Ухвала від 19.03.2019 по справі 804/1632/16

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА

19 березня 2019 року

м. Дніпро

справа № 804/1632/16

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

перевіривши відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року в адміністративній справі №804/1632/16 за позовом Приватного акціонерного товариства " Дніпровський металургійний завод" до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області , Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою у даній справі.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2019 року апеляційну скаргу було залишено без руху, надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших (поважних) підстав для поновлення строку.

Отримання копії ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2019 року представником відповідача 15 лютого 2019 року підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, отже наданий судом строк на усунення недоліків скарги сплинув 26 лютого 2019 року.

28 лютого 2019 року від скаржника на адресу суду надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обгрунтовано тим, що вперше за апеляційним оскарженням рішення суду першої інстанції він звернувся в строк визначений Законом, однак апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2018 року, а згодом повернуто заявнику ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2018 року у зв'язку з несплатою судового збору. Заявник зазначає, що ним постійно вживались дії для оплати судового збору у даній справі, після отримання коштів в січні 2019 року скаржник повторно звернувся з апеляційною скаргою у даній справі, тому, з урахуванням відсутності законодавчих обмежень у повторному поданні апеляційної скарги, просить суд визнати причини пропуску строку поважними.

Розглянувши зазначене клопотання суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України, строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суд зазначає, що для цілей зазначеної статті поважними можуть визнаватись обставини, які носять непереборний характер, та об'єктивно унеможливили вчасне звернення сторони за апеляційним оскарженням.

Як видно з матеріалів справи, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року апеляційну скаргу дійсно було повернуто заявнику у зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом. Копію ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2018 року отримано 29.10.2018 року поштовим зв'язком.

Повторно з апеляційною скаргою заявник звертається 31.01.2019 року, тобто після спливу 3-х місяців з моменту отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги.

Суд зазначає, що залишення без руху попередньо поданої апеляційної скарги у зв'язку з її недоліками та повернення апеляційної скарги апелянту у зв'язку з не усуненням таких недоліків не є поважними підставами для поновлення строку апеляційного оскарження при повторному поданні апеляційної скарги. В свою чергу, відсутність коштів для сплати судового збору у суб'єкта владних повноважень, який фінансується за рахунок бюджетних коштів, є суб'єктивною обставиною, яка не може створювати для однієї із сторін процесу додаткового права для поновлення строку, встановленого Законом, для звернення до суду з апеляційною скаргою.

Інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження відповідачем не зазначено.

Згідно частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Слід зазначити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Стаббігс на інші проти Великобританії”, “Девеер проти Бельгії”).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Невмотивоване задоволення клопотання відповідача - суб'єкта владних повноважень про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до судового захисту в тому числі фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, станом на час постановлення цієї ухвали строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху, сплинув і апелянт не зазначив поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також не усунув інші недоліки апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст.299 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Офісу великих платників податків ДФС у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року в адміністративній справі №804/1632/16.

Ухвала набирає законної сили 19 березня 2019 року, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай

Попередній документ
80576649
Наступний документ
80576651
Інформація про рішення:
№ рішення: 80576650
№ справи: 804/1632/16
Дата рішення: 19.03.2019
Дата публікації: 22.03.2019
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на прибуток підприємств