ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 березня 2019 року м. Київ № 826/17618/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши заяви ОСОБА_1 в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням суду від 21.09.2018р. позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, 04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), яка полягає у непроведенні перерахунку розміру призначеної ОСОБА_1 (м. Київ, 03087, АДРЕСА_1) пенсії за вислугу років з урахуванням змісту довідки Департаменту фінансів Міноборони України №248/3/8/1094 від 25.10.2017р. та довідки Фінансового управління Генерального штабу ЗС України №305/857 від 27.11.2017р. та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, 04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (м. Київ, 03087, АДРЕСА_1) з 29 серпня 2017 року за вислугу років з урахуванням змісту довідки Департаменту фінансів Міноборони України №248/3/8/1094 від 25.10.2017р. та довідки Фінансового управління Генерального штабу ЗС України №305/857 від 27.11.2017р. з прийняттям до розрахунку розміру пенсії наступні складові: щомісячну грошову винагороду у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, матеріальну допомогу, грошову допомогу на оздоровлення, індексацію, премію згідно Дисциплінарного статуту, яку він отримував в період з серпня 2015 року по липень 2017 року включно, а також премію, надбавку за роботу, що передбачає допуск до державної таємниці, й надбавку за виконання особливо важливих завдань за період з серпня 2015 року по лютий 2016 року та премію та надбавку за виконання особливо важливих завдань за березень, квітень, травень 2016 року в уточнених розмірах.
13 грудня 2018 року на виконання рішення суду видані виконавчі листи.
18 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України, якою просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неповному виконанні рішення суду від 21.09.2018р. в частині проведення перерахунку пенсії, а саме: неврахуванні всіх визначених судом складових грошового забезпечення за останні 24 місяці служби під час розрахунку середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за цей період та встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 21.09.2018р. зобов'язавши відповідача подати до суду звіт про виконання зазначеного судового рішення.
Ухвалою суду від 21.02.2019р. витребувано від відповідача письмові пояснення та докази на їх підтвердження про причини невиконання рішення суду у справі та надано відповідачу триденний термін для надання вказаних пояснень.
04 березня 2019 року відповідачем через канцелярію суду подані письмові пояснення, відповідно до яких Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві просить відмовити в задоволенні заяв ОСОБА_1, оскільки відповідачем здійснено перерахунок позивачу пенсії. За період з 29.08.2017р. по 04.12.2018р. включно (до дати набрання судовим рішенням законної сили) нарахована різниця між виплаченим та перерахованим розміром пенсії у сумі 49324,26грн., виплата якої буде здійснена в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018р. №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду».
Доплату різниці пенсії за період з 05.12.2018р. по 31.01.2019р. у сумі 5034,75грн. позивачу виплачено у лютому 2019 року.
Крім того, відповідач зазначає, що погашення заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_1 буде здійснено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018р. №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду».
Враховуючи те, що справа розглядалася у спрощеному провадженні, розгляд заяв проводиться відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 6 ст. 12, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України, оскільки справа є незначної складності.
Розглянувши матеріали справи та подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення її по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві частково не виконало рішення суду у справі №826/17618/17 від 21.09.2018р., а саме в частині неврахуванні всіх визначених судом складових грошового забезпечення за останні 24 місяці служби під час розрахунку середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 та невиплати повної перерахованої суми пенсії у розмірі 49324,26грн.
Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Кабінету Міністрів України від 22.08.2018р. №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», як підставу невиплати позивачу всієї суми пенсії є безпідставним.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок виконання судових рішень, визначений Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про виконавче провадження».
Так, зокрема статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
У той же час, як вбачається з матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не скористалось своїм правом та не зверталось до суду з заявою в порядку, визначеному статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України про відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення від 21.09.2018р.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не виконано повністю рішення суду від 21.09.2018р. у справі №826/17618/17 в частині проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1, а саме: неврахуванні всіх визначених судом складових грошового забезпечення за останні 24 місяці служби під час розрахунку середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за цей період.
Таким чином, заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дії відповідача, які полягають у неповному виконанні рішення суду від 21.09.2018р. в частині проведення перерахунку пенсії, а саме у неврахуванні всіх визначених судом складових грошового забезпечення за останні 24 місяці служби під час розрахунку середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за цей період, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
В частині заяви ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який, в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф.
Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем рішення суду від 21.09.2018р. станом на момент прийняття даної ухвали повністю не виконано.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та наявність правових підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Керуючись статтями 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Заяви представника ОСОБА_1 в порядку статей 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо неповного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018р. по справі №826/17618/17 в частині проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1, а саме: неврахуванні всіх визначених судом складових грошового забезпечення за останні 24 місяці служби під час розрахунку середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за цей період.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві подати звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018р. у справі №826/17618/17 у місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Амельохін