у повному обсязі.
Однак, суд перебрав на себе дискреційні повноваження фіскального органу та вийшов за межі повноважень суду, визначивши до сплати податок в сумі 2057 грн 20 коп.
На думку позивача, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону.
Відповідач, також не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апелянт-відповідач вказує, що постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.09.2016 у справі №712/2617/16-а скасовано п.6.2 Положення «Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м. Черкаси», затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 28.01.2016 №2-136.
Враховуючи, що до 15.07.2016 не було прийнято нового рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів на 2017 рік, тому ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не повинні застосовуватись з коефіцієнтом 0,5, оскільки це суперечить п.п. 4.1.9 п. 4.1 статті 4, статті 10, п.п. 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 та статті 267 ПК України, частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України.
Відповідно діючим є рішення Черкаської міської ради від 25.06.2015 №2-1312, яким визначено ставку у розмірі 0,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року і складає 16 грн. за 1 кв.м.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача податковий орган зазначив, що ОСОБА_2 з письмовою заявою для проведення звірки розрахунку здійсненого податковим органом, зокрема, щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка зареєстрована за позивачем, не зверталась.
Оскільки Положення «Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м. Черкаси», затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 28.01.2016 №2-136 скасовано лише в частині, тому підлягає застосуванню попередня редакція нормативно-правового акту і платник не звільняється від обов'язку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік.
Позивач не скористався своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу відповідача.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 02.10.2018 ОСОБА_2 є власником 1/2 нежитлових приміщень загальною площею 514,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20-21).
12.04.2018 Головним управлінням ДФС у Черкаській області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення №0114546-1307-2301 від 12.04.2018, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у сумі 4114 грн. 40 коп. (а.с. 5).
Вказане стало підставою для звернення з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за 2017 рік позивач мав сплатити 2057 грн. 20 коп., тому податкове повідомлення-рішення №0114546-1307-2301 від 12.04.2018 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, 2057 грн. 20 коп. є незаконним і підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
З 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIІI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України(далі - ПК України), було введено новий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі, нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (п.п. 266.3.1, п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
Відповідно до п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Пунктом 4.3 ст. 4 ПК України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
При цьому, згідно п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Відповідні повноваження, їх розмежування між Верховною Радою та місцевими радами, зокрема, щодо установлення місцевих податків, визначені ст. 12 ПК України.
Згідно ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно до п.п. 10.1 та 10.2 ст. 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Тобто, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст. 12 ПК України.
Відповідно п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 ПК України).
Підпунктом 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України зазначено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст. 7 ПК України з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (п.п.12.3.3 п. 12.3 ст. 12 ПК України).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п.12.3.4 п. 12.3 ст. 12 вказаного Кодексу.
У відповідності до п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Так, ст. 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Разом з цим, згідно з п. 5 р. XIX «Прикінцеві положення» ПК України органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.
Отже, з наведеного вище вбачається, що безпосереднє встановлення місцевих податків, а отже і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Крім того, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
28 січня 2016 року Черкаською міською радою прийнято рішення №2-136 «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року №2-1312 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси» згідно з яким п.6.2 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси викладено у наступній редакції - ставка податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено та не спростовано доводами апеляційних скарг, постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.09.2016 року (справа №712/2617/16-а), залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 року та Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 року (№ К/800/33547/16) та постановою Верховного Суду від 25.05.2018 визнано п.6.2 Положення «Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 28.01.2016 у № 2-136 недійсним та нечинним - таким, що не набрав чинності з 01.01.2016.
Приймаючи вказані вище судові рішення суди виходили з того, що оскаржуваний пункт рішення Черкаської міської ради про встановлення місцевих податків і зборів щодо набрання ним чинності та застосування з 01.01.2016 не відповідає засадам та правилам податкового законодавства, які у даному випадку передбачають відповідне застосування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
При цьому, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 07.06.2017 у справі №712/2617/16-а зазначив, що Законом України від 24.12.2015 № 909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» лише рекомендовано органам місцевого самоврядування вчинити певні дії, в той час як підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України законодавцем чітко встановлено повноваження місцевих рад при встановленні місцевих податків та зборів, які, враховуючи статтю 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.09.2016 у справі №712/2617/16-а набрала законної сили 10.11.2016.
У той же час, 01 січня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20 грудня 2016 року №1791-VIII відповідно до п.3 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого установлено, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5.
Отже, враховуючи, що Черкаською міською радою до 15 липня 2016 року не було прийнято рішення щодо встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік, підлягає застосуванню ставка, визначена рішенням Черкаської міської ради №2-1312 від 25.06.2015, тобто 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, з коефіцієнтом 0,5.
Доводи відповідача про необхідність застосування ставки податку на нерухоме майно згідно рішення Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року №2-1312 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси» колегія суддів не приймає до уваги, оскільки встановлена п.6.2 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м. Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року №2-1312, ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, яка становить 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, має застосовуватись із урахуванням коефіцієнту 0,5 встановленого п.3 р.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20 грудня 2016 року №1791-VIII.
Тобто, ставка податку за 1 кв. метр нерухомості на 2017 рік складає 8,00.
Відтак, як вірно встановлено судом першої інстанції, контролюючий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, помилково застосував ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік за 1 кв. метр 16 грн., а не 8 грн., тому позивач мав сплатити 2057 грн 20 коп. (розрахунок 514,3 кв.м. х 0,5 (розмір частки належної позивачу) х 16 грн х 0,5 (коефіцієнт).
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки контролюючим органом відносно позивача невірно застосовано ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 2057 грн 20 коп.
Посилання позивача на помилковість суду першої інстанції щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення лише в частині, перебравши на себе дискреційні повноваження фіскального органу, суд апеляційної інстанції відхиляє, зважаючи на таке.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє, однак у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Тобто, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений повноваженнями, зокрема, щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, або ж прийняти рішення, і це прямо вбачається з вищевикладених норм КАС України.
Отже, враховуючи те, що зі спірного податкового повідомлення-рішення можливо встановити його зміст та враховуючи наявність в матеріалах справи розрахунку податку на нерухоме майно (а.с. 26), а позивачем не доведено факт відсутності у нього обов'язку зі сплати позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у розмірі 2057 грн 20 коп., тому обрання такого способу захисту та відновлення прав позивача як визнання протиправними та скасування рішення податкове повідомлення-рішення №0114546-1307-2301 від 12.04.2018 в частині визначення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 2057 грн 20 коп. не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 18.03.2019.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
О.В. Епель