ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
04 березня 2019 року 10:06 № 826/12840/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, від третьої особи - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби у Харківській області Мєдвєдєвої Інни Миколаївни, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкобит С.О., треті особи: ТОВ "Пателі Лізинг", Обслуговуючий кооператив "Наш дім - Поділ", Державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренко Олександр Сергійович, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ТОВ "Добродім", ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ТОВ "Мій Будинок", ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_51, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_52, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50 про визнання протиправними та скасування рішень від 22.03.2018 та від 23.03.2018,
ОСОБА_4 (далі-позивач/ ОСОБА_4.) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби у Харківській області Мєдвєдєвої Інни Миколаївни (далі - відповідач-1), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкобит С.О. (далі - відповідач-2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію від 22 березня 2018 року №40261222, прийняте державним реєстратором державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мєдвєдєво. Інною Миколаївною;
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію від 22 березня 2018 року №40261365, прийняте державним реєстратором державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мєдвєдєво. Інною Миколаївною;
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію від 23 березня 2018 року №40290235, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом Станіславом Олександровичем.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №826/12840/18, суд ухвалив здійснити розгляд справи за правилами загального провадження, призначити справу до розгляду в підготовче засідання, залучити в якості третіх осіб ТОВ "Пателі Лізинг", Обслуговуючий кооператив "Наш дім - Поділ".
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренко Олександра Сергійовича.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2018 залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ТОВ "Добродім", ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ТОВ "Мій Будинок", ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2018 залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_51, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_52, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2019 закрито підготовче провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій державних реєстраторів, вчинених всупереч вимог Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на відсутність підстав для припинення обтяжень та, як наслідок, реєстрації прав приватної власності за третьою особою.
Відповідач-1 у відзиві на позов зазначив, що спірні дії здійснено без відома та всупереч волі відповідача-1, про що направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав правомірності вчинення реєстраційних дій.
Треті особи проти задоволення позовних вимог заперечували, вказавши на їх необґрунтованість та відсутність порушеного права позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (станом на 26.03.2018 13:07:48), від імені Мєдвєдєвої Інни Миколаївни, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління у Харківській області, припинено обтяження №24358284, обтяжувач товариство з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг», згідно рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень №40261222 від 22.03.2018.
Також, від імені Мєдвєдєвої Інни Миколаївни, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління у Харківській області, припинено обтяження №24114790, обтяжувач -товариство з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг», згідно рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень №40261365 від 22.03.2018.
На підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіслава Олександровича, індексний номер:40290235 від 23.03.2018 20:17:50, внесено запис про реєстрацію права приватної власності незавершеного будівництва - об'єкт житлової нерухомості загальною площею 30543,1 кв.м., рік побудови 2014, ступінь будівельної готовності 94%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1419499880000, за Обслуговуючим кооперативом «Наш дім-Поділ».
Вважаючи вказані рішення про припинення обтяжень та рішення про реєстрацію права власності протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно регулюються спеціальним Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004 (далі Закон №1952-IV).
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004 (далі Закон №1952-IV) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державній реєстрації прав підлягає право власності (п.1 ч.1 ст.4 Закону №1952-IV).
Відповідно до ч.5 ст.3 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.
У відповідності до ч.1 ст.5 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Організаційну систему державної реєстрації прав становлять, в тому числі суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районі у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти та державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори) (пункт 2-3 частини 1 статті 6 Закону №1952-IV).
Відповідно до пунктів 1-2 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Статті 11 Закону №1952-IV передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
У відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Частиною 4 статті 18 Закону №1952-IV передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Разом з тим, виходячи з меж заявлених позовних вимог та одночасно досліджуючи питання порушення охоронюваних законом прав та інтересів саме позивача, внаслідок вчинення спірних реєстраційних дій, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Враховуючи наведене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Таким чином, підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов'язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
<...> поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб'єкта владних повноважень індивідуального характеру та дій, спрямованих на прийняття такого акта, позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень та дії/бездіяльність, які передують його прийняттю. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.
Як вбачається з позову, позивач на обґрунтування своїх порушених прав зазначила, що протиправними рішеннями відповідачів порушено її право стягувача на задоволення грошових вимог за рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг».
Так, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22.02.2017 у справі №758/15223/16-ц стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг» на користь ОСОБА_4 пеню у розмірі 1047410,39 грн.
Постановою від 26.05.2017 ВП№54030231 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №758/15223/16-ц, виданого 05.04.2017 Подільським районним судом міста Києва, в рамках якого і накладено арешт на майно, що належить боржнику - товариству з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг».
Натомість, постановою Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №758/15223/16-ц рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року скасовано.
Судом встановлено, постановою державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бондаренком Олександром Сергійовичем закінчено виконавче провадження №54030231, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішень.
Більше того, не зважаючи на те, що на нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг» був накладений арешт в рамках виконавчого провадження, на виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року у справі №758/15223/16-ц , вказане майно не стосується предмета спору в згаданій справі, яким є стягнення пені за інвестиційним договором та не породжує право власності позивача як стягувала на вказане нерухоме майно.
Отже, скасування державної реєстрації обтяжень нерухомого майна та реєстрація права власності такого майна за третьою особою не утворило жодних негативних юридичних наслідків для позивача.
При цьому, суд вважає недоцільним надавати правову оцінку рішенням суб'єктів владних повноважень, які не зачіпають інтересів даного позивача.
В даному випадку, позивач звернулась за захистом прав, які жодним чином відповідачами не порушені.
Відтак, оскільки відповідачами в рамках досліджуваних правовідносин не приймалось будь-яких рішень, які б впливали на права та інтереси позивача, враховуючи недоведеність позивачем обставин порушеного права внаслідок прийняття та внесення спірних рішень, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочиснтваУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено 20.03.2019.
Суддя С.К. Каракашьян