Справа № 569/18161/18
06 березня 2019 року Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді Смолій Л.Д.
при секретарі Хлуд І.П.
з участю представника позивача ОСОБА_1
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_5 «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 20 липня 2017 року був звільнений з роботи за ст.. 38 КЗпП у зв»язку з невиконанням власником законодавства про працю, станом на день звільнення заборгованість по заробітній платі становила 28379 гривень 97 коп., в день звільнення остаточний розрахунок з ним не проведено. Заборгованість по заробітній платі йому була виплачена на підставі судового наказу Рівненського міського суду Рівненської області 03.04.2018 року. За заявою позивача 22 травня 2018 року Рівненським міським судом Рівненської області було винесено судовий наказ по справі № 569/9255/18 про стягнення з ОСОБА_5 «Рівнеазот» 121337 гривень 04 копійки середнього заробітку за час затримки розрахунку з 21.07.2017 року по 02.04.2018 року. Однак вказаний судовий наказ був скасований судом за заявою боржника ОСОБА_5 «Рівнеазот» 15.06.2018 року, ухвалу про скасування судового наказу отримано позивачем 26.09.2018 року. Просить суд поновити йому строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки про скасування судом судового наказу він дізнався лише 26.09.2018 року та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 120651 грн. 52 коп. та судові витрати у справі, що складаються із витрат по сплаті судового збору.
В судове засідання позивач не з»явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином. Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, з підстав викладених в позовній заяві просила їх задовольнити, поновивши позивачу строк звернення до суду із позовом, який пропущено з поважних причин.
Представники відповідача ОСОБА_5 «Рівнеазот» ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просили відмовити в його задоволенні з підстав пропуску ОСОБА_4 строку звернення до суду із позовом.
Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими сторони обгрунтовують свої вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Судом встановлено, що наказом №1916-ВК від 17.07.2017 року позивач був звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю (а.с.16).
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження заборгованість відповідача перед позивачем станом на 16 лютого 2018 року становила 28379,97 гривень (а.с.9)
За змістом ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як вбачається із роз»яснень, даних в пункті 20, частині 5 пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статі 117 цього кодексу.
Аналіз наведених положень ст.117 КЗпП України свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Остаточний розрахунок з позивачем було проведено 03 квітня 2018 року, що підтверджується випискою за картковим рахунком ОСОБА_4 у АТ «УкрСиббанк».
Як було встановлено у судовому засіданні та вбачається із оглянутої судом справи № 569/9255/18 ОСОБА_4 18 травня 2018 року, тобто у передбачений ст.. 233 КЗпП України тримісячний строк, звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні.
Зазначена заява була судом задоволена, 22 травня 2018 року судом було видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_5 «Рівнеазот» на користь ОСОБА_4 121337 гривень 04 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 15.06.2018 року вказаний судовий наказ було скасовано за заявою ОСОБА_5 «Рівнеазот». Ухвала суду від 15.06.2018 року була надіслана ОСОБА_4 21.06.2018 року та повернута до суду 03.07.2018 року за закінченням терміну зберігання на поштовому відділенні. Як вбачається із довідкового листа до справи № 569/9255/18 ухвала суду про скасування судового наказу отримана позивачем ОСОБА_4 26.09.2018 року.
Відповідно до ст.. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
ОСОБА_4, реалізувавши своє право, звернувся із заявою про видачу судового наказу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у передбачений ст.. 233 КЗпП України тримісячний строк із дня фактичного розрахунку. Проте за заявою боржника зазначений судовий наказ було скасовано, стягувачу про це стало відомо лише 26.09.2018 року, а тому строк звернення до суду підлягає поновленню.
Перевіряючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд вважає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду є непереборні обставини, що обєктивно, незалежно від волі особи, унеможливлювали звернення позивача до суду у строки, визначені законом. Обставини, зазначені позивачем, на думку суду, відповідають цим критеріям.
Твердження представника відповідача, що несвоєчасне подання позовної заяви зумовлене не об»єктивними обставинами, а обставинами суб»єктивного характеру, а тому не є поважними, не заслуговують на увагу суду, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_4 свідомо не отримував кореспонденцію.
Відповідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно п. 8 Порядку середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як убачається з розрахунку здійсненого позивачем та не оспореного відповідачем середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 становить 685,52 грн. Отже, за період з 21.07.2017 року по 02.04.2018 року - день фактичного розрахунку з відповідачем, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 176 робочих днів Х 685 грн.52 коп.= 120 651 гривня 52 коп.
Заперечень щодо здійсненого розрахунку відповідач не висловив ні у відзиві на позов ні у судовому засіданні, а отже суд приймає вказаний розрахунок до уваги.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті ним судового збору у розмірі 1206 гривень 51 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 116, 117 КЗпП України, ст.34 Закону України «Про оплату праці» ст. ст. 141, 82, 263-265 ЦПК України, суд -
Поновити ОСОБА_4 строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Позов ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 120 651 (ста двадцяти тисяч шестисот п»ятдесяти однієї) гривні 52 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_4 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1206 гривень 51 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Рівненського Апеляційного суду безпосередньо або через Рівненський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_4, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот», м.Рівне-17, 33017, код ЗКПО 05607824
Суддя -