П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 березня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1540/3430/18
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурія О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Великомихайлівської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості,-
05 липня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Великомихайлівської районної державної адміністрації щодо невиплати їй заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та стягнути з Великомихайлівської районної державної адміністрації на її користь заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористані відпустки при звільненні в сумі 3244,30 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи у розмірі 290395,55 грн. та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що вона перебувала у трудових відносинах з Великомихайлівською районною державною адміністрацією з 18 червня 2010 року по 15 червня 2016 року. Згідно розпорядження Великомихайлівської районної державної адміністрації №27/К-2016 від 15.06.2016р. звільнена з займаної посади за угодою сторін. Позивач вважає, що згідно Закону України «Про державну службу», який вступив в силу 1 травня 2016 року, її заробітна плата за травень - червень повинна була складати 66 346,59 грн., однак згідно довідки №7 від 25.01.2017р. виплачена у розмірі 34 488,44грн. При цьому, позивач зазначала, що їй після звільнення зроблено перерахунок, однак, при здійсненні зазначеного перерахунку не проведено перерахунок виплати за стаж роботи, надбавки за ранг та компенсації за невикористані відпустки. Позивач зазначила, що відповідач затримав розрахунок при звільненні з нею на 654 дні, з 16.06.2016р. по 30.07.2018р., а тому ОСОБА_2 просить стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 290 393,55грн. Разом з тим, позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню і моральна шкода у розмірі 100000,00 грн., оскільки відповідач порушив право на оплату праці, що в свою чергу призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, та втрати можливості вчасно пройти необхідне за станом здоров'я довготривале, медикаментозне лікування.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що на час звільнення ОСОБА_2 новий штатний розпис не був затверджений, а тому не було підстав для нарахування їй заробітної плати відповідно до нового Закону України "Про державну службу". Після появи додаткового фінансування, для здійснення розрахунку з заробітної плати за травень - червень 2016 року, районна державна адміністрація направила звернення до позивача, для особистого надання нею до відділу фінансового забезпечення, реквізитів. Разом з тим, після перевірки Державною службою з питань праці за зверненням ОСОБА_2, до районної державної адміністрації надійшов припис від 27.03.2017р., в якому були вказані недоліки щодо перерахунку заробітної плати ОСОБА_2 Відповідні недоліки згідно припису районною державною адміністрацією усунені, здійснені відповідні перерахунки заробітної плати і станом на 02.08.2017р., вся заборгованість щодо перерахунку всіх коштів під час її звільнення, райдержадміністрацією виплачені.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Частково не погодившись із прийнятим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким частково задовольнити її позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначає, що погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо невиплати їй заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та стягнення цих сум. Разом з тим, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача щодо своєчасного розрахунку під час звільнення та стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з роботи та моральної шкоди. Судом першої інстанції не застосовано ст.117 КЗпП України та не надано належної оцінки діям відповідача, який прострочив строк виплати коштів при звільнені на 412 днів.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
Згідно розпорядження № 60/К-2010 від 18.06.2010р. ОСОБА_2 призначена на посаду керівника апарату Великомихайлівської районної державної адміністрації, з якої звільнена за угодою сторін розпорядженням Великомихайлівської районної державної адміністрації № 27/К-2016 від 15.06.2016року (а.с.11).
Відповідно довідки Великомихайлівської районної державної адміністрації №7 від 25.01.2017р. за травень-червень 2016 року позивачу нараховано заробітну плату у розмірі 34488,33грн (а.с.13, 92).
Приписом Головного управління Держпраці в Одеській області № 15-15-018/0310-0185 від 27 березня 2017 року визначено, що відповідачем, зокрема, порушено ст.116 КЗпП України щодо проведення повного розрахунку із звільненими працівниками в день звільнення та виплати всіх сум, які належать звільненим працівникам та приписано прийняти відповідні заходи по усуненню виявлених порушень законодавства про працю.
Так, розпорядженням Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області від 29.03.2017р., на виконання припису від 27.03.2017р. №15-15-018/0310-0185 здійснено перерахунок заробітної плати звільненим працівникам за травень та червень 2016 року відповідно до штатного розпису, введеного в дію з 01.05.2016р., у тому числі позивачу, встановивши їй надбавку за вислугу років в розмірі 42% посадового окладу за 14-річний стаж державної служби станом на 01.05.2016року (а.с.49).
У зв'язку із перерахунком заробітної плати ОСОБА_2 за травень-червень 2016 року, відповідачем донараховано та виплачено кошти 31.03.2017 року у сумі 6512,91 грн. та 02.08.2017 року 22 101,05 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем проведено перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_2, включаючи компенсацію за невикористану відпустку, з урахуванням встановленого їй на момент звільнення 9 рангу державного службовця, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Великомихайлівської районної державної Одеської області щодо невиплати ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та стягнення з Великомихайлівської районної державної адміністрації на користь позивача заборгованості по заробітній платі та компенсацію за невикористані відпустки при звільненні в сумі 3244,30грн. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з Великомихайлівської районної державної Одеської області на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи у розмірі 290 393,55грн. та моральної шкоди у розмірі 100000,00грн., які ґрунтуються на підставі позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача.
При цьому суд виходив з відповідності позовної заяви ОСОБА_2 вимогам КАС України та подачі її в межах строків, визначених законом.
Переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, тобто в частині відмови у позові щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, судова колегія не погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.
Частинами 1 та 2 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч.1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частиною 1 статті 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи, що позивач звернулась до суду про захист трудових прав, до спірних правовідносин слід застосовувати норми КЗпП.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року по справі № 823/761/17та від 06 березня 2019 року по справі № 813/558/18.
За обставинами справи невиплата належних працівникові сум при звільненні не заперечується відповідачем та підтверджується приписом ГУ Держпраці в Одеській області від 27.03.2017 року № 15-15-018/0310-0185.
Однак враховуючи, що остаточний розрахунок з позивачем проведено 02 серпня 2017 року, в день коли на банківський рахунок позивача надійшли кошти від Великомихайлівської РДА в сумі 22 101,05 грн., то саме з цієї дати рахується строк звернення до суду з цим позовом в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи та стягнення моральної шкоди.
Подача позовної заяви 05.07.2018 (згідно поштового відбітку на конверті), тобто майже через рік після проведення остаточного розрахунку при звільненні, свідчить про пропуск ОСОБА_2 тримісячного строку, встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд, за заявою учасника справи, поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Разом з тим, дотримання позивачем передбаченого ст. 233 КЗпП України строку звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди судом першої інстанції досліджено не було, чим допущено суттєву неповноту обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки, звертаючись до суду 05.07.2018 року з даним позовом, позивач не надала жодних належних доказів про наявність поважних причин пропуску строку та навіть не заявляла клопотання про його поновлення, підстави для його поновлення відсутні, а тому адміністративний позов в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи та моральної шкоди підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Керуючись ст. ст. 123, 240, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення з Великомихайлівської районної державної адміністрації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи у розмірі 290 395,55 грн. та моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.
Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 - залишити без розгляду.
В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 20 березня 2019 року.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко