П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 березня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/5959/18
Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Бодрягова Л.В. про стягнення виконавчого боргу, -
У листопаді 2018р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Першого Малиновського ВДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області, Державного виконавця Першого Малиновського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області Бодрягова Л.В., в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Першого Малиновського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області Бодрягова Л.В від 31.05.2018р. ВП №56502727 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 224 488,2грн..
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 19.01.2015р. на підставі виконавчого листа за №521/14831/13-ц від 29.12.2014р. виданого Малиновським районним судом м.Одеси відкрито виконавче провадження за №46100437 та в подальшому був накладений арешт на майно боржника, однак з ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 224 488,2грн. стягнуто не було.
У травні 2018р. державний виконавець Васильєва С.О. за заявою стягувача винесла постанову про повернення вказаного виконавчого листа, а в частині стягнення з боржника виконавчого збору та стягнення витрат виконавчого провадження вивела в окреме провадження. Так, 31.05.2018р. державний виконавець Бодрягова Л.В. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження за №56502727 про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 224 488,2грн. за виконавчим провадженням №46100437. У липні 2018р. стягувач передав для подальшого виконання виконавчий лист за №521/14831/13-ц від 29.12.2014р. приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Долинському М.М., який в цей же день відкрив виконавче провадження за №56831267 та наклав арешт на майно боржника, яке підлягає державній реєстрації.
Позивач вважає, що рішення державного виконавця про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 224 488,2грн. порушують його права, у зв'язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018р. адміністративний позов задоволено.
Визнано постанову Першого Малиновського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області від 31.05.2018р. ВП №56502727 про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 224 488,2грн. протиправною.
Зобов'язано Перший Малиновський ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 31.05.2018р. ВП №56502727.
Стягнуто з Першого Малиновського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 2 245грн..
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
З урахуванням належного сповіщення сторін, про час і місце розгляду справи, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець приймаючи спірну постанову про стягнення виконавчого збору діяло не в межах своїх повноважень та не на підставі діючого законодавства України про виконавче провадження.
Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовано сторонами, що 19.01.2015р. на підставі виконавчого листа за №521/14831/13-ц від 29.12.2014р., виданого Малиновським районним судом м.Одеси, державним виконавцем відкрито виконавче провадження за №46100437 (а.с.20).
26.01.2015р. ДВС винесено постанова по виконавчому провадженню за №46100437 про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 224 488,2грн..
У травні 2018р. стягувач ОСОБА_5 звернувся із заявою до державного виконавця про повернення виконавчого документа, а також про зняття арешту з всього майна боржника та закриття провадження про стягнення виконавчого збору, який на цей момент не був стягнутий, у зв'язку з бажанням передати на виконання приватному виконавцю виконавчого листа за №521/14831/13-ц від 29.12.2014р. (а.с.22).
В подальшому, 30.05.2018р. головним державним виконавцем Першого Малиновського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області Васильєвою С.О. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану, а в частині стягнення з боржника виконавчого збору та стягнення витрат виконавчого провадження вивела в окреме провадження. Вимоги стягувача про закриття провадження про стягнення виконавчого збору були залишені без задоволення. (а.с.22).
31.05.2018р. головним державним виконавцем Першого Малиновського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області Бодряковою Л.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №56502727 про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 224 488,2грн., по виконавчому провадженню за №46100437 (а.с.23).
23.07.2018р. стягувач передав для подальшого виконання виконавчий лист за №521/14831/13-ц від 29.12.2014р. приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Долинському М.М., який 23.07.2018р. відкрив виконавче провадження за №56831267 та наклав арешт на майно боржника, яке підлягає державної реєстрації (а.с.24).
Перевіряючи правомірність дій та рішень виконавчої служби, з урахування підстав, за якими позивач пов'язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями ч.1 ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.
Пунктом 1 ч.1 ст.3 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Положеннями ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.1, 3, 4, 6 ч.1 ст.37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч.9 ст.27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч.1 ст.39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
За правилами ч.4 ст.42 ЗУ «Про виконавче провадження», на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Приписами ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що виконавчий збір за своєю суттю є штрафною санкцією, яка застосовується до боржників за невиконання в добровільному порядку вимог виконавчих документів та як наслідок вчинення органом ДВС примусового виконання рішення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення; вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Аналогічний висновок, викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 15.02.2018р. по справі за №910/1587/13.
Так, заходами примусового виконання рішень у розумінні ст.10 ЗУ «Про виконавче провадження» є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Таким чином, апеляційний суд зазначає, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що державним виконавцем не було здійснено заходи, передбачені ст.10 ЗУ «Про виконавче провадження».
Як вбачається із матеріалів справи, що виконавчий лист, який був виданий на виконання судового рішення у справі за №521/14831/13-ц, був повернутий за заявою стягувача, а постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення витрат виконавчого провадження виведено в окреме виконавче провадження (а.с.22-23).
З огляду на вищевикладене, та беручи до уваги те, що фактично кошти не були ані стягнуті, ані повернуті під час відкритих виконавчих проваджень, апеляційний суд вважає, що постанова головного державного виконавця Першого Малиновського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області Бодряговою Л.В. про відкриття виконавчого провадження за №56502727 та стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору на користь Першого Малиновського ВДВС у розмірі 224 488,2грн. винесена в супереч вимогам ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження».
Апеляційний суд зазначає, що вказана правова позиція узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 3.03.2018р. у справі за №925/1788/156, в якій зазначено, що ст.27, встановлений новий порядок та підстави стягнення виконавчого збору, відповідно до якого виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10% суми, що фактично стягнута, повернута або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та незаконною постанову ДВС про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2, оскільки державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу без фактичного його виконання, а також не вчинив виконавчі дії, спрямовані на примусове стягнення з ОСОБА_2 суми боргу.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018р.- залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В . Яковлєв