ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
19 березня 2019 року справа №826/7722/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.)
доМіністерства охорони здоров'я України (далі по тексту - відповідач, МОЗ України)
про1) стягнення з відповідача заробітку за час затримки виконання судового рішення з 29 грудня 2017 року по 27 квітня 2018 року у розмірі 58 821,88 грн.; 2) стягнення з відповідача суми несплаченого середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 29 грудня 2017 року по 27 квітня 2018 року та за весь час вимушеного прогулу з 05 травня 2016 року по 28 грудня 2017 року з урахуванням коефіцієнту, на який була підвищена заробітна плата помічника Міністра Служби забезпечення діяльності Міністра охорони здоров'я України (патронатна служба) із розрахунку 1 400,59 грн. на день за виключенням тієї суми, яка вже виплачена МОЗ України, а саме 403 207,91 грн.; 3) допущення негайного виконання у частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у межах суми стягнення за один місяць
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року у справі №826/8527/16 в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу виконано лише 27 квітня 2018 року згідно з наказом МОЗ України від 27 квітня 2017 року №91-к, а середній заробіток за період з 29 грудня 2017 року по 27 квітня 2018 року не нараховано та не виплачено, що є підставою для виплати середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 29 грудня 2017 року по 27 квітня 2018 року. Крім того, позивач зазначає, що за час його перебування у вимушеному прогулі з 01 січня 2018 року посадовий оклад було підвищено постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2018 року №24 до 7 300,00 грн., а тому всі розрахунки середньомісячної заробітної плати необхідно проводити з урахуванням коефіцієнту їх підвищення 1,998 = 7 300,00/3 653,00 грн. та з урахуванням цього коефіцієнту середньомісячна заробітна плата має становити 1 400,59 грн. на день.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7722/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому вказав про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не вчинив необхідних дій для отримання виконавчого листа та виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі та не надав доказів відмови МОЗ України виконувати рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Наявні у справі докази підтверджують, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року у справі №826/8527/16 за позовом ОСОБА_1 до МОЗ України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ МОЗ України від 04 травня 2016 №191-к "Про звільнення працівників апарату Міністерства охорони здоров'я України (Патронатна служба)" в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи в МОЗ України з посади помічника Міністра Служби забезпечення діяльності Міністра охорони здоров'я України (Патронатна служба); поновлено ОСОБА_1 на роботі в МОЗ України на посаді помічника Міністра Служби забезпечення діяльності Міністра охорони здоров'я України (Патронатна служба) з дати звільнення; стягнено з МОЗ України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 травня 2016 року по 28 грудня 2017 року включно в розмірі 291 484,73 грн.; допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в МОЗ України на посаді помічника Міністра Служби забезпечення діяльності Міністра охорони здоров'я України (Патронатна служба) та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що дорівнює розміру середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1, у розмірі 15 422,88 грн за виключенням податків та обов'язкових платежів.
Разом з тим, позивача поновлено на посаді помічника Міністра Служби забезпечення діяльності Міністра охорони здоров'я України (Патронатна служба) наказом МОЗ України від 27 квітня 2018 року №91-к.
Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Зазначена вище стаття Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.
Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до частини другої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
У частині четвертій статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець обумовив, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.
Наведене спростовує доводи МОЗ України про те, що позивач повинен був вчиняти активні дії щодо його поновлення на роботі.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року №9, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, наприклад, у постанові від 25 липня 2018 року у справі №823/1715/16 (провадження №К/9901/17377/18, №К/9901/17380/18) Верховний Суд дійшов висновку, що з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов'язок щодо його виконання, та звертав увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Враховуючи те, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року у справі №826/8527/16 в частині негайного поновлення позивача на посаді виконане відповідачем шляхом прийняття наказу №91-к лише 27 квітня 2018 року, суд приходить до висновку, що у період з 29 грудня 2017 року по 26 квітня 2018 року включно відповідач не виконував вказане судове рішення, що є підставою для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді.
В частині розміру середнього заробітку, який належить стягнути на користь позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді суд зазначає про наступне.
Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю в Україні у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у порядку.
Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі по тексту - Порядок), вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року №21-395а13.
Як зазначено у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року у справі №826/8527/16, згідно з довідкою від 10 листопада 2017 року №78, виданої МОЗ України, вбачається, що середньомісячна заробітна плата, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню ОСОБА_1, склала 15 422,88 грн, середньоденна заробітна плата - 717,34 грн.
Оскільки останнім днем, за який на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу є 28 грудня 2017 року, а датою фактичного виконання постанови є 27 квітня 2018 року, то стягненню підлягає середній заробіток за час затримки виконання рішення за період з 29 грудня 2017 року по 26 квітня 2018 року, що становить 81 робочий день, з яких: 1 робочий день у грудні 2017 року; 21 робочий день у січні 2018 року, 20 робочих днів у лютому 2018 року, 21 робочий день у березні 2018 року та 18 робочих днів у квітні 2018 року.
Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, становить: 58 104,54 грн. (717,34 грн. х 81), що свідчить про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та необхідність їх задоволення.
В частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми несплаченого середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 29 грудня 2017 року по 27 квітня 2018 року та за весь час вимушеного прогулу з 05 травня 2016 року по 28 грудня 2017 року з урахуванням коефіцієнту, на який була підвищена заробітна плата помічника Міністра Служби забезпечення діяльності Міністра охорони здоров'я України (патронатна служба) із розрахунку 1 400,59 грн. на день за виключенням тієї суми, яка вже виплачена МОЗ України, а саме 403 207,91 грн. суд звертає увагу на наступне.
Як встановлено вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року у справі №826/8527/16 стягнуто з МОЗ України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 травня 2016 року по 28 грудня 2017 року включно в розмірі 291 484,73 грн.
Пункт 10 Порядку визначає, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
Таким чином, сума належного позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення має бути скоригована на відповідний коефіцієнт підвищення з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
Суд встановив, що у листі від 27 лютого 2018 року №12-08/12/5171 МОЗ України повідомило адвокату позивача, що відповідно до додатку 5 до Умов оплати праці працівників патронатних служб в державних органах посада позивача прирівнюється до посади помічника із посадовим окладом 7 300,00 грн.
Згідно із пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2018 року №24 "Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році" внесені до постанов Кабінету Міністрів України зміни, що додаються, зокрема до додаток 5 до Умов оплати праці працівників патронатних служб в державних органах щодо розміру посадового окладу від 6200 до 7300 грн.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2018 року №24 "Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році" ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 01 січня 2018 року.
Наведене свідчить, що посадовий оклад позивача на рівні 7 300,00 грн. застосовується з 01 січня 2018 року, відповідно, коригуванню на коефіцієнт підвищення посадового окладу підлягає лише сума належного позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення з 01 січня 2018 року.
Враховуючи підвищення посадового окладу до 7 300,00 грн., коефіцієнт підвищення, на який коригується середній заробіток становить 1,998 (7 300,00 грн./3 653,00 грн.), відповідно, середньоденний заробіток позивача з урахуванням коефіцієнта підвищення становить 1 433,25 грн. (717,34 грн. х 1,998).
Таким чином, за період затримки виконання рішення суду з 01 січня 2018 року по 26 квітня 2018 року, що становить 80 робочих днів, середній заробіток належить обчислювати, виходячи із підвищеного посадового окладу, а саме: 1 433,25 грн. х 80 робочих днів = 114 660,00 грн.; тому, з урахуванням вже присудженої вище суми у розмірі 58 104,54 грн. на користь позивача необхідно стягнути 56 495,46 грн. (114 600,00 грн. - 58 104,54 грн.) суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 01 січня 2018 року по 27 квітня 2018 року з урахуванням коефіцієнту, на який підвищено заробітну плату помічника Міністра Служби забезпечення діяльності Міністра охорони здоров'я України (Патронатна служба).
Однак, в частині стягнення з відповідача суми несплаченого середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за 29 грудня 2017 року та за весь час вимушеного прогулу з 05 травня 2016 року по 28 грудня 2017 року з урахуванням коефіцієнту, на який підвищено заробітну плату помічника Міністра Служби забезпечення діяльності Міністра охорони здоров'я України (Патронатна служба) належить відмовити, оскільки за вказаний період підвищений посадовий оклад не застосовується.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність затримки виконання рішення суду щодо поновлення позивача на посаді, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.
Беручи до уваги наведену процесуальну норму суд вважає, що рішення у частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з Міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року у справі №826/8527/16 з 29 грудня 2017 року по 27 квітня 2018 року у розмірі 58 821,88 грн.
3. Стягнути з Міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_1 суму несплаченого середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року у справі №826/8527/16 з 01 січня 2018 року по 27 квітня 2018 року з урахуванням коефіцієнту, на який підвищено заробітна плата помічника Міністра Служби забезпечення діяльності Міністра охорони здоров'я України (Патронатна служба), у розмірі 56 495,46 грн.
4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);
Міністерство охорони здоров'я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7; ідентифікаційний код 00012925).
Суддя В.А. Кузьменко