ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
18 березня 2019 року м. Київ № 640/1374/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Клименчук Н.М., ознайомившись з позовною заявою
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2019 року позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення виявлених судом недоліків.
26 лютого 2019 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення недоліків позовної заяви.
Втім, ознайомившись з вищевказаною заявою, суд зазначає наступне.
Оцінюючи твердження ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звільнення її від сплати судового збору в силу положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що звільнення від сплати судового збору встановлено за подання позову за умови, що, по-перше, цей позов подається споживачем, по-друге, позов стосується порушених прав позивача, як споживача у спірних правовідносинах.
Однак, у спірних правовідносинах позивач не є споживачем послуг, зокрема, й фінансових.
Згідно пункту 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Зі змісту зазначеного пункту вбачається, що визначальною ознакою, яка характеризує фізичну особу, як споживача, є те, що ця особа придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію.
У свою чергу, продукція, згідно з пунктом 19 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів", - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що у даному випадку відносини між фізичними особами та суб'єктом владних повноважень - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб перебувають у площині публічно-правових відносин, які, у свою чергу, не охоплюються правовим регулюванням Закону України «Про захист прав споживачів», у відтак положення ч. 3 ст. 22 останнього на спірні правовідносини не поширюються.
Отже, не викликає сумнівів, що у спірних правовідносинах позивач не придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити вироби (товари), оскільки вони є предметами матеріального світу на відміну від предмету позовних вимог.
Також, спірні правовідносини не стосуються й виконання певної роботи у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки, пунктом 21 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що робота - діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Так, згідно з пунктом 17 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Тобто, послуга, за змістом Закону України "Про захист прав споживачів", - це діяльність з надання особі матеріального чи нематеріального блага, яке визначене договором.
Крім того, помилковим, на переконання суду, є твердження ОСОБА_1, ОСОБА_2 про необхідність звільнення останніхї від сплати судового збору в силу правової позиції Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі №761/24881/16-ц, оскільки у даній справі вирішувалося питання, чи підлягає звільненню від сплати судового збору споживач за подання апеляційної та касаційної скарги, а не позову. При цьому, суб'єктний склад та позовні вимоги у справі №761/24881/16-ц є відмінними від тих, що є предметом розгляду у справі №640/1374/19.
Враховуючи викладене, правовідносини у даній справі не є подібними з правовідносинами, що були предметом розгляду у справі 761/24881/16, тому посилання позивача на рішення Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у вказаній справі, як на підставу для звільнення від сплати судового збору, є безпідставним.
За таких обставин, суд вважає, що у межах встановленого строку ОСОБА_1, ОСОБА_2 не виконано вимоги ухвали суду від 26.02.2019 року в частині надання документу про сплату судового збору.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні клопотання позивачів про звільнення від сплати судового збору на підставі ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" необхідно відмовити, а належним способом захисту прав позивача є позовної заяви без руху та надання часу для усунення її недоліків.
Суд зазначає, що станом на 18.03.2019 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2019 року позивачами не виконано.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З урахуванням того, що позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 досі не відповідає вимогам які встановлені статтями 160, 161 КАС України, проте, з метою забезпечення права позивача на судовий захист, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку позивачам для усунення недоліків, а саме - надання суду документу про сплату судового збору.
Керуючись статтями 118, 121, 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Відмовити позивачам у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
2. Продовжити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви на 5 (п'ять) днів з дня отримання копії даної ухвали.
2. Копію ухвали надіслати позивачам.
3. Попередити позивачів, що у разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 256 та п. 5 ч. 1 ст. 294 КАС України, ухвала суду про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена лише у випадку порушення правил підсудності
Суддя Н.М. Клименчук