ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
18 березня 2019 року № 826/13186/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДФС у Київській області
про представники учасників справи:визнання протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій, податкових повідомлень-рішень та вимоги позивача - ОСОБА_2; відповідача - не прибув,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (надалі - відповідач або ГУ ДФС), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:
- податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0027201309 від 16.08.2017 на суму 17749 грн., № 0027211309 від 16.08.2017 на суму 19995 грн., № 0027181309 від 16.08.2017 на суму 23963,64 грн., № 0027191309 від 16.08.2017 на суму 2164,70 грн.;
- вимоги Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.08.2017 № ф-0027121309 на суму 1826,64 грн., № ф-0027131309 на суму 32215,32 грн.,
- рішення Головного управління ДФС у Київській області від 16.08.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та виставлені вимоги про сплату боргу (недоїмки) на суму 1826,64 грн.;
- рішення Головного управління ДФС у Київській області від 16.08.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та виставлені вимоги про сплату боргу (недоїмки) на суму 32 215,32 грн.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, вимог та рішень про застосування штрафних санкцій, оскільки проведена ГУ ДФС перевірка не включала в себе повного аналізу господарської діяльності позивача, висновки перевірки є хибними, що є наслідком необ'єктивного аналізу поданих документів та пояснень. В акті не наведено посилань на первинні документи, які підтверджують порушення.
19.12.2017 відповідачем по справі надано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечується з підстав законності та обґрунтованості висновків акту перевірки; донарахування сум податків проведено внаслідок порушень вимог податкового законодавства, які встановлено при проведенні перевірки, а у позовній заяві не заперечується наявність частини порушень.
Позивачем було надано до суду відповідь на відзив та пояснення до позовної заяви в яких позивач не погоджується з позицією відповідача та вважає висновки акту перевірки необґрунтованими і такими що винесені з порушенням чинного законодавства.
Наразі, суд окремо відмічає, що викладені ФОП ОСОБА_1 у п.п. 4, 5 прохальної частини відзиву на заперечення вимоги, які, по суті, стосуються зміни предмету позову, не прийняті судом до розгляду разом із заявленими позивачем за позовом б/н від 17.10.2017 вимогами та залишені без розгляду.
Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2017 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у судове засідання на 19.12.2017.
У судових засіданнях 19.12.2017, 12.02.2018, 26.03.2018 та 15.05.2018 судом оголошувалась перерва.
В судовому засіданні 12.06.2018 представник позивача підтримав позов, представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Окрім того, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.
15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до пп. 10 п. 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, в новій редакції, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (нижче - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження та суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції КАС України.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
ФОП ОСОБА_1 взятий на облік платників податку 20.01.2006. Також Позивач є платником податку на додану вартість, зареєстрований у встановленому порядку та подає відповідну звітність.
Відповідачем у червні 2017 року проведено планову документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, яка оформлена актом перевірки № 424/10-36-13-092/НОМЕР_5 (далі - Акт перевірки).
Висновки Акту перевірки щодо донарахування позивачу суму податку з доходів фізичних осіб та військовий збір ґрунтуються на порушеннях, які стосуються включення до складу витрат податку на додану вартість, який сплачено у складі вартості придбаного ПММ в сумі 53671,92 грн., в 2015 році, 40723,93 грн. в 2016 році. Крім того, позивачу донараховано суму податку з доходів фізичних осіб та військовий збір внаслідок порушень, які стосуються не підтвердження документально витрат на списання запчастин, щодо ремонту основних фондів. Загальна сума розбіжностей становить 115450,52 грн.
За результатами перевірки ГУ ДФС прийнято:
- податкове повідомлення - рішення № 0027201309 від 16.08.2017 на суму 17749 грн. за формою В4 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за порушення п. 187.1 ст. 187 п. 198.6 п.198 Податкового Кодексу України;
- податкове повідомлення - рішення № 0027211309 від 16.08.2017 на суму 19995 грн. (сума ПДВ 15996 грн. та сума штрафу 3999 грн.) за порушення п.187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України;
- податкове повідомлення - рішення № 0027181309 від 16.08.2017 на суму 23963,64 грн. (сума податку з доходів фізичних осіб 19170,92 грн., сума штрафних санкцій 4792,72 грн.) за порушення п. 167.1, ст. 167 п.177.2, 177.3, 177.4, ст. 177 Податкового Кодексу України;
- податкове повідомлення - рішення № 0027191309 від 16.08.2017 на суму 2164,70 грн. (сума військового збору 1731,76 грн. штрафна санкція 432,92 грн.) за порушення п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України;
- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.08.2017 № ф-0027121309 на суму 1826,64 грн. зі сплати єдиного внеску відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";
- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.08.2017 № ф-0027131309 на суму 32215,32 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій без номеру від 16.08.2017 про застосування штрафних санкцій в сумі 4152,73 грн. на підставі п. 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";
- рішення про застосування штрафних санкцій без номеру від 16.08.2017 про застосування штрафних санкцій в сумі 182,66 грн. на підставі п. 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Не погоджуючись з вказаним рішенням ГУ ДФС, позивач подав заперечення від 28.07.2017 на Акт перевірки, яке залишено без задоволення листом відповідача № 2318/ФОП/10-36-13-09 від 14.08.2017.
Надалі, ФОП ОСОБА_1 подав скаргу на податкові повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску, прийняті за результатами перевірки відповідача.
Судом встановлено, що при розгляді вказаної скарги обидва рішення про застосування штрафних санкцій без номеру від 16.08.2017 скасовано, про що повідомлено позивача в рішенні про результати розгляду скарги № 12998/1/99-99-11-02-02-25 від 03.10.2017; в решті скаргу залишено без задоволення, а прийняті ГУ ДФС податкові повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки) - без змін.
Не погоджуючись із винесеним податковими повідомленнями-рішеннями, вимогами про сплату боргу (недоїмки), рішеннями про застосування штрафних санкцій, вважаючи їх необґрунтованим, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковий кодекс України (далі - ПКУ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Згідно з п. 177.1 ст. 177 ПКУ доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п. 177.2 статті 177 ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Як зазначено у п.п. 14.1.36 п. 14.1. статті 13 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;
Згідно з пп. 177.4.1 п. 177.4. статті 177 ПКУ встановлено наступні категорії витрат, що безпосередньо пов'язані з отриманням доходів:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодування вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
Так, в ході перевірки контролюючим органом правомірно встановлено, та не спростовано позивачем, що у складі витрат було враховано також і сплачений податок на додану вартість, що суперечить вимогам ст. 177 ПКУ. Цією ж нормою ПКУ не дозволяється включати до складу витрати, які не підтверджені належним чином.
З огляду на викладене, позивачу правомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб, а з врахуванням того, що відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ об'єктом оподаткування для військового збору є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу, за ставкою 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту, правомірно також донараховано і військовий збір.
Що стосується донарахування сум єдиного внеску та надсилання вимог про сплату боргу, слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 6 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
У п. 2 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція) визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (пункт 3 розділу VІ Інструкції)
Пунктом 4 розділу VІ Інструкції встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
З вищенаведеного вбачається, що надсилання вимоги про сплату боргу є правомірним у разі правомірності донарахування податку на доходи фізичних осіб.
Як встановлено судом, відповідачем правомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб, а тому є правомірним і надсилання вимог про сплату боргу.
Що стосується оскаржуваних повідомлень рішень по № 0027201309 від 16.08.2017 на суму 17749 грн. за формою В4 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за порушення п. 187.1 ст. 187 п.198.6 п.198 Податкового Кодексу України, та №0027211309 від 16.08.2017 на суму 19995 грн. (сума ПДВ 15996 грн. та сума штрафу 3999 грн.) за порушення п.187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, суд відзначає наступне.
Відповідно до Акту перевірки (а саме сторінки 20-25), порушення, яке потягло за собою зменшення суми від'ємного значення з ПДВ та донарахування податкових зобов'язань з цього податку обґрунтовано математичними розрахунками без належного посилання на господарські операції, внаслідок яких відбулося донарахування податку. В основу таких розрахунків покладено вимогу про відповідність податкових зобов'язань з ПДВ з валовим доходом (ВД більш ніж ПЗ).
Відповідно до п. 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділам, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 20.08.2015 № 727, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Саме ця норма підзаконного нормативного акту дає можливість об'єктивно встановити правомірність донарахованого податкового зобов'язання.
Оскільки, у даному випадку, в Акті перевірки відсутнє належне обґрунтування наявності порушення, враховуючи відсутність інших доказів наявності такого порушення, з урахуванням не наведення ГУ ДФС конкретних фактів порушень ФОП ОСОБА_1, що, в цілому, свідчить про невідповідність Акту вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділам в площині питань чіткого, об'єктивного відображення порушень податкового законодавства з боку платника податків, суд вважає, що донарахування є неправомірним.
В частині визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій без номеру від 16.08.2017, суд примічає, що з огляду на скасування вказаних рішень ДФС України, про що повідомлено ФОП ОСОБА_1 в рішенні про результати розгляду скарги № 12998/1/99-99-11-02-02-25 від 03.10.2017, невмотивованими є відповідні вимоги позивача, оскільки факт скасування рішень не породжує для останнього настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки, а відповідно, не виникає і передумов для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання рішень протиправними та їх скасування.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. За таких обставин, на думку суду відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано належних доказів, які могли б свідчити про наявність порушення, яке призвело до несплати податку на додану вартість.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи суд приходить до висновку, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом підлягають задоволенню частково.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено згідно з частиною третьою статті 139 КАС України.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у розмірі 377,33 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0027201309 від 16.08.2017 на суму 17749 грн. за формою В4 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за порушення п. 187.1 ст. 187 п. 198.6 п. 198 Податкового Кодексу України, та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0027211309 від 16.08.2017 на суму 19995 грн. (сума ПДВ 15996 грн. та сума штрафу 3999 грн.) за порушення п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5, адреса: АДРЕСА_1) понесені витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 377 (триста сімдесят сім) грн. 33 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5-А).
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя К.С. Пащенко