Справа № 569/452/19
07 березня 2019 року
Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi ОСОБА_1,
з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,
pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в мiстi Рiвне
спpаву № 569/452/19 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Волинської митниця Державної фіскальної служби України про скасування постанови Волинської митниці ДФС №3750/20500/18 від 12 грудня 2018 року, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Волинської митниці ДФС у якому зазначив, що постановою в.о. заступника начальника Волинської митниці ДФС №3750/20500/18 від 12 грудня 2018 року він був визнаний винним у вчинені порушення митних правил, передбачених ч 485 Митного кодексу України та нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 78248, 55 грн. Із даною постановою він не погоджується, вважає її незаконною з підстав порушення митницею процедури розгляду справи про порушення митних правил, які полягали у розгляді справи за відсутності позивача та неналежного його повідомлення. Крім того, в постанові не наведено доказів використання позивачем транзитного автомобілю. Враховуючи викладене просив суд постанову Волинської митниці ДФС в справі про порушення митних правил, якою його визнано винним у вчиненні порушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України визнати протиправною, скасувати її та закрити справу по закінченню строків притягнення.
Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з»явився, надав відзив в якому пояснив, що 12.12.2018 року Волинською митницею ДФС винесено постанову по справі про порушення митних правил, якою ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 78248, 55 грн. Розгляд справи відносно ОСОБА_2 проведено у відповідності до вимог Митного кодексу України, а доводи позивача є необґрунтованими, так як він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але до митниці не з»явився. Зазначив, що підставою для притягнення позивача до відповідальності слугував той факт, що на підставі аналізу та співвставлення отриманих документів з митних органів Литовської Республіки з тими які надавалися ОСОБА_2 для митного оформлення виявилося наявність інших документів, згідно яких було проведене митне оформлення автомобіля з інформацією про іншого відправника та продавця товара, а також вартості товару. У задоволенні позову просив відмовити.
Дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення частково.
Судом встановлено, що 01.02.2018 року посадовою особою м/п ”Луцьк” Волинської митниці ДФС за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №205100/2018/000966, де декларантом ( митним брокером ) ТОВ ”Марема Україна” проведено митне оформлення товару ”Легковий автомобіль: марка ”RENAULT”, модель ”MEGANE”, ідентифікаційний номер (кузова) -VF1KZ090349591825, загальна кількість місць, включаючи місце водія за документами виробника - 5, призначення для використання по дорогах загального користування, бувший у використанні, номер двигуна ( тип ) - К9К, двигун дизельний, робочий об'єм циліндрів - 1461 см3, потужність 81 кВт; колісна формула - 4х2; тип кузова - універсал; календарний рік виготовлення - 2013; модельний рік виготовлення - 2013, який відповідно до Фактури ( TRANSPORTO PRIEMONES PIRKIMO - PARDAVIMO SUTARTIS)” від 31.01.2018 №09-15 слідував від продавця “Axus Italiana” SRL VIA Brennero 98 , Trento (TN) Vilnius, Garunai, 49 в адресу фізичної особи Bitsiuk Denys EN 084879 Rovno. Grysevskogo 5a/53, за ціною 2 700 Євро.
За митне оформлення даного транспортного засобу при його митній вартості у 95 382, 76 гривень було сплачено митних платежів в загальній сумі 36785, 83 ( тридцять шість тисяч сімсот вісімдесят п'ять ) гривень 83 копійки.
05.07.2018 року до Волинської митниці ДФС з Державної фіскальної служби України листом від 27.06.2018 року № 19770/7/99-99-20-02-01-17 надійшло звернення митних органів Литовської республіки щодо підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення автомобіля марки ”RENAULT MEGANE”, ідентифікаційний номер (кузова) -VF1KZ090349591825 за експортною митною декларацією MRN №18LTKR1000EK0242A7 та рахунком фактурою ( PAZYMA - SASKAITA ) серії TSN Nr. 2407 від 31.01.2018 року щодо купівлі - продажу даного транспортного засобу.
За результатами проведення опрацювання зазначеного звернення митних органів Литовської Республіки та товаро-супровідних документів до нього було встановлено, що автомобіль марки ”RENAULT MEGANE”, ідентифікаційний номер (кузова) -VF1KZ090349591825 був проданий компанією UAB ”T&S Mobile”, Kauno g. 151. 68228 Marijampole LT громадянину Bitsiuk Denys EN 084879 Rovno. Grysevskogo 5a/53, Rovno UA, за ціною 5100 Євро, що за курсом Національного банку України станом на 01.02.2018 року, тобто на момент митного оформлення товару за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №205100/2018/000966 склало суму 176 891, 66 ( Сто сімдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто одна ) гривня 66 копійок.
Внаслідок викладеного, Волинська митниця ДФС встановила, що громадянином України ОСОБА_2 за посередництвом брокера ТОВ ”Марема Україна” громадянина України ОСОБА_3, під час митного оформлення транспортного засобу марка ”RENAULT”, модель ”MEGANE”, ідентифікаційний номер (кузова) -VF1KZ090349591825, за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №205100/2018/000966, вчинено дії спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 26 082 ( двадцять шість тисяч вісімдесят дві ) гривні 85 копійок, тобто повідомлення в митній декларації типу ІМ40ДЕ №205100/2018/000966 від 01.02.2018 року неправдивих відомостей щодо відправника товару та отримувача, неправдивих відомостей необхідних для визначення митної вартості самого товару та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості.
Відповідно до дослідженого у судовому засіданні протоколу про порушення митних правил №3750/20500/18 від 19.07.2018 року було винесено постанову №3750/20500/18 від 12.12.2018 року у справі про порушення митних правил, відповідно до якої за вчинення вищезазначеного правопорушення позивача у справі притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 78248, 55 грн.
Стаття 458 Митного кодексу України передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Диспозиція статті 485 Митного кодексу України передбачає декілька варіантів об'єктивної сторони передбаченого нею правопорушення.
Відповідно до частини першої, другої статті 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.
Відповідно до частини першої статті 508 Митного кодексу України у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи. Згідно частини другої цієї статті до процесуальних дій належать: складення протоколу про порушення митних правил; опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб; а також інші процесуальні дії.
Позивача у справі притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст.485 Митного кодексу України, а саме за порушення встановлених Розділом XVIII Митного кодексу України.
Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
Відповідно до частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.
Згідно із частиною 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом фіскальної служби; 2) подавати органу фіскальної служби достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу фіскальної служби додаткової інформації.
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості. та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі Їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.1 ст.257 Митного Кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до ч.8 ст.264 Митного кодексу України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Відповідно до ст.266 Митного кодексу України декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу; 5) у випадках, визначенихцим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Відповідно до ч.1,2 ст.69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.
Згідно зі ст.485 Митного кодексу України передбачена відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять неправдиві відомості щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги, кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, за відсутності ознак злочину, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Зі змісту ст.485 Митного кодексу України випливає, що склад вказаного порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 494 МК України зазначено, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Відповідно до положень ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, саме відповідач зобов'язаний довести законність та обґрунтованість винесення ним постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем митних правил.
Виявлення факту порушення митних правил, який відповідно до ст. 485 МК України є підставою для порушення справи про порушення митних правил, повинен робитись виключно за умови достатності даних, що вказують на наявність складу правопорушення, елементом якого є вина суб'єкта.
Обставинами, які свідчать про наявність чи відсутність вини правопорушника, є, крім іншого, ступінь складності і неоднозначності класифікації тих чи інших дій та застосування діючого законодавства.
Провадження в справах про порушення митних правил здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Притягнення до адміністративної відповідальності має здійснюватись у певному порядку, на підставі процесуальних норм, що регламентують провадження у справі про порушення норм законодавства.
Під час вивчення матеріалів у справі про адміністративне правопорушення встановлено, що не проведено дослідження матеріалів, свідки допитані під час дослідження матеріалів з порушенням чинного законодавства. Крім того, до матеріалів справи не долучено докази по визначенню дійсності складу предметів порушення митних правил, що не може розцінюватись як належний доказ.
Таким чином, аналіз досліджених у справі доказів свідчить, що підставою для складання протоколу про порушення митних правил та головним доказом для притягнення позивача до відповідальності за передбачене ст.485 МК України правопорушення були одержані від литовських митних органів експортна митна декларація № 18LTKR1000EK0242A7 та рахунок-фактура від 31 січня 2018 року.
Між відомостями цієї експортної декларації і наданими для митного оформлення транспортного засобу на території України документами дійсно є невідповідність як щодо його продавця, так і щодо вартості транспортного засобу.
Однак сама по собі експортна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці. Вона жодним чином не виключає можливості переходу прав на автомобіль після такого оформлення до інших осіб, в тому числі, до продавця, зазначеного в поданих до митного оформлення документах.
Доводи відповідача про наявність у позивача при перетині митного кордону іншого пакету документів на автомобіль ґрунтуються виключно на припущеннях, так як жодними належними і допустимими доказами не підтверджені.
Крім цього, такі обставини не були встановлені на час винесення оскаржуваної постанови і в силу ч.2 ст.77 КАС України не могли братись до уваги для прийняття цього рішення.
Експортна декларація ІМ40ДЕ №205100/2018/000966 для митного оформлення надавалась експортером, брокерjv ТОВ ”Марема Україна” ОСОБА_3. Покупцем товару зазначений позивач, однак доказів того, що ОСОБА_3Б перебував у протиправній змові з позивачем чи мав іншу причетність до неправомірного зменшення розміру митних платежів при винесені оскаржуваної постанови не вказано і матеріали справи про порушення митних правил цих доказів не містять.
Волинська митниця ДФС, взявши єдиним та беззаперечним доказом документи литовських митних органів, не перевірила обставин завершення експорту товару.
Крім цього, Волинська митниця ДФС у відзиві зазначає, що ОСОБА_2 при ввезенні транспортного засобу на територію України зробив підміну документів, проте жодних доказів такого твердження суду не надано.
З наведених міркувань суд вважає, що самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_2 у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару.
При цьому митниця під час розгляду справи про порушення митних правил жодним чином не обумовила підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, аніж тим, що подані до митного оформлення на Волинській митниці ДФС.
Докази сплати позивачем суми більшої ніж визначеної в договорі купівлі-продажу автомобіля (5100 євро) відсутні.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова №3750/20500/18 від 12 грудня 2018 Волинської митниці ДФС про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення правопорушень, передбачених ст. 485 Митного Кодексу України, підлягає поверненню органу, який його виніс, для доопрацювання.
У відповідності до п.2, п.3, п.5 ч.1 ст.531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил є необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду, невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи, неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи)
Враховуючи викладене, судом вбачається, що в діях позивача склад порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена статтею 485 МК України, належним чином не доведений і не встановлений.
При цьому суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до вимог частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Керуючись ст.ст.241-246,250,255,286,293,295, пунктом 15.5 розділу VII КАС України, суд, -
В И Р I Ш И В :
Позов ОСОБА_2 до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил - задовольнити частково.
Скасувати постанову у справі про порушення митних правил від 12 грудня 2018 року, винесену заступником начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_4 в справі про порушення митних правил № 3750/20500/18, якою ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів в розмірі 78248,55 гривень.
Справу про порушення митних правил щодо ОСОБА_2 за ст. 485 МК України надіслати на новий розгляд до Волинської митниці Державної Фіскальної Служби України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2, 33000 АДРЕСА_1.
Відповідач: Волинська митниця Державної фіскальної служби України, 44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична,13.
Повний текст рішення виготовлено 12 березня 2019 року.
Суддя - Н.Г.Кучина